Закон "про олігархів" дозволить Зеленському контролювати ЦВК, НАБУ та ДБР

Антиолігархічний Закон №5599 не націлений на боротьбу з олігархами, скоріше, це спроба контролювати всі гілки влади - законодавчу, виконавчу і судову - одним документом.

Таку думку висловив юрист, фахівець в галузі політичного і виборчого права Юрій Гойда, який спеціально для Інформатора проаналізував той  що не набрав  чинності, так званий, закон про олігархів. З ним солідарні й інші експерти, висновки яких наведені у цій статті.

Найбільша кількість побоювань пов'язана з подачею декларацій "публічними службовцями", якщо вони контактували з олігархами, адже ця норма відкриває величезний простір для маніпуляцій. Крім того, окремі положення закону суперечить низці статей Конституції України. 

Як закон порушує Конституцію

Згідно із Законом №5599 олігархам вважається та людина, яка потрапляє під 3 з 4 ознак: 

• бере участь у політичному житті;
• має значний вплив на засоби масової інформації;
• є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку і протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище;
• вартість активів особи перевищує 1 млн прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (в умовах нині чинного прожиткового мінімуму - понад 2 млрд грн - ред.).

Візьмемо статтю 24 Конституції України,яка говорить, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками "соціального походження, майнового стану".

Що порушено. Виходить, що багато заробляти - небезпечно. Якщо у людини багато грошей, то він ризикує потрапити до Реєстру олігархів, а це тягне за собою обмеження в політичній та економічній діяльності. 

Думка юриста

"Громадяни мають рівні конституційні права та обов'язки, і є рівними перед законом, незалежно від їхнього матеріального становища. У цьому законі ми чітко бачимо, що одним з критеріїв визначення людини олігархом є матеріальне становище. Хоча конституція встановлює, що у людей не може бути додаткових якихось обмежень, пов'язаних із коштами, які вони заробляють", - резюмує юрист. 

Крім того, 36 стаття Конституції України говорить, громадяни мають право вільно об'єднуватися в політичні партії і вести політичну діяльність. 

Що порушено. Якщо людина бере участь у політичному житті країни, вона - в зоні ризику. За антиолігархічним законом людям заборонено займатися політикою, якщо вони в Реєстрі. Відповідно, мова про "вільні об'єднання" вже не йде. 

Думка юриста 

"У законі ми чітко бачимо цей контраст. Якщо людина фінансує політичну партію або якщо вона є олігархом, то вона вже не може фінансувати політичну партію, тобто накладаються додаткові обмеження на людину", - говорить Юрій Гойда. 

Цікава ситуація і з 31 статтею Конституції України,яка гарантує кожному "таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції". Всі виключення з цього приводу встановлює лише суд. Інші варіанти Конституція не розглядає.

Що порушено. А антиолігархічний закон інші варіанти розглядає. ТОП-чиновники повинні розкривати інформацію про свої розмови з іншими людьми, нехай навіть і впливовими, але людьми, щоб не залишитися без роботи. 

Думка юриста. Виходить, що внесені до реєстру олігархи просто є якимись суб'єктами, зустрічі з якими зобов'язані декларувати держчиновники топового рівня. Як пояснює юрист Юрій Гойда, декларування - це найяскравіший приклад утиску базових прав людини, передбачених не тільки українською Конституцією, а й Міжнародним пактом про громадянські і політичні права,та Декларацією про права людини. 

З огляду на всі ці протиріччя, можуть виникнути питання щодо конституційності антиолігархічного закону. Звернутися до Конституційного суду з цього приводу можуть тільки народні депутати в складі не менше 45 осіб. 

На думку політолога Романа Кисленка, завдання закону №5599 якраз і полягає в тому, щоб показати, хто з людей, які впливають на прийняття будь-яких важливих рішень, контактує з олігархами. 

"Публічно, так чи інакше, плюс-мінус все українці розуміють, хто є олігархом. Там інше питання - відповідальність, якщо чиновник не подає декларацію про контакт з олігархом. Ця відповідальність прописана в статті 8 закону і зводиться до дисциплінарної", - роз'яснює Кисленко . 

Також декларування контактів може стати додатковим важелем впливу на чиновників. 

Керівники НАБУ, ДБР, ЦВК, НАЗК - під прицілом

В цілому закон №5599 розділяє наслідки для, так званих, олігархів, і осіб, які з ними контактують. Якщо люди визнані "надмірно впливовими", то для них передбачені певні обмеження: вони не можуть брати участь у приватизації об'єктів, вартість яких перевищує 250 млн грн, а також не можуть фінансувати політичні партії та окремих їх членів. Якщо публічні особи, які контактують з олігархами, не задекларували зустріч, то для них передбачене звільнення. 

