З приводу чого конфліктують президент та мер столиці

Постійна напруга між Президентом України та столичним очільником закріплена законодавчо, але, можливо, цій проблемі буде покладено край

Невеличкий екскурс в історію

Останні кілька днів у Верховній Раді України спостерігається чергове пожвавлення інтересу народних обранців до питань управління Києвом: Закон про столицю у другому читанні парламент може розглянути за спеціальною процедурою. Депутати від «Слуги народу» та мер столиці Віталій Кличко згадали, що в місті немає районних рад та безлад з балансом владних повноважень. А ще, не змовляючись з депутатами, приспіли малоприємні рейтинги від КМІСу. Словом, якось само  собою згадалося, що влада в країні належить тому, хто контролює столицю. Навіть новітня історія України знає масу прикладів. В нас протистояння між державною та столичною владою поклав ще Леонід Кучма. Можливо, кияни старшого віку згадають конфлікт тодішнього президента з тодішнім мером Леонідом Косаківським, коли першого обраного киянами градоначальника намагалися усунути незаконно, силовими методами, з ігноруванням рішень судів та протестів Ради Європи.

«Для розправи зі мною Кучма та його оточення, в яке одразу ж вписався і пан Омельченко (Олександр Омельченко був главою КМДА у 1996-2006 роках, мером Києва з 1998 по 2006 роки - ред.), на тому етапі обрали три головних «напрямки удару». Перше - вторгнення в кабінети, відімкнення телефонів, зривання номерів з машин, коротше кажучи, - примітивні дії з хуліганських відтінком, які в нормальній державі розцінювалися б як кримінал чистої води. Друге: підключення силових структур - органів МВС, прокуратури, податкової поліції (вона тоді саме так і називалася), КРУ і т.д. - для дискредитації Косаківського, залякування тих, хто був поруч зі мною. І третє - заманювання посадами та іншими матеріальними приманками частини депутатського корпусу Київради з тим, щоб ініціювати, всупереч Конституції та іншим законам, відсторонення від посади голови Київради, зірвати скликану ним сесію... », - описує події тих днів Леонід Косаківський у своїй книзі «Переворот на Хрещатику».

У 2004 році «помаранчевий» Майдан пройшов би для прихильників Віктора Ющенка менш успішно, якби вже мер Омельченко не підтримав опозицію. А от у 2013-2014 роках, під час Революції Гідності, мера в столиці взагалі не було. Тоді Леонід Черновецький втік за кордон від кримінального переслідування та тиску Адміністрації Президента. А містом фактично керував ставленик Віктора Януковича, глава КМДА Олександр Попов, якого кияни не обирали і «своїм» не вважали. Відповідно, Попов був лише додатковим подразником для негативно налаштованих противників тодішньої влади і його дії зі встановлення новорічної ялинки на Майдані Незалежності стали каталізатором протесту.

Важливість контролю над столичним містом адекватно оцінював і Петро Порошенко, який після Майдану розглядав для себе можливість балотуватися в мери Києва. Пізніше він зробив все, щоб об'єднати свою «Солідарність» з командою "УДАРу" Віталія Кличка, пообіцявши преференції в обмін на політичну лояльність.

Важливість Києва розуміють і «у Зеленського». Причому незалежно від того, хто очолює Офіс Президента України. Атаки на Віталія Кличка почалися з 2019 року, за часів Андрія Богдана, який відкрито вимагав від Кабінету міністрів звільнити його з посади голови Київської міської державної адміністрації. Після цього, вже у 2020 та 2021 роках, було ще чимало гучних заяв Віталія Кличка про політичні переслідування у зв'язку з обшуками і врученням підозр керівникам різних департаментів КМДА та комунальних підприємств.

Однак, край протистоянню між Банковою та Хрещатиком цілком міг би настати вже найближчим часом. Причому дуже цивілізовано - шляхом усунення причин протистояння. Але тут багато різних «якщо» ...

Закономірність вічної боротьби

«Питання протистояння однозначно має місце. Це видно неозброєним оком. Але це протистояння, я б сказав, абсолютно органічне... У Київраді створено досить стабільну більшість з представників партії "УДАР" та партії Порошенка «Європейська Солідарність». Хоча вони мають більшість, це не завадило їм побудувати роботу так, щоб абсолютно всі представники всіх фракцій не відчували себе ображеними або обділеними. Все одно якийсь консенсус наразі досягнутий. Я думаю, що це протистояння коли-небудь закінчиться. Звичайно, будуть якісь конфліктні моменти, але вони перманентні за будь-якого прізвища мера», - ділиться своїми міркуваннями з Інформатором юрист і громадський діяч Олексій Рябикін.

Звичайно ж, відкидати політичні амбіції Віталія Кличка було б, щонайменше, необачно, однак говорити про його переслідування з політичних мотивів, через залучення правоохоронних органів, поки що зарано.

«Я не знаю жодного прикладу в історії нашої країни, коли мер будь-якого міста, раптом ставав президентом. Це перше. Що ж стосується дій правоохоронних органів, з приводу комунальних підприємств або будь-яких підрозділів КМДА. Потрібно розуміти, що завжди є якісь порушення та їх завжди можна знайти. Я вважаю, якщо ця історія не буде доведена до якогось логічного завершення (вручення підозр, направлення справ до суду, винесення якихось рішень у цих справах), тоді буде привід вважати, що ці дії мають якийсь політичний контекст або підтекст . Причини цих перевірок мені зрозумілі, тому що бюджет міста Київ більше 2 мільярдів доларів. У тих, хто має право розпоряджатися ресурсами, виникає спокуса, використовувати ці ресурси не так, як написано в Законі. Така спокуса завжди виникала і виникатиме», - говорить Олексій Рябикін. І додає, що це вічне протистояння важливо закінчити, встановивши нормальні правила. І зробити це цілком реально за допомогою нового Закону.

Таким способом вирішити питання хочуть і «Слуги народу». Вони навіть подали відповідний Проект Закону - №2143-3 «Про Київ - столицю України». Одним з активних його лобістів є народний депутат від правлячої партії, глава підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування Віталій Безгін. Парламентарій переконаний, що закон збалансує систему місцевого самоврядування і усуне конфлікт між державною та столичною владою, про що Безгін регулярно повідомляє зі своєї сторінки у Facebook. Втім, на думку різних співрозмовників Інформатора, законопроект про столицю, який був прийнятий в першому читанні, кардинально відрізняється від законопроекту, схваленого профільним комітетом ВР для другого читання. Більш того, громадська ініціатива «Марш за Київ», до якої увійшло 46 міських організацій, 21 жовтня заявила, що свіжа редакція закону про столицю забирає у міста право повноцінно управляти своїми районами. Розбираємося.

Закон про столицю: що і навіщо?

Одна з ключових проблем у відносинах «Банкової та Хрещатика» полягає в тому, що рішення приймає Київська міська рада, а виконує їх КМДА, орган, який не обирається жителями міста, а призначається зверху - за вертикаллю державної влади. Хто стежить за політикою, легко згадає фразу Кличка, яка перетворилася на мережевий мем: «У мене є два заступники, чотири з яких вже місяць лежать в Кабінеті Міністрів, яких призначити неможливо». Але і президентові радості замало, адже рішення Конституційного суду від 2003 року зобов'язує його призначити на голову КМДА людину, яку обрали київським міським головою. Це далеко не всім гарантам Конституції подобалося. Зеленський, схоже, не виняток.

 «По-перше, це жорстко обмежує конституційні повноваження Президента, що ставить під сумнів їх легітимність; по-друге, це послаблює можливості міської влади реагувати на проблеми киян і вирішувати питання місцевого значення.

Другий аспект полягає в тому, що незабаром в Україні запрацює вертикаль, яка буде відповідати за забезпечення законності в діяльності органів місцевого самоврядування (квазіпрефектура)», - наводить свої аргументи на користь законопроекту від «Слуг народу» народний депутат Віталій Безгін у своїй статті.

Отже, ще одна необхідність в ухваленні нового закону полягає в тому, що незабаром в Україні запрацює вертикаль, яка буде відповідати за забезпечення законності в діяльності органів місцевого самоврядування (квазіпрефектура).

 «Цим проектом закону, КМДА, яка на сьогодні є виконавчим органом міської ради, виводиться з системи місцевого самоврядування та стає виключно органом державної влади виконавчої і місцевої держадміністрації. І по суті, це і буде спробою реалізації ось цієї концепції префектури. Тобто, коли керівник місцевої державної адміністрації буде здійснювати нагляд за законністю діяльності як райрад, так і міськради та їх виконавчих органів. І відповідно вони будуть мати право приймати певні заходи, в разі якщо допустимо ці органи, на їхню думку, вчинили якесь незаконне діяння. Якщо цей закон буде реалізований, то найближчим часом ми будемо на прикладі міста Києва мати реалізацію концепції префекта. Тільки вона буде все ж таки називатися як державна адміністрація, але префект буде керувати тільки тим, що належить державі», - пояснює Інформатору принцип можливої ​​роботи префекта Олексій Рябикін.

Безумовно, чітке розмежування владних повноважень може покласти край щонайменше адміністративному тиску на міську владу. Але чи допоможе новий Закон розвиватися Києву? Розбираємося.

Зміни без змін

В Конституції України закріплено, що міста Київ та Севастопіль мають особливі способи самоврядування та організації виконавчої влади, державного управління. Але, схоже, що ця «особливість» полягає у відсутності можливості жителів міста «достукатися» до своїх депутатів. У народних обранців немає фізичної можливості ефективно працювати на місцях. І якщо з Севастополем зараз все зрозуміло, то ситуацію в Києві повинен був поміняти новий закон.

«Законопроект, який був підтриманий профільним комітетом (з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування - ред.) в першому читанні, взагалі-то дуже істотно міняв систему самоврядування в Києві та по суті, створював саме ті «особливості», які згадуються у Конституції. Те, що було прийнято на підкомітеті 20 жовтня, кардинально відрізняється від того, що було затверджено в першому читанні. Тобто це зовсім інший Закон. Якщо допустимо його з чимось порівнювати, то ось цей затверджений законопроект, підготовлений до другого читання, більше схожий на чинний закон про столицю. Я не побачив, в чому власне особливість організації влади державної та в чому особливість організації місцевого самоврядування в Києві. По суті, Закон вторить нормам закону про місцеве самоврядування в Україні, яким регулюються взагалі всі органи місцевого самоврядування в країні», - ділиться своїм спостереженням Олексій Рябикін.

На думку експерта, в Україні вже діє Закон про місцеве самоврядування, і він встановлює певні правила. Але він, по суті, став калькою з якихось радянських лекал, коли представницькі органи не могли мати власної думки і тільки робили те, що їм вказувала партія. Новий законопроект депутатів фракції «Слуга народу» хоч і покращує ситуацію, але від радянської традиції відходити не поспішає.

«Чому так автори вирішили я не можу сказати, це їхнє право вони народні депутати. Я не можу сказати, що це погано. Адже, якщо порівнювати ситуацію, за якої у Києві в принципі відсутнє самоврядування, з ситуацією, в якій воно хоч якось присутнє, то, напевно, другий варіант все ж кращий. Але якісних, на жаль, відмінностей немає. Чому воні повинні бути? Адже це не тільки, скажімо, вимоги Конституції, а це вимога нашого життя. Чому? Тому що в Києві, об'єктивно, проживає приблизно 1/10 частини населення країни. Тут деякі райони більше кількох обласних центрів разом узятих. Для мене, як для киянина, завжди було дивно чому, наприклад, в п'ятдесятитисячних Прилуках є свій мер і своя рада, свій бюджет, свій виконавчий орган цієї ради. А ось в Деснянському районі Києва, де живе близько 350 тисяч осіб - немає. Або в Печерському районі, де проживає 150 тисяч. Причому Печерський - найменший район у Києві. Мені здається, цю систему потрібно було будувати інакше. Вона, по суті, застаріла, вона радянського зразка, і вона не вирішує ключового завдання - не допускає жителів Києва до процесу прийняття рішень владою», - каже Рябикін.

Для кращого розуміння, наведемо невеличке порівняння: на одного депутата місцевої ради по країні припадає 1000 виборців. У Києві це цілих 17 тисяч.

Що цікаво, про необхідність повернення народовладдя в столицю і відновлення районних рад у 2021 році заговорив і Віталій Кличко, який керує містом ще з 2014 року. Це виглядає трохи дивно, якщо врахувати той факт, що Закон про місцеве самоврядування передбачає право створення районних рад рішенням міської ради. Тобто, у Кличка були реальні можливості відновити райради ще п'ять років тому. Але мабуть у міської влади не було особливого бажання ділитися повноваженнями раніше.

«Сферу повноважень районних рад визначає міська рада. У неї є повноваження, по-перше, створення районів, а по-друге - прийняття рішень, що в цих районах необхідно створити районні ради. Ну і по-третє, саме міська рада визначає межі повноважень або обсяг повноважень цих райрад. І жодна центральна міська влада не зацікавлена ​​в делегуванні справжніх владних повноважень, на рівень району. Тому що, вочевидь, так легше. Легше самим розпоряджатися фінансовими ресурсами, в першу чергу, майном та іншими моментами, ніж делегувати повноваження, передавати це кудись. Адже в цьому саме і полягає питання сьогодення самоврядування», - пояснює Олексій Рябикін.

Схоже, що проблеми з делегуванням повноважень відчувають і законодавці від «Слуги народу», які у своєму законопроекті поскупилися наділити районних депутатів реальною владою на місцях.

«Якби Закон встановив реальні повноваження для райрад, то питань про їхню ефективність не виникало б. Але те, що законодавець передає районам, я просто перерахую: соціальна допомога, територіальні центри соціального обслуговування населення, контроль у сфері експлуатації житла, озеленення і благоустрій територій, ремонт і утримання міждворових проїздів, організація паркування, організація торгівлі на ринках. Ось все що Закон відносить до сфери компетенції районів. «На тобі небоже, что мені негоже». Це все що потрібно знати. Це ілюзія. Симулятор, а не самоврядування», - зазначає Олексій Рябикін. 

Чи може закон встановлювати якусь особливу систему управління в Києві? Так може. І повинен! Звичайно, ця система не повинна випадати із загальної канви, загального способу організації самоврядування по країні. Однак і боротьба за владу у Києві, без урахування думки самих киян, призводить до несподівано сумних наслідків. В контексті міста можна було б зробити спробу щось змінити в системі, але цілком можливо, що знову всі зміни будуть «заморожені» з політичних, в першу чергу, міркувань.

«Я навіть не здивуюся, якщо районні ради створені не будуть. Тим не менш, мало їх створити. Їх потрібно ще наповнити змістом та депутатами. А люди, це вибори. Всі розуміють, що вибори залежать від підтримки виборців. І якщо стане зрозуміло, що підтримка достатня, то це одне питання, а як ні - цю справу знову буде відкладено в довгий ящик. І може через два роки ми знову про це згадаємо. Тут питання політичної кон'юнктури», - резюмує Олексій Рябикін.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, що Вадим Столар, імовірно міг «злити» відео яке компрометує Гео Лероса в обмін на прихільність Банкової в світлі боротьби за крісло глави КМДА, а також про те, що депутати Київради звинуватили Кличка в узурпації влади.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live.Підписатися на канал у Viber можна тут .