Верховний Суд розглянув скаргу на дії приватного виконавця у справі про стягнення іпотечного майна на користь банку.
Верховний Суд 22 липня частково задовольнив касаційну скаргу заявниці у справі про стягнення садового будинку в рахунок погашення валютного кредиту на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк". Справа тривала з 2021 року і стосувалася дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, яка відкрила виконавче провадження щодо примусового продажу нерухомості боржниці. Колегія суддів Касаційного цивільного суду під головуванням Синельникова Є. В. дослідила питання пропуску банком строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Розгляд справи проходив без повідомлення учасників за наявними матеріалами.
Спір виник через постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 17 листопада 2021 року, якою відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 16 січня 2012 року № 2-1536. Деталі справи містить Єдиний державний реєстр судових рішень. Згідно з документом, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2007 року № DNDVGA00000412 у розмірі 148 743,23 дол. США звернено стягнення на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належать заявниці.
Заявниця наполягала, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним стягувачем, оскільки право вимоги за кредитним договором нібито відступлено іншій особі за договором цесії від 29 лютого 2016 року. Проте Верховний Суд не погодився з цим аргументом.
"Відступлення прав за іпотечним договором доводить (підтверджує) відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, а не навпаки", - зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, на яку послався Верховний Суд.
Суд наголосив, що заявниця не надала доказів відступлення банком права вимоги саме за іпотечним договором. Переуступка прав стосувалася лише кредитного договору, боржником за яким виступала інша особа. Виконавче провадження відкрито на виконання заочного рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2010 року у справі № 2-1536/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас колегія суддів визнала обґрунтованими доводи заявниці щодо пропуску банком строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. У касаційній скарзі зазначалося:
"Повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав, визначених у частині четвертій статті 4 та у частині третій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, не перериває строк пред'явлення такого документа до виконання", - йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, на яку посилалася заявниця.
За матеріалами справи, виконавчий лист № 2-1536 від 16 січня 2012 року повертався стягувачу двічі - 13 вересня 2016 року та 14 серпня 2019 року. Апеляційний суд вважав, що це перериває перебіг строку, проте Верховний Суд з таким висновком не погодився. На час видачі виконавчого листа діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, а норми пізнішого закону 2016 року не мають зворотної дії до документів, строк пред'явлення яких уже сплинув.
У справі фігурують кілька юридичних осіб:
Кредитний договір № DNDVGA00000412 від 26 лютого 2007 року передбачав кредитний ліміт у розмірі 143 840 дол. США строком дії до 26 липня 2017 року. Договір іпотеки того ж дня забезпечував виконання зобов'язань саме садовим будинком з господарськими будівлями та спорудами.
Верховний Суд також нагадав про рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2010 року у справі № 2-8890/2010, яким солідарно стягнуто заборгованість за договором кредиту у розмірі 1 521 032,33 грн. Саме право вимоги за цим рішенням банк частково передав за договором уступки прав від 29 лютого 2016 року, однак це не стосувалося іпотечного зобов'язання щодо спірного будинку.
Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду касаційної скарги. Резолютивна частина постанови передбачає такі положення:
Раніше Інформатор повідомляв, що суди Дніпропетровської області розглядали спори щодо арештованого майна боржників за позовами фінансових установ. Подібні справи часто тривають роками через оскарження дій виконавців та повернення на новий розгляд.
Також ми писали, що Верховний Суд неодноразово роз'яснював питання строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, зокрема щодо переривання таких строків у випадках повернення виконавчих листів стягувачам.