Зірка Скаженого весілля Арам Арзуманян: У Москві на день народження Гітлера на вулицю краще не виходити

Комедійний актор Арам Арзуманян нещодавно поспілкувався із журналісткою Аліною Доротюк. За великим рахунком, це інтерв'ю стало своєрідним підбиттям проміжних підсумків. Чому Арам бажає, щоб другого такого міста як Москва більше ніде і ніколи не існувало, як у нього склалися стосунки з друзями та родичами у Мелітополі та про що він шкодує, читайте нижче.

Ти у 2002 році виїхав на пару років до Москви. Що тобі запам'яталося із московського життя?

«Я до цього жив у селі, там газу досі немає. Маленьке село, ми воду питну з колодязя носили. А тут Москва. Для мене це був неабиякий контраст. Я пам’ятаю, був 31 поверх, євроремонт… Я ж працював євро-ремонтником, це ж класика. 31 поверх, я дивлюся у вікно, там велике-велике місто. Я думаю: нічого собі, після мого села – таке місто. А це я тільки школу закінчив».

Як тебе тоді Москва зустріла?

«Ой, це неймовірний етап мого життя. Гіршого міста в світі не бачив ніколи. Сподіваюся, що другого такого міста у світі немає та не буде. Зустріла дуже погано. Я ніколи не відчував такого негативного ставлення до людей, які трохи відрізняються від умовно прийнятих москвичів. Мене звіром називали, у метро, наприклад. Просто так. Плечем штовхали. А ти нічого не можеш сказати. Мене навіть скінхеди били у Москві у 2003 році. А ще до цього мене попередили, що на день народження Гітлера на вулицю краще не виходити».

В тебе у Москві були родичі, які заробляли євроремонтами. Зараз ви спілкуєтесь? Крім того, у тебе є рідні в Мелітополі. Коли після повномасштабного вторгнення Мелітополь окупували, вони виходили на зв’язок?

«З рідними у Москві не спілкуюсь. Рідні з Мелітополя виходили на зв’язок. З ними у мене були конфлікти – вони казали “не все так однозначно”. Дуже багато в кому розчарувався».

Після повномасштабного вторгнення у багатьох з нас сталася фільтрація свого оточення. А як вона відбулася у тебе?

«Не скажу у відсотках, не знаю. У мене дуже багато знайомих з Мелітополя, які залишились там. Спілкування перервалося, коли я дізнався, що вони обрали шлях колаборантів. Я займався спортом, мій тренер, з яким ми були дуже близькі, як найкращі друзі, він перейшов на інший бік. Це було дуже огидне відчуття».

У 2017 році ти остаточно переїхав до Києва. Яке майно встиг нажити з того часу?

«Я переїхав у Київ в жовтні 2017-го, а у січні вже купив квартиру. Але ці гроші я заробив бізнесом, не в кіно. У мене був цілодобовий магазин у Кирилівці. Ну і батьки допомогли. Я розумів, що нам треба тут залишатись, а для цього краще не орендувати житло, а мати своє».

Чи є такі речі у житті, про які ти шкодуєш?

«Звичайно є, але це була дурість, хлопчачі вчинки. А так – ні. Це все мій життєвий досвід. Кожна дія в моєму житті зробила мене саме таким Арамом. Якби я слухався дорослих, був дуже слухняним пацаном, можливо, зараз був би якимось крутим айтішніком десь в Силіконовій долині. А можливо, був би якимось нещасним працівником, який робить те, що він не любить, але просто робить. Я вважаю, що треба насолоджуватись тим, що ти робиш, працювати там, де ти хочеш і тоді, як то кажуть, ти жодного дня не будеш на роботі».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.