"Цей закон передбачає внесення змін до низки нормативних актів щодо дій ключових служб держави - ДБР, НАБУ, Рахункова палата, ЦВК. Дуже легко ненавмисно не задекларувати таку зустріч, адже немає конкретизації, скільки за часом повинна тривати зустріч, щоб вважатися зустріччю. Крім того , досить легко сфальсифікувати цю історію, тобто показати якісь фото-, відеоматеріали з олігархом. і це вже є підставою для звільнення. Цим створюється додатковий важіль контролю над діями ЦВК і силових відомств", - пояснює юрист Юрій Гойда. 

До декларації про контакти, відповідно до закону, вносяться відомості про саму людину, яка її подає, про олігарха, з яким відбулася зустріч, а також вказується дата і місце зустрічі з коротким змістом розмови. Що вважати "коротким змістом", теж не до кінця зрозуміло. Як неясно і те, яким чином буде перевірятися достовірність декларованої інформації. 

"Проте можна ефективно пояснити суспільству, чому ми звільняємо главу ДБР. Тому що він зустрічається з олігархами і не задекларував це. Або задекларував одне, а у нас є свідчення, що розмова була про інше. Це дуже широке поле для маніпуляцій, тому як немає ніякої конкретики. Якщо рішення про ведення реєстру ось цих декларацій та реєстру олігархів залишиться за РНБО, а РНБО - орган фактично підконтрольний президенту, то можна зробити певні висновки", - резюмує юрист. 

Поле для маніпуляцій з'являється і завдяки таким розмитим термінам, як "політична відповідальність" та "політична акція". Серед нині існуючих видів юридичної відповідальності (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна) політична не передбачена. Що вважати політичною акцією, теж велике питання, адже по суті будь-яка акція може потрапити під визначення "мирне зібрання громадян".

Як оскаржити рішення РНБО

Перед розглядом закону в Раді опозиційні фракції направили його на експертизу до Венеціанської комісії, але проголосували законопроект без рекомендацій, тому як на той час комісія ще не встигла зробити свій висновок. Природно, резюме Венеціанської комісії, яка, за словами юристів, дуже  розважливо ставиться саме до захисту прав людини, носить рекомендаційний характер. Можливо, прислухатися і не обов'язково, але Україна закріпила в Конституції курс на євроінтеграцію. 

"Венеціанська комісія - це дорадчий орган, рішення якого в цілому має досить велику вагу на шляху гармонізації українського законодавства з європейським і, як наслідок, прийняття України до ЄС, НАТО", - підкреслює Юрій Гойда. 

Вся ця історія зі списками виглядає досить дивно і в світлі того, що в Україні є судові органи і правоохоронна система, які за фактом і повинні виявляти злочини. В юридичному висновку до закону №5599 йдеться, якщо в діях чиновника чи бізнесмена є склад злочину, то залучати їх до відповідальності - прерогатива суду, а не РНБО. За цим законом схема виглядає наступним чином. Рішення про включення до реєстру, тобто про визнання людини олігархом приймається РНБО на підставі подання Кабміну, члена РНБО, Нацбанку, НБУ або Антимонопольного комітету. Після того, як РНБО приймає рішення про включення людини до цього списку, Президент вводить його в дію своїм Указом.

"Люди можуть подати до суду за фактом включення їх до списку. В Україні є право оскарження абсолютно всіх процесів, які відбуваються. Кожному гарантується право оскаржити в суді ті чи інші рішення, які його стосуються. І президент в цьому випадку не виняток. Рішення РНБО , яке було введено в дію указом президента, теж може бути оскаржене. Юридично коректно, напевно, буде оскаржити у Верховному суді як в суді першої інстанції не указ президента, а скоріше, рішення колегіального органу РНБО", - говорить юрист.  

Про те, що закон націлений зовсім не на боротьбу з олігархами, говорить і політолог Олексій Боровський. 

"По суті, коли кілька років тому фіскальна служба попросила розкрити ЗМІ своїх бенефіціарів, ми мали ситуацію, коли в списках фігурували ті, хто розпоряджається майном. Ті, хто має якісь юридичні зобов'язання перед підприємствами, а не реальних власників. З цим законом те ж саме. Тут сама ідея регулювання, приписування такому державному органу як РНБО таких повноважень - це популістське рішення ", - говорить Боровський. 

Крім того, на думку політолога, прийняття закону може погіршити ситуацію з диверсифікацією великого бізнесу так, що знайти реальних власників буде просто неможливо, принаймні, в нашій країні. Також Боровський впевнений, що статус олігарха і ступінь впливу тієї чи іншої людини на політичні процеси України, як і раніше, буде визначатися в Лондонському суді, а не у нас. 

Раніше Інформатор повідомляв, хто в Україні може потрапити під "закон про олігархів".

Також ми писали, що  Рада прийняла антиолігархічний закон:що зміниться.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live.Підписатися на канал у Viber можна тут .