Як Ізраїль навів лад із мобілізацією і чому українцям не подобаються подібні рішення

Зміни мобілізаційного законодавства в Україні викликали хвилю обурення, адже розглядають багато суперечливих нововведень. Парадоксально, але багато з того, що пропонують нардепи подібне до практик Ізраїлю, які часто дуже позитивно сприймають українці. Насправді успіхи мобілізації до ЦАХАЛу дещо перебільшені: в Ізраїлі справді мізер відкритих ухилянтів, але значна частина призовників знаходить легальні методи уникнути армії. Водночас закон та громадська думка робить службу на захисті своєї Батьківщини обов’язковою умовою успішної самореалізації.

Чому в нас не як в Ізраїлі

Соцмережі гудуть через новий законопроєкт про мобілізацію. Перед цим шквал емоцій викликала ініціатива депутатки Маряни Безуглої, яка запропонувала зобов’язати служити в армії не лише чоловіків, але й жінок. Сам президент Володимир Зеленський заспокоював, що не підпише такий закон. А тим часом українці люблять звертатися до досвіду Ізраїлю, збройні сили якого давно таке практикують.

За два роки війни чого ми тільки не бачили: воєнкомів-мільйонерів, затримання рекрутів прямо на вулицях, фіктