29 березня у Стамбулі розпочався четвертий етап переговорів між Україною та Росією у очному форматі. Після закінчення першого раунду учасники на брифінгу озвучили свої позиції. Прочитати їх можна тут.

Інформатор вирішив запитати в експертів, чи сам факт переговорів та українська позиція на них — це зрада чи перемога.

Хто, з ким і де домовляється

Учасник української переговорної групи Давид Арахамія вважає перемогою вже той факт, що переговори відбуваються в Туреччині, а не в Білорусі, як раніше.

Економіст Михайло Крапивко не вірить у те, що сторони зможуть домовитись.

“Швидше за все, це виграш часу, щоб російські війська могли перегрупуватись та зробити ротацію. Створюється відчуття, що перемоги ЗСУ на полях битв, зрив бліцкригу і контрнаступ, що почався, просто нівелюють у нуль дипломатичним шляхом”, — сказав він.

Політолог Віктор Пащенко вважає, що Україна намагається запропонувати варіант, який змусив би Росію припинити війну, зберігши лице, щоб дати можливість пояснити своїм громадянам, що від початку поставленої мети досягнуто.

“Не думаю, що Росія схвалить ці ідеї. Не думаю, що поступки, на які може вдатися українська влада, схвалить українське суспільство. Але для Путіна їх замало. Він намагатиметься проводити наступ на Донбасі та на півдні України”, - сказав він.

Політконсультант Ігор Душин вважає, що ці переговори — безглузді, але важливі та потрібні дипломатичні танці.

“Ніхто з тих, хто проводив переговори, не має формальних повноважень. Вірити договорам з Росією можуть лише божевільні чи не знаючі історію люди. Відчувати якусь довіру до країни, яка напала на тебе без жодної причини, неможливо. Це договір про те, як ми продовжуватимемо війну. Проте вести переговори треба. Для забезпечення гуманітарних коридорів, збереження хоч якихось правил ведення війни. Крім того, для аналітиків усіх спецслужб світу йде обговорення договору про безсилля Росії та її нездатність перемогти Україну. І про добру волю України, яка не підриває метро у Москві”, - сказав він.

Гарантії безпеки

Будь-які розмови про письмові гарантії безпеки пробуджують у пам'яті українців Будапештський меморандум. Щоб новий договір від них відрізнявся, на думку Михайла Крапивка, Росія має погодитись на те, щоб США, Великобританія, Франція, Німеччина, Туреччина розмістили на території України свої бази.

“В це слабко віриться. Тому що головний російський аргумент проти вступу України до НАТО — розміщення на її території натовських баз. Але без реального розміщення військ ми знову отримуємо аналог Будапештського меморандуму. На таких умовах США, Великобританія та інші країни навряд чи погодяться підписувати такий договір”, - каже він.

Політолог Андрій Клячин вважає, що Україні потрібно вибудовувати безпекову архітектуру.

“Але з огляду на те, що серед гарантів є Росія, постає питання, як буде побудована ця архітектура. Про це поки що чітко заявлено не було. Мабуть, над цим питанням поки що працюють юристи та військові, але вирішувати його треба, — каже він. — Поки що незрозуміло, яке формулювання буде на референдумі, як проголосує народ України, як цей договір сприймуть в українському парламенті та парламентах країн-гарантів. І поки все це відбуватиметься, Росія зможе змінити свою позицію та забрати свої обіцянки. Переговори, безсумнівно, потрібні, але якщо Путін не має бажання домовлятися, вони закінчаться нічим”.

Єдиними гарантами безпеки України є ЗСУ та Тероборона, вважає Віктор Пащенко.

15 років переговорів про Крим

“Пропозиція вирішувати питання Криму протягом 15 років українським суспільством буде сприйнята як зрада. Законсервувати це питання на тривалий термін — це означає дати можливість ще кілька разів напасти на нас”, — вважає Михайло Крапивко.

Віктор Пащенко із цим категорично не згоден.

“Зараз ЗСУ не може повернути Крим. Він досить укріплений. Крім того, у атакуючої сторони має бути значна перевага, у нас її немає. Ми повернемо Крим у результаті того, що РФ як державне утворення слабшатиме та розпадатиметься. Тому заявлений обрій планування у 15 років досить тверезий. Цей час має бути витрачено на відновлення української економіки та підвищення нашої обороноздатності”, - сказав він.

Коли Зеленський зустрінеться з Путіним

Долю ОРДЛО, за ідеєю, мають вирішити на особистій зустрічі президенти двох країн.

"Не знаю, що задумав Зеленський, регулярно вимагаючи зустрічі з Путіним, але їхня зустріч малоймовірна, тому що Путін боїться Зеленського", - каже Ігор Душин.

Він зазначив, що зараз пропаганда Росії спотворюватиме і роздмухуватиме результати, але ні київський, ні чернігівський напрями росіяни подужати не змогли.

“Відведення військ, які не змогли виконати поставлених перед ними завдань, подаватиметься росіянами як велика доблесть, а готовність України відмовитися від марного НАТО – як перемога. Нам важливо зберегти боєздатність військ, максимальну кількість життів, зокрема й використовуючи гуманітарні коридори. Ворога треба добивати зараз, коли він втратив сили, а ми організувалися та сили накопичуємо. Добивати аж до вигнання із Севастополя!” — каже Ігор Душин.

Питання без відповідей

Керівник дослідницької компанії Active group Андрій Єрьоменко, вважаючи, що тільки зараз на переговорах Росії та України розпочато серйозну розмову, ставить цілу низку питань, відповіді на які поки що незрозумілі:

1. Що відбувається з Херсонською областю, яка зараз значною мірою захоплена? Туман війни зберігається. І хоча сторони перейшли до предметної розмови, якщо це призведе до зупинки боїв там, я дуже здивуюсь. 
2. Росія заявила про скорочення активності на Київському та Чернігівському напрямах. Це логічно, у них закінчилося те, чим вести цю активність. Бо тепер: вони виходять чи залишаються? 
3. Що буде із Запорізькою областю та майже пробитим коридором у Крим?

Є питання до переговорників і у Михайла Крапивка:

“Якщо навіть договір вдасться укласти, його ратифікація через референдуми та парламенти забере багато часу. Референдум вимагатиме щонайменше два місяці: де в цей час будуть знаходитися російські війська? На тих позиціях, де їх застане укладення договору?Чи відводяться? Чи залишаються? Якщо залишаються, ми маємо аналог Донбасу. Якщо відводяться — чи погодиться на це Росія? - каже він.

Що далі?

За словами Андрія Єременка, після підписання підсумкового договору, на нас чекає величезна робота:

“У будь-якому разі на нас чекає після замирення референдум, який незрозуміло що дасть. На нас чекає ратифікація інших країн, а отже — багатосторонні переговори. І на нас чекає тривала юридична робота з приводу того, що тут Росія наробила, з поданням до суду”.

Чому Зеленський заговорив про референдум і чого чекає від його проведення, Інформатор писав тут. Хто сплатить відновлення України тут. Що буде з Росією у середньостроковій перспективі? тут, а про шляхи інтеграції ОРДЛО тут.

Ольга Палій