За кілька днів до премʼєри MELOVIN написав у своїх соціальних мережах: «Іноді ми просто зникаємо – не тому, що втекли, а тому, що нарешті відпустили. Світ сам підхоплює, коли перестаєш тримати контроль».
Місцеві жителі не втрачають віри та чекають на звільнення
Якби на законодавчому рівні була можливість селищу міського типу надавати звання "Героя", то Чорнобаївка напевно отримала б його першою. Але це сміливе смт вже точно має своє місце в історії українського протистояння російським окупантам. Про нього багато легенд та кумедних "мемів".
Але у Чорнобаївки є й інший бік — люди. Мирні місцеві, котрі живуть у цій реальності з першого дня. Вони тримаються, незважаючи на всі небезпеки, та вірять у якнайшвидше звільнення. Серед таких людей і наша співрозмовниця — дівчина, яка нещодавно виїхала на підконтрольну Україні територію. Тепер вона змогла розповісти про нюанси життя у загадковій Чорнобаївці.
Ранок 24 лютого для місцевих розпочався з вибуху в аеропорті, який знаходиться безпосередньо біля смт. Туди був приліт крилатої ракети приблизно о 6-й ранку. Тепер у цій місцевості творяться незрозумілі речі – постійно вибухає техніка супротивника, а земля удобрюється трупами російських військових. Але незважаючи на це, день за днем ворог продовжує займати "улюблену" позицію.
"До 27 лютого справи в Чорнобаївці були більш-менш. Але потім вони пригнали танки, РСЗВ та іншу артилерію. У нас був шок, але для укриття вже підготували підвали. З того часу більшість ночей проводимо там. Цього дня я вперше почула як працює "Град", - розповіла місцева мешканка.
За словами дівчини, перші масові руйнування житлових будинків та інших будівель у Чорнобаївці сталися 1 березня. Тоді російські військові відігнали "Гради" в сусіднє поле і направивши їх на смт - розпочали обстріли.
"Вони хотіли, щоб ми думали, що стрілянину відкрили ЗСУ, але ж ми на власні очі бачили їх пересування та напрямок вогню. Окупанти і зараз стріляють з наших ферм та полів, переважно у напрямку Миколаєва. Постійно змінюють позиції ППО у нашій зоні. У районі аеропорту розміщують техніку, але ЗСУ з успіхом її знищують".
Окупанти розуміють, що місцеві можуть надавати допомогу ЗСУ і тому намагаються тримати людей у страху. З перших днів вони шукають сім'ї ветеранів АТО/ООС та правоохоронців, перевіряють телефони. Так вони намагаються виявити потенційних коригувальників вогню:
"Російські військові можуть увірватися в будинок, викрасти людину, неважливо - це жінка чи чоловік. Більшість повертають, але були випадки, коли полонені зникали безвісти. На самому початку в нас був місцевий зрадник — один волоцюга. Вирішив допомагати окупантам і одразу став значущою для них фігурою - їздив на БТРі, показуючи на будинки силовиків та АТОшників".
Дівчина розповідає, що звірства, подібні до тих, що були в Бучі, вже бачила в Чорнобаївці.
"У середині березня, на прилеглій трасі були знайдено 11 трупів. Людей закатували та розстріляли. Просто викинули на дорогу. З місцевим мародером, який вкрав зі зруйнованого будинку мікрохвильову піч, російські солдати розправилися також жорстоко. Розстріляли чоловіка, той намагався замотати масивні поранення шнуром, але так і сплив кров'ю".
На сьогоднішній день у Чорнобаївці зруйновано більше 260 домоволодінь та близько 25 зон з нерозірваними снарядами, є загиблі та поранені мирні. Населений пункт покинули близько половини жителів. Ті, хто залишився - намагаються триматися ближче до укриттів.