Фінмоніторинг і продаж речей на OLX - коли банк має право перевірити рахунок
Утім менші перекази теж можуть зацікавити банк, якщо мають ознаки ризикових операцій.
Звичайний продаж старого ноутбука чи дитячого візка через OLX сам по собі не є приводом для фінмоніторингу і не загрожує блокуванням картки. Про це, розвінчуючи поширений міф про "перевірки OLX" банками, пише юридичний ресурс Янків.юа. За словами видання, банк узагалі не бачить, що саме продав клієнт і на якому сайті він знайшов покупця - йому доступні лише параметри самого переказу коштів. Увагу комплаєнсу привертає не факт продажу на маркетплейсі, а характер і кількість операцій на рахунку загалом.
Коли покупець переказує гроші за товар, банк бачить лише банківські характеристики операції. Серед них:
- сума переказу
- дані відправника й отримувача
- регулярність надходжень
- інші реквізити платежу
Назви товару чи посилання на оголошення в цих даних немає, тому банк оцінює не "продаж через OLX" як такий, а те, наскільки конкретна операція вписується у звичну фінансову поведінку клієнта.
Різниця між разовим продажем і регулярними переказами, за даними джерела, принципова. Якщо людина один раз продала старий телефон чи меблі, для банку це звичайна операція, яка не викликає запитань. Інша справа - коли на картку систематично надходять десятки платежів від різних людей на приблизно однакові суми з повторюваним характером. Тоді рахунок з погляду банку вже нагадує не приватний гаманець, а торговий майданчик, і саме такі ознаки, а не сам факт продажу на OLX, можуть спричинити запит від банку.
Обов'язок банків перевіряти підозрілі операції встановлює Закон України № 361-IX "Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом". Цей документ визначає банки суб'єктами первинного фінансового моніторингу і закріплює ризик-орієнтований підхід: увагу варто звертати лише на операції, які справді вибиваються із загальної картини клієнта. Окремо стаття 11 закону описує випадки обов'язкової перевірки клієнта, зокрема разову операцію від 400 тисяч гривень, хоча сума - не єдиний критерій: менші перекази теж можуть зацікавити банк, якщо мають ознаки ризикових.
Важливо й те, де проходить межа між продажем особистих речей і підприємницькою діяльністю. Позиція податкової служби тут збігається з логікою банків: продаж індивідуального майна, тобто особистих речей, якими людина більше не користується, не є підставою для податкової чи адміністративної відповідальності. Ризики виникають лише тоді, коли перекази набувають системного й комерційного характеру.
Чому ігнорувати запит банку небезпечно
Якщо банк все ж поставив запитання щодо конкретної операції, відповідати на нього варто змістовно, а не ігнорувати. Важливість своєчасної реакції на такі запити нещодавно підтвердив і Верховний Суд, розглядаючи справу про розірвання договору банківського рахунку через фінмоніторинг. Касаційна інстанція наголосила, що банк зобов'язаний обґрунтувати свої підозри в кожному конкретному випадку, а не просто послатися на формальне право відмовити клієнту в обслуговуванні.
Раніше Інформатор повідомляв, що Верховний Суд скасував рішення двох судів, які відмовили клієнту ПриватБанку у визнанні недійсним розірвання договору через фінмоніторинг: касаційна інстанція визнала, що суди не перевірили, чи мав банк реальні підстави вважати операції клієнта підозрілими, і направила справу на новий розгляд. Також ми писали про випадок, коли ужгородець намагався повернути 130 тисяч гривень, украдених шахраями через фейкове посилання на "OLX доставку": Закарпатський апеляційний суд визнав, що саме чоловік, ввівши дані картки за посиланням від "покупця", дав зловмисникам доступ до своїх рахунків, і відмовив у поверненні коштів.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
