Суспільний договір більше не діє: чому грузини повстали і чи має революція шанс

Європейське майбутнє Грузії опинилося під загрозою через закон, який обмежує свободу слова. Влада свідомо йде на кроки, які ускладнюють подальшу інтеграцію в ЄС та розвертають державу під ще більший вплив країни-окупанта. Але грузинське суспільство, яке готове було змиритися і перечекати небезпеку повторення російської інтервенції, може не пробачити настільки відвертої та грубої спроби позбавити його можливості приєднатися до цивілізованої спільноти.

Грузія на роздоріжжі

Ухвалення правлячою партією «Грузинська мрія» законопроєкту «Про прозорість іноземного впливу», який є калькою російського закону про «іноагентів», викликало масові протести грузинської громадськості. Довкола будівлі парламенту в Тбілісі зібралися тисячі демонстрантів, яких очолила партія «Єдиний національний рух» та інші опозиційні сили.

Широка громадськість сприйняла таку ініціативу влади за спробу взяти під контроль незалежні ЗМІ: у рф, перед тим як знищити залишки демократії, теж починали з репресій проти вільних медіа. Мирна акція протесту швидко перейшла в силові сутички з поліцією. Кадри з місця подій дуже нагадують революцію Гідності. Після витіснення демонстрантів від будівлі парламенту, опозиція заявила, що все тільки починається і анонсувала ще потужніші акції протесту.

Що не так із «Грузинською мрією»

«Грузинська мрія» є правлячою партією з 2012 року. Вони позиціюють себе як соціал-демократична сила, але насправді їхня політична орієнтація дуже нагадує українську ОПЗЖ і є своєрідним відображенням «Мюнхенського синдрому», який переживає грузинське суспільство після окупації росією  Південної Осетії.

Основною ідеєю «Грузинської мрії» є те, що «не можна провокувати кремль», треба забути про всі ті злочини, які вчинила росія і відмовитися від ідеї повертати втрачені території. А винуватцем окупації називають не путіна, а тодішню владу на чолі з Міхелем Саакашвілі, який, мовляв, не зумів домовитися з кремлем. Війна ж в Україні, на їхню думку, через революцію Гідності. Є в них і свій Медведчук — олігарх Бідзіна Іванішвілі, який має потужні бізнесові зв’язки з росією і, як каже опозиція, цілком контролює партію.

Офіційне Тбілісі декларує свої євроцентричні настрої, але на практиці більше стурбоване тим, як догодити кремлю. Це можна, певною мірою, зрозуміти — Грузія з 2008 року живе в страху перед повторенням російської  інтервенції. Росія дійсно могла легко розчавити невелику Грузію, адже у країни, навіть, немає спільних кордонів із демократичними країнами. Влада запропонувала суспільству неформальний договір про те, що візьме курс на «нормалізацію» відносин із росією в обмін на громадські свободи. Через це Грузія не змогла отримати статус кандидата до ЄС, натомість роки після вторгнення товарообіг між росією і Грузією зріс до 25 мільярдів доларів.

Грузинська влада прийняла українських біженців, але відмовляється надсилати озброєння, хоча Київ, свого часу, допомагав озброювати Збройні Сили Грузії. Якщо раніше це можна було пояснити страхом російського вторгнення, то тепер очевидно, що виснажена в боях в Україні армія рф не здатна відкрити ще один фронт. А черговий реверанс в бік кремля зовсім не сприйняли грузини.

«Законопроєкт про іноагентів»

Сумнозвісний «закон про іноагентів» розробляли депутати від «Сили людей» — невеликої партії, яка у 2022 році відбрунькувалася від «Грузинської мрії» і яка «просто виступає за мир». «Сила людей» є фактично крилом правлячої партії і постійно її підтримує. 7 березня під час першого читання «за» законопроєкт проголосували 76 депутатів, «проти» — 13. Присутніми були 113 депутатів. Усього в грузинському парламенті 150 місць. 9 березня має відбутися друге читання.

За законопроєктом, має бути створено реєстр «іноземних агентів», у якому мають зареєструватися громадські організації та ЗМІ, які отримують понад 20 % фінансування з-за кордону. Під статус «іноагента» потрапляють будь-які фізичні та юридичні особи. За порушення закону передбачають великі штрафи й ув’язнення.

Влада каже, що подібні закони є в США. Але в Америці дія закону спрямована проти медіа, залежних від ворожих іноземних держав. Не йдеться про фінансування з-за кордону загалом — є списки дружніх країн, які можуть вільно фінансувати будь-які ЗМІ та громадські організація.

А грузинська влада має на меті знищити медіа та громадські правоохоронні групи, які отримують кошти з різних закордонних ґрантових програм. Натомість їхнє місце займуть ЗМІ, контрольовані олігархами. Як і в росії, списків, «дружніх країн» не передбачено.

Мета російських спецслужб

 Прем’єр Гарібашвілі стверджує, що Грузія робить усе для отримання статусу кандидата на вступ до ЄС, але не хоче «бути втягнутою у війну». За його словами, Україна, ЄС та США чинять тиск на грузинську владу, яка «користується всебічною підтримкою» народу. Але «Грузинська мрія» та її союзники розуміли, що йдуть на конфлікт із ЄС, коли приймали законопроєкт.

Посольство США в Тбілісі назвало ухвалення законопроєкту в першому читанні, а також застосування сили проти демонстрантів «чорним днем для грузинської демократії». У Європарламенті навіть заявили, що проти грузинських парламентарів із правлячої партії можуть застосувати санкції.

«Закон несумісний із цінностями і стандартами Європейського Союзу й суперечить проголошеній меті Грузії приєднатися до Європейського Союзу», — заявив посол Литви в Грузії Андрюс Каліндра.

Грузинський експерт, фахівець із систем безпеки Андро Гоцірідзе в інтерв’ю виданню Inter Press News заявив, що законопроєкт покликаний підірвати відносини Грузії зі стратегічними партнерами — це мета російських спецслужб. За останні 18 місяців грузинська влада значно віддалилася від ЄС, прийняття ж такого закону зробить подальшу інтеграцію нездійсненною.

Що далі

Законопроєкт про «іноагентів» є спробою влади обмежити вплив Заходу на Грузію. По суті, ЄС та США оголошуються ворогами. Але грузини прекрасно розуміють на чий млин ллє воду «Грузинська мрія». Голосно заявляючи про «євроінтеграцію», «мир» і «суверенітет», партія Іванішвілі, завзято веде росію до московського болота. Гаслами протестантів стали заклики «Ні російському закону!», «Ні російському режиму!», «Стань на правильний бік історії!». Натовпи на вулицях співали відому пісню харківських фанатів про путіна в оригінальному виконанні.

Прем’єр Гарібашвілі назвав грузинську опозицію «деградованою». За його словами рейтинг опозиційного «Єдиного національного руху», до якого належить і експрезидент Міхель Саакашвілі, становить від 7 до 10 %, а інших партій не перевищує 2 %. А рівень довіри до правлячої партії, за словами Гарібашвілі, зріс до 50–60 %.

Не зрозуміло, наскільки ці слова відповідають дійсності, але це зовсім не значить, що нікому очолити і спрямувати протестний рух. Грузинська опозиція об’єдналася, очільник «Єдиного національного руху» Ніки Мелії заявив, що збиратимуть людей, доки не переможуть.

«Сьогодні Руставелі розділений надвоє, з одного боку росіяни, з іншого боку ми… Скільки нас не розганяють, скільки газу не вливають, ми стільки зберемося, але навіть більше. Ми збираємося на проспекті Руставелі з 5:00 сім’ями, дітьми, онуками, мамами, татами, бабусями, дідусями», — заявив політик.

Досвід української революції Гідності, показує, що зовсім не рейтинг є визначальним у тому, як повернуться шальки терезів — «Партія регіонів» теж мала високі рейтинги. Але важливішими є згуртованість, затятість і чітка мета. Це в протестувальників є.

Згідно з опитуванням, проведеними влітку 2022 року, 75 відсотків населення підтримують вступ країни до Європейського Союзу, а головною перешкодою для вступу 25 % визначають відсутність політичної волі з боку уряду Грузії. Ще 69 % підтримують членство в НАТО. Люди бояться війни, але хочуть до цивілізованого світу. Тому протестний рух має велику базу для розширення, особливо на тлі безрадісних перспектив російської армії в Україні.

Влада теж готується

Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі підтримала протестувальників. Вона звернулась до своїх громадян зі Сполучених Штатів, де наразі перебуває з візитом. Зурабішвілі пообіцяла накласти вето на скандальний законопроєкт і назвала його написаним під диктовку кремля.

Але це можна трактувати не лише, як крок підтримки, але й як спробу «збавити напругу», мовляв, усе владнається. Президентку свого часу підтримувала «Грузинська мрія». Крім того, у Парламенті, ймовірно, зможуть назбирати голосів, аби подолати «вето». З іншого боку, Зурабішвілі може стати на чолі протесту.

Очевидно, що влада передбачила, що доведеться мати справу з розлюченим натовпом, тому підготувала в належній кількості силовиків та вдалася до інших заходів. Є підозри, що росія активно сприяла підготовці до розгонів масових протестів, надсилаючи обладнання. Опозиція говорить, що в рядах мітингувальників були провокатори, завданням яких було створити «картинку», яка б обґрунтувала право влади на насильство. Крім того, провладні політики не заявляють відкрито про свої проросійськими настрої, натомість вони зміщують акценти та те, що країну «втягують у війну», «лізуть у наші внутрішні справи», що вони, мовляв, з радістю в ЄС, але, ж «нам там не раді». Значною мірою перебіг протестів у Грузії залежатиме від інформаційного висвітлення.

«Вчора була атака на грузинську державність із боку тих радикалів, які не хочуть розголошувати своє джерело фінансування. Дезінформаційною кампанією, поширенням фейкових новин, маніпулятивними висновками вдалося ввести в оману гідних членів суспільства, нашу молодь і не тільки… Я впевнена, що акції триватимуть, але прихильників їхніх закликів буде все менше. Для них, на жаль, очікування, що ми відкликаємо цей законопроєкт, не виправдаються», — каже дпутат «Сили людей» Ека Сефашвілі.

У цих словах відчуваються істеричні нотки. Судячи з того, що протестувальники увірвалися до будівлі Парламенту, лідери «Грузинської мрії», або, можливо, їхні куратори з ФСБ, недооцінили народ, коли приймали закон, покликаний вбити свободу слова і відірвати Грузію від цивілізованого світу.

Раніше ми розповідали про те, чим лояльна Грузія не влаштовує путіна та звідки пішли чутки про загрозу прем’єру. А ще ми писали про те, що грузинська влада продовжує вбивати Саакашвілі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.