Жінка є власницею квартири, а колишній чоловік у ній зареєстрований
Жінка та чоловік розлучились, однак він досі зареєстрований у її квартирі. Вона вказує, що колишній чоловік неодноразово обіцяв їй, що зніметься з реєстраційного обліку, але не робить цього. Тож громадянка просить його усунути перешкоди у користуванні власністю. Про це йдеться у рішенні Деснянського районного суду Чернігова, опублікованому 27 вересня 2024 року.
Сторони з 7 жовтня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 30 серпня 2022 року було розірвано. Вона є власницею квартири. Чоловік зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, однак не проживає в ньому з липня 2022 року та витрат по його утриманню не несе. Також його особистих речей у квартирі немає. Він неодноразово обіцяв їй, що зніметься з реєстраційного обліку, однак і на даний час є зареєстрованим у вказаному житловому приміщенні.
Суд з'ясував, що жінка є власницею квартири, що підтверджується копією договору дарування квартири від 16 березня 2020 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 березня 2020 року. Згідно з копією акту підтвердження фактичного не проживання особи від 11 червня 2024 року, який складений нею та комісією в складі сусідів та затверджений головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льотна 27», чоловік зареєстрований у квартирі, але фактично не проживає в ній з липня 2022 року.
Суд задовольнив позов жінки. Чоловік не проживає за адресою своєї реєстрації більше ніж рік.
"Закон встановлює пріоритет прав власника житла над правами інших осіб щодо нього. Згідно із ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України визначено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до частини шостої статті 263 ЦПК України якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Враховуючи норми законодавства, визнання відповідачем позову, а також те, що відповідач не проживає за адресою своєї реєстрації більше ніж рік, а тому суд вважає за можливе вимоги позивача задовольнити", - наголосив суд.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.