Били всіх і везли на розстріл: військовий лікар із Житомира розповів, як вижив у російському полоні
Коли професійного лікаря Андрія Наймана везли з Горлівки передавали до рук військової поліції, то один з офіцерів РФ залякував полонених тим, що їх везуть не на обмін, а на розстріл
Військовий лікар з Житомиру і колишній військовополонений Андрій Найман розповів про жорстоку реальність російського полону. Він поділився своєю історією виживання в російській тюрмі, де щоденні знущання та жорстокі катування не зламали його віру в можливість звільнення. Військовий лікар згадав, що саме підтримувало його та інших полонених у російській неволі.
Свою історію він розповів пресцентру Командування медичних сил ЗСУ. Найман згадує, що кожен раз, коли росіяни або їхні поплічники приходили переписувати списки, полонені оживали, сподіваючись, що це список на обмін. Декілька разів людей вивозили з колонії, але замість обміну їх відправляли до Криму чи Донецького СІЗО, де їх допитували і катували.
"Коли не били, ми знали, що готують до обміну"
З часом стало зрозуміло, що є ознаки, за якими можна визначити, чи дійсно планується обмін. Якщо тебе не б’ють або б’ють так, щоб не залишати слідів.
"Били всіх. Незалежно від професії, звання, частини, стану здоров’я. Били інвалідів, били цивільних, били військових. Били пенсіонерів. Азовцям діставалося найбільше. Якщо нас просто не любили і знущалися, щоб отримати задоволення, то їх намагалися знищити", - розповів він.
Умови в полоні були жахливими, каже Найман. В Оленівці їжі було дуже мало, і навіть те, що давали, не дозволяли нормально з’їсти. Військовополонені отримували одну хвилину на вживання їжі, і якщо вони не встигали, їх "прокачували" - змушували виконувати надмірні фізичні вправи.
"Ми могли присідати дві-три тисячі разів. Ще є "прийомка". Коли тебе б’ють, поки ти називаєш свої установчі дані. Ти проходиш через живий коридор з кількох чергових змін, і всі тебе б’ють", - каже Найман.
В Горлівці харчування було дещо краще, але все одно не збалансованим. В Таганрозі умови були ще гіршими: мало їжі, вона була низької якості, і часу на її прийом майже не було.
Важливість підтримки та спогадів
Найман розповів, що в Оленівці була створена команда лікарів, яка працювала у санпункті. Це допомагало полоненим триматися. Андрій зазначає, що важливими були не тільки хороші спогади, але й коло спілкування. Полонені обирали собі схожих людей, з якими ділилися інформацією і підтримували один одного.
При цьому він згадує, що у полоні заняття фізичними вправами були абсолютно заборонені. Якщо хтось із наглядачів дізнавався, що полонений присідав чи відтискався, його відправляли на "прокачку". Метою було досягти атрофії м'язів, щоб після обміну людина не могла повернутися до своїх обов'язків.
Коли Андрія передавали з Горлівки до рук військової поліції, один з офіцерів намагався залякати його, кажучи, що його везуть на розстріл. Але інший офіцер заперечив: "Та який розстріл! На обмін. Бо ще злякаються загадять нам все..." Ці слова стали для Андрія сигналом, що, можливо, жорстокі випробування нарешті закінчаться.
Що відомо про Андрія Наймана
Андрій Найман - професійний військовий лікар із Житомира, який своє життя присвятив армії. Починаючи з восьмого класу, він навчався в ліцеї імені Івана Богуна, потім вступив на факультет військових лікарів і закінчив Українську військово-медичну академію. На початок війни Андрій займав посаду начальника неврологічного відділення військового госпіталю в Маріуполі. Доля подарувала йому суворе випробування - перебування в полоні.
Нагадаємо, що Росія утримує в полоні близько 14 тисяч українців. За словами омбудсмена Дмитра Лубінця, цивільні особи є найважчою категорією для повернення. Він пояснив, що згідно з міжнародним гуманітарним правом, обміни можливі лише для військовополонених.
Нещодавно Інформатор повідомляв, що 17 липня відбувся великий обмін, внаслідок якого на батьківщину повернулися 95 українських захисників. Серед них 49 воїнів ЗСУ, 21 нацгвардієць, 10 військових моряків, семеро з Сил територіальної оборони. Також є п’ятеро прикордонників, двоє з Державної спеціальної служби транспорту та один оборонець із добровольчого формування територіальної громади.
20 липня в Україну вдалось повернути ще 12 дітей з їхніми батьками. Від початку війни вони перебували на тимчасово окупованій території трьох областей: Херсонської, Запорізької та Донецької. Родини розповіли, які жахіття їм довелось пережити в окупації. Зі слів повернутих, росіяни на ТОТ затримують, б’ють, катують струмом, вчиняють психологічний тиск на дорослих, а дітей допитують без присутності батьків.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Військового, який повернувся з полону, підозрюють у співпраці з окупантами: ГУР та підрозділ відреагували
- Україна отримала нові механізми звільнення цивільних, жінок і дітей з російського полону - омбудсмен Лубінець
- У Росії стратили вже більше сотні українських військовополонених: ці випадки передали Гаазі
