Британці на нас дивилися, як на мавп. Але то лише в перші дні: враження бійця ЗСУ про військове навчання у Великобританії

Олександр з перших днів війни пішов в тероборону, а згодом став до лав ЗСУ. До того був успішним підприємцем, декілька разів їздив на відпочинок за кордоном. Під час війни командування запропонувало поїхати на навчання до Британії – цієї весни він місяць провів саме там. Олександр розповідає про свої враження від навчання за стандартами НАТО. Раніше з Інформатором поділився враженнями від навчання за стандартами НАТО в Італії артилерист Василь. Розбираємося, чи зможуть на Заході швидко навчити українських пілотов керувати винищувачами F-16, якщо військова освіта побудована саме так. 

Британці одразу ж відібрали в нас телефони

- Відправляли нас літаком з Польщі. Видали здоровецькі коробки, в одну треба було скласти свою форму, в іншу взуття, ще в іншу – рюкзаки. Ми відмовилися. Особисто у мене вже сперли спальний мішок – свої нові берці потім не знайшов би. Спакував все в рюкзак, заклеїв скотчем, підписав і здав в багаж – так і всі зробили. Британці в аеропорту були трохи в шоці. У них немає такого поняття – щось сперти у своїх же.

- Телефони у нас забрали відразу. Розселили нас у будиночках, по шість людей у кожен. На один будиночок – перекладач, який жив тут же.

Британці так і не зрозуміли, чому ми не здалися в перші дні війни

- Клімат у Британії паскудний - холодно, сиро кругом, то мряка якась, то туман, то мжичка. 

- Я був здивований навчальним центром. Ціла база з будиночками, стадіонами, площадками, тут же - полігон, ліс, штучні гірки, навіть є цілий квартал, спеціально збудований для тренувань - там нас навчали вуличних боїв. 

- Британські інструктори в перші дні дивились на нас, як на мавп в зоопарку – з якимось подивом. Потім трохи розговорились – виявилось, британці й досі не розуміють, чому ми не здалися в перші дні війни. Довелося на пальцях пояснювати, що в мене в Україні квартира, батьківський будинок, мати стара, могили бабусь і дідусів – я все це захищаю. Розказав про Бучу з Маріуполем, про фільтраційні табори, куди половина з нас потрапить, якщо здатися, про камери, які влаштовували росіяни і катували там українців. Британці нас почали поважати. Уже дивилися з заздрістю та повагою.

- У них досить професійні інструктори - чимало з них були в Афганістані, чи ще якихось командирвоках, де йде війна. 

Британська кухня - це не моє

- Годували нас добре, але британська кухня – це не моє. Приміром, вони не чистять картоплю, коли роблять пюре – так і товчуть все підряд, з лушпинням. Можуть солону курку завернути в солодкі вафлі. Якщо подають м'ясо - то дуже жирне. Якщо солодке – то аж занадто солодке. Найбільш огидними були тости з варенням та арахісовим маслом. Просив не мастити мені взагалі нічого, а давати так підсмажений хліб. Хліб, картопля, вода – все незвичного смаку, мені не сподобалось. В Україні смачніше.

- Деякі хлопці з нашої групи воювали з 2014 року, деякі з перших днів війни, з деякими я особисто пройшов Чернігівщину, Сумщину, Харківщину. Так вони ще британським інструкторам показували майстер-клас як треба воювати.

- У нас в групі є один хлопчина. Зовнішньо він схожий на російського боксера Валуєва. Його позивний – Гоблін. До війни був фермером, тримав поля, корівник, велике господарство – все обходив сам. Коли британці нам показують, як вони каргою вантажать вантажі – наш Гоблін сам все завантажив. Доки вони показують нам, як і де під час вуличних боїв пробивати стіни – наш Гоблін кулаком пробив ту стіну, відстрілявся, і навіть встиг прибрати за собою. Нам взагалі наказали ніде не смітити, вести себе чемно – ну наш Гоблін і старався, навіть під час імітації вуличних боїв.

Гумор у британців або похабний, або чорний

- Британці нас вважали багатими людьми. Все через цигарки. Бо наші хлопці набрали з собою цигарок і при будь-якій нагоді закурювали. В Британії цигарки дорого коштують, не кожен може собі дозволити викурювати по дві пачки на день. Наш інструктор зізнався, що може скурити дві цигарки, коли перебуває десь у компанії. Більше собі не може дозволити.

- Я трохи знаю англійську. Спробував поспілкуватися з їхніми військовими на тему життя-буття. Вони мені почали розповідати про свої зарплатні, податки – все дуже заплутано, я зрозумів тільки те, що вони скаржаться на завеликі податки і саму систему.

- Мені британці здавались серйозними і мовчазливими. Вони довго думають, перед тим, як щось сказати. Зате гумор у них - або похабний, або чорний. 

- Мені сподобався підхід до занять у Британії. У радянській школі ми зубрили, нам втовкмачували. Британці ввжажають, що мають заохотити і розказати, як вирішити завдання кількома способами. Виявляється, у них навіть множити вчать кількома способами, доки ми згадуємо задню палітурку зошита з математики. У військовій справі так само.  

Підхід до навчання там був зовсім інший

- Навчань було дуже багато, адже спеціально для нас корочували програми, тому займались зранку до вечора. Часу і сил вистачало тільки на душ і доповзти до ліжка. Окрім прийомів, бойолвої тактики, зброї вчили ще медицину, техніку безпеки, правила ведення війни, як брати полонених... дуже багато інформації. 

- У Великобританії, якщо людина йде в армію – вона віддається повністю лише службі. Держава її всім забезпечує, але вона цілодобово у розпорядженні держави, якій служить. Багато хто не має часу навіть одружитися чи завести дітей – відкладають усе до пенсії, накопичують кошти, щоб потім, після служби пожити. У нас же в одного військового троє дітей, інший дім будує, у Гобліна – 6 гектарів землі. І при цьому ми не просто служимо, ми ще й воюємо досить успішно, встигаючи по телефону контролювати все вдома. Показали фото і відео британцям, де наш професор з окопу лекції читає, а інший студент в окопі екзамен здає. Вигляд союзників треба було бачити – таке описав би тільки Подеревянський. 

- Не скажу, що в Британії навчився чомусь принципово новому. Теоретично зрозумів, що і як. А практично, на полі бою, тут вже, як карта ляже буде. Наші інструктори з цим погодились - бов рахувати все неможливо. 

Вони вважають, що Україна вже у НАТО

- Проводжали нас з почестями. Наші інструктори обіймали нас, тиснули руки, у них були сльози на очах. І ми, і вони розуміли, що до наступного року не всі з нас доживуть. Нас чекає війна. Тому їх військові часто шикуються і віддають честь, коли наші від’їжджають. Вони знають, що ми маємо всі шанси більше не повернутися з фронту…

- Британці вважають, що Україна вже у НАТО. Думаю, що публічно на розказують десь 30% з того, що відбувається за кулісами переговорів з союзниками.

- Я не хотів би жити у Британії, хоча раніше задумувався про переїзд до Європи. Після перемоги треба лишити все найкраще, що було у нас, взяти від ЄС все найкраще і будувати своє, на своїй землі. Добре там, де нас немає. 

З 2014 року Великобританія навчила близько 25 тисяч наших офіцерів. За словами посла Володимира Пристайка, лише за минулий рік британці навчили близько 10 тисяч бійців ЗСУ, а до кінця року там пройдуть навчання ще майже 20 тисяч.

Раніше Інформатор повідмоляв, що Румунія підтвердила зобов'язання навчати українських пілотів на F-16. Підробицями про це поділився президент Йоганніс. 

Також стало відомо, що ватажок ПВК "Вагнер" Євген Пригожин зареєстрував нову компанію в Білорусі. Планувалося, що новостворена організація буде надавати освітні послуги білоруським військовим. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.