Чому Юлія Тимошенко вже ніколи не стане президентом і який тут урок для Зеленського напередодні виборів

"Газова принцеса", "чорт у спідниці", "жінка на 11 мільярдів", "Леді Ю", "кремлівська зозуля", "залізна Юля" - як тільки не називали українці Юлію Володимирівну Тимошенко за весь час її довгої політичної кар'єри. Вже понад чверть століття незмінна лідерка "Батьківщини" займається політикою в Україні, і за цей час про неї дізналися всі - як всередині країни, так і за її межами. Але одного разу будь яка суперзірка перетворюється на чорну діру. Напередодні ймовірних виборів-2024 Інформатор розбирався, чому історія Юлії Тимошенко є важливою для президента Зеленського. 

Політичний життєпис "залізної Юлі" вражає своїми масштабами та здатністю Тимошенко бути таким собі "феніксом" української політики. Раз за разом вона була здатна повністю перезібрати себе, оновити свій образ та імідж і йти у велику політику з новими силами, з оновленою командою та свіжими ідеями. 

Але сьогодні "леді Ю" нагадує наднову зірку, яка вибухнула яскравим сплохом, а потім довго та повільно затухає. Юлія Володимирівна, здається, вже втомилася бути "вічним кандидатом" та сама тверезо оцінює стан речей. Невеличка фракція у Верховній Раді, потужне, але маленьке ядро прихильників та статус ветерана української політики - схоже, сьогодні це її особиста межа і навряд чи в цьому контексті вже колись щось зміниться. 

"Інформатор" продовжує свій цикл матеріалів, в яких аналізує можливих конкурентів президента Зеленського на потенційних виборах. Ми вже писали про ексгаранта Петра Порошенка та про головкома ЗСУ Валерія Залужного. Сьогодні спробуємо поміркувати про Юлію Тимошенко: чому вона - на нашу думку - вже ніколи не стане лідером держави, через що так сталося і які уроки міг би винести з історії "газової принцеси" чинний президент України.

Суперзірка, що перетворилася на чорну діру: політичний шлях Юлії Тимошенко 

Колись Тимошенко була справжньою "суперзіркою" української політики. Вона повноправно вважался найпопулярнішою жінкою-політикинею нашої держави. Доходило до того, що в нульові роки Юлія Володимирівна принципово відмовлялася розміщувати в медіа платні тексти про себе. Це називається "джинса" і нею зазвичай не гребував жоден український політичний діяч - але тільки не "леді Ю". 

"Ви про мене й так напишите", - казала Тимошенко представникам ЗМІ. 

І це був факт - писали й так. Адже газети та журнали з обкладинкою, на якій була зображена Юлія Тимошенко, продавалися значно краще, ніж будь-що інше. 

Свій політичний шлях "газова принцеса" починала, як нескладно здогадатися з прізвиська, з газової сфери. В дев'яності роки вона працювала в "тіньовому уряді" фактично одного з перших українських олігархів - Павла Лазаренка. Її нерідко звинувачували в газових махінаціях, які тоді були абсолютно повсюдними. Через це, як ми вже зазначили, вона отримала своє перше відоме політичне прізвисько, а також періодично потрапляла під кримінальні справи в росії та в Україні - однак завжди виходила сухою з води. 

Пік Юлії Володимирівни на політичному Олімпі прийшовся на середину нульових-початок десятих років. Вона була прем'єркою (2005, 2007-2010 рр.) в "помаранчевому уряді", причому прем'єркою не технічною, а дуже самостійною та впливовою. Це, в свою чергу, постійно призводило до непорозуміння з експартнером по Майдану-2004, президентом Віктором Ющенком, і як наслідок - до серйозних політичних криз, на які накладалися ще й не завжди вдалі газові переговори з рф. 

Найбільшу популярність Юлія Володимирівна отримала за часів Януковича. У другому турі виборів 2010 року вона отримала 45,5% голосів українців, відставши від "проффесора" лише на декілька відсотків. Опозиція тоді звинувачувала владу в фальсифікаціях, однак довести нічого так і не вийшло, а ЦВК офіційно оголосив Януковича президентом. 

Останній виявився людиною злопам'ятною і свою суперницю він врешті посадив у тюрму. Це сталося 5 серпня 2011 року. На Заході справу одразу ж визнали політичними репресіями. В Україні опозиційно налаштовані громадяни також були обурені таким свавіллям четвертого президента. Майдану не було, однак протести проти ув'язнення "нашої Юлі" тривали довго.

Зазначимо, що посадили "леді Ю" й справді за надуманою причиною. Її офіційно звинувачували в перевищенні своїх повноважень на газових переговорах із путіним. Однак фактично це був "постріл у молоко": на той час повноваження прем'єр-міністра взагалі ще не були повністю прописаними, оскільки Закона України "Про Кабінет Міністрів України" не існувало. 

І ось 22 лютого 2014 року Януковича скинуто. "Легітимний" тікає до росії, кинувши країну напризволяще, а Юлія Тимошенко виходить з колонії та одразу ж їде в Київ на Майдан. Перед протестувальниками вона з'являється в інвалідному кріслі та видає зворушливу й емоційну промову зі сцени. 

Тоді багато хто подумав - ось воно! Наче птиця фенікс з попелу, Юлія Володимирівна знову повстане та "задасть жару" всім ворогам, очоливши країну. Однак вона не повстала, жару не задала, а на виборах отримала лише біля 13% - у порівнянні з 55% Петра Порошенка. Приблизно такий же результат ЮВТ показала п'ять років потому, в 2019. 

Історія Юлії Тимошенко - найцікавіша в контексті того, як суперзірка, вибухнувши одного дня надновою, повільно, але невпинно згасає, аби врешті зникнути з небосхилу. Ця "зірка" стала "чорною дірою". Це дуже повчальна історія, причому перш за все - для чинного президента Володимира Зеленського. Адже ці політики схожі між собою: обидва дуже харизматичні, виражають лідерський тип легітимності, вміють подобатися публіці та не вміють обирати людей до команди. Схожість типажів продукує й схожість помилок, які вже зроблені або можуть бути зроблені в майбутньому. 

"Вічна непрохідна" та історія неуспіху: чому в Тимошенко не вийшло 

Успіх, як і його відсутність - це завжди збіг величезної кількості факторів, вдала кон'юнктура та банальна удача. Спробуємо виділити основні чинники, які, на думку "Інформатора", врешті призвели Юлію Володимирівну до невдачі та "заходу сонця" її політичної кар'єри. 

1. Зацикленість на самій собі та негаразди з партнерами

"Залізна Юля" не дарма отримала саме таке прізвисько. Вона й справді залізна людина, боєць та яскраво виражений лідер. Однак це такий же плюс для політика, як і мінус. Через абсолютний лідерський тип ЮВТ зацилена сама на собі, вона не є достатньо гнучкою та має серйозні проблеми з комунікацією. 

Список тих, кого, як пишуть ЗМІ, "кинула" Тимошенко, можна продовжувати дуже довго. Від того самого Лазаренка до Ігора Коломойського - згадуємо відому історію навколо Одеського припортового заводу та може й особисто президента рф володимира путіна з "газовим питанням". Від власних агітаторів після програшу на виборах - до цілого Міжнародного валютного фонду.

Список, повторимося, можна продовжувати дуже довго, однак підсумок у всього цього один: Юлія Володимирівна має репутацію, кажучи дипломатично, не найнадійнішого у світі партнера. До речі, цікавий факт: 15 років потому Коломойський постраждав уже від іншого свого партнера - Зе. Та аж так, що опинився в СІЗО.

2. Економічне дилетанство 

Так, Юлія Володимирівна відома як начебто досвідчений економіст, вона має відповідну освіту та довгий час завідувала економічним блоком. Однак деякі експерти вважають, що насправді економічні компетенції ЮВТ сильно перебільшені, не в останню чергу її ж власним піар-відділом. 

Курс, що його впроваджував уряд за її каденції, був відверто популістським. Тодішній президент Ющенко, який сам був досить непоганим економістом, хоча й призначив "леді Ю" прем'єркою, все ж сильно протестував проти багатьох дій Тимошенко, що в тому числі призводило до постійних політичних криз.

До речі, цікавий факт: колишній голова уряду Олексій Гончарук на знаменитих "плівках" згадував, що чинний президент Зеленський також не надто гарно розуміється на економічних питаннях. 

Популізм Юлії Володимирівни мав дуже серйозний наслідок: рейдерство. Це стало справжнім "бичем" часів прем'єрства Тимошенко. Постійне рейдерство сильно псувало економічний імідж України.

Згадати варто хоча б знамениту мережу IKEA, яка тоді відмовилася заходити на наш ринок якраз через постійні скандали довкола рейдерських захоплень бізнесу. Врешті шведсько-нідерландський гігант таки відкрив у нас перший магазин, однак це сталося аж у 2018 році, вже за президентства Порошенка. 

3. Авторитарні методи управління 

В силу своїх знову ж таки яскраво вирежаних лідерських якостей Юлія Володимирівна завжди була схильна до авторитарних рішень та відповідних методів управління. Окрім цього, фінансові та ділові кола за часів її прем'єрської каденції постійно скаржилися на серйозий тиск з боку уряду.  

Варто зазначити, що іноді такі дії йшли на користь державі. Можна згадати випадок з олігархом Дмитром Фірташем, коли Тимошенко усунула з газової схеми посередника в лиці фірташівської компанії-прокладки "РосУкрЕнерго" та уклала прямий контракт з Газпромом. 

Суть схеми була простою та ефективною. Російський газ у трубі змішували з туркменським в незрозумілих та непрозорих пропорціях. Закупівлями займалася "РосУкрЕнерго" (Фірташ). В той самий час - звичайно ж, за абсолютно випадковим збігом обставин - Фірташ очолив Raiffesein Group. Цікаво, що ще за часів СРСР "Райффайзен" багатьма вважався таємним банком КДБ в Австрії. 

Тобто вся схема була заточена під вивід та відмивання неврахованих газових коштів до Європи. А кінцевим бенефіціаром такого "бізнесу" був особисто путін. Тимошенко ж дану схему зруйнувала, що викликало в російського лідера стійку антипатію до української "газової принцеси". Існує навіть версія, що Янукович посадив ЮВТ якраз на вимогу путіна, оскільки вона йому, як співалося у відомій пісні, "зашухерила всю малину". 

Це - приклад успішності авторитарних та подейкуди навіть волюнтаристських рішень Юлії Володимирівни. Однак найчастіше подібна політика йшла на шкоду і державі, і "леді Ю" особисто.

Цікавий факт: Зеленського всі останні роки (а особливо у воєнний час) також постійно звинувачують в авторитаризмі та необґрунтованому тиску на економічні кола. Тут можна згадати й сумнозвісні санкції РНБО, і відверто антидержавну політику голови фінансового комітету Данила Гетманцева, і повернення довоєнних податків тощо. Приклад Юлії Тимошенко показує, що подібні дії дуже рідко призводять до гарних результатів - найчастіше трапляється навпаки. 

4. Конфліктність 

В черговий раз нагадаємо: типаж Юлії Володимирівни є абсолютно лідерським. А це, в свою чергу, призводить до майже неминучої конфліктності у стосунках з іншими акторами політичної системи. Грубо кажучи, "залізна Юля" бачить проблему та шляхи її вирішення якимось чином - і все має бути тільки так і ніяк інакше. 

В цьому контексті можна згадати відомий та дуже затяжний конфлікт Тимошенко з експрезидентом Петром Порошенко. За часів Ющенко колишній гарант зайняв посаду секретаря РНБО. Юлія Володимирівна ж стала головою уряду. Обидва політики не змогли порозумітися, що вилилося в публічну війну "заказух" проти один одного. Скандальні етери на телебаченні, перші в Україні ботоферми, величезний потік "джинси" через куплених публічних спікерів... Врешті Ющенкові довелося звільнити як Тимошенко, так і Порошенко з їхніх посад. 

Ще один цікавий момент: конфлікт з лідером Радикальної партії Олегом Ляшко. Довгий час останній був вірним соратником Тимошенко. Однак коли між ними сталося непорозуміння, Юлія Володимирівна, як пишуть ЗМІ, "злила" журналістам те саме скандальне відео, на якому політик в 1993 році на допиті в міліції визнає, що мав гомосексуальні контакти з неназваним представником тодішньої української політичної еліти.  

Станом на сьогодні Ляшко залишається серйозним політичним опонентом лідерки "Батьківщини". Його політсила орієнтується на сільське населення Центральної України - а це якраз електорат ЮВТ.  

Паралелі Тимошенко с Зеленським в цьому контексті також видаються очевидними. Президент відомий як людина емоційна та рішуча. Якщо цього вимагає політична ситуація, він здатний пожертвувати своїми соратниками. Згадати можна того ж Миколу Тищенка з його "відрядженням" в Таїланд. Але це лише один-єдиний приклад: насправді ж за час свого президентства Зеленський багато з ким посварився та нажив собі багатьох політичних ворогів. З тим же Порошенком у нього давній, як мінімум з 2019 року затяжний конфлікт - як колись і в Юлії Тимошенко. 

Фінал суперзірки: Юлія Тимошенко сьогодні 

Станом на осінь 2023 року можна з упевненістю казати: політична кар'єра "залізної Юлі" давно пройшла зеніт слави. Найкращі роки ЮВТ минули. 

На виборах 2019 року "Батьківщина" отримала трохи більше 8%. Сьогодні вона має свою невелику фракцію у Верховній Раді, яка складається з 24 нардепів-списочників та двох мажоритарників. Всю свою підтримку, всю свою харизму та політичну ефектність Юлія Володимирівна давно загубила. Адже, як писав "Інформатор" на початку статті - все має свій початок та свій кінець. 

Соцмережі "залізної Юлі" активні, однак не сказати, що дуже популярні. Серед її діяльності - відрядження до Європи на якісь третьорядні політичні зустрічі, відвідування похорон бійців ЗСУ, записи відеоблогів на кілька тисяч переглядів, відпустка в Дубаях тощо. Словом, нічого цікавого. 

Ще до війни Тимошенко, наче Акела, почала "промахуватися" та робити відверто дивні заяви. Наприклад, вона активно виступала проти ринку землі. Все через те що, за даними ЗМІ, її нинішними спонсорами є так звані "аграрні олігархи": Юрій Косюк, Олег Бахматюк, Олексій Вадатурський, Андрій Веревський тощо. Це великі лендлорди, які заробили свої капітали на земельних справах та виступали проти введення прозорого ринку. 

Інших спонсорів на горизонті наразі немає та навряд чи вони з'являться найближчим часом. А в чинних фінансових партнерів не вистачить ні грошей, ні - найголовніше - електорату, аби зробити Тимошенко президентом. Все через те, що виборці Юлії Володимирівни - переважно сільське населення центру та підня України. Основні тези та месиджи ЮВТ підходять виключно для аграріїв. Якихось нових смислів та ідей вона придумати не може - через упертість, зацикленість на собі та консерватизм. Все це з'явилося у Тимошенко лише в останні роки, адже до того вона була справжньою майстринею політичних перевтілень.

Зазначимо, що в багатьох цих гріхах сьогодні звинувачують і Зеленського. Зокрема, журнал TIME писав про "месіанство" українського лідера та відсутність дискусій і обговорень важливих речей в ОП. Нездатність змінюватися під впливом обставин, бути політично лабільним та гнучким, а також небажання чути точку зору, відмінну від власної, може коштувати політикові кар'єри. 

Що ми маємо в підсумку? Маємо почесного ветерана української політики, чиї найкращі часи, очевидно, вже позаду. Юлія Тимошенко була справжньою суперзіркою тієї України, України старої. України довоєнної, часів олігархів та "газових воєн", України кінця дев'яностих та нульових. України, яка почала відходити в небуття ще після 2014 та 2019 років. А 24 лютого 2022 року, разом з першими пострілами великої війни росії, був здійснений контрольний постріл у ту, минулу Україну. 

Коли та чим би не завершилася війна, але держава вже буде геть іншою - як і її народ. І в Україні майбутнього таким політикам, як Тимошенко, вже не буде місця. Нові часи потребують нових людей та нових ідей. 

Колись "Вона" вміла бути феніксом, вміла перезбирати себе та свій публічний образ, який закарбувався у пам'яті мільйонів українців. Її ідеї були актуальними та злободенними, її імідж задавав моду, її виступи уважно слухали всередині країни та за її межами. Колись "Вона працювала", ба навіть більше, казали, що "Вона - це Україна". Однак раптом "Вона" перестала відповідати запитам та викликам сучасності. 

Її життєпис - гарний урок усім чинним політичним елітам і особливо голові держави Володимиру Зеленському. Юлія Тимошенко наразі не становить президентові жодної електоральної загрози. Однак загрожує Зеленському сам Зеленський - який, якщо врешті обере шлях ЮВТ, втратить здатність чути інших та чути власний народ, а також своє уміння бути політично гнучким та витривалим - ризикує закінчити так само, як і лідерка "Батьківщини".

Їй так і не судилося стати справжньої Лідеркою. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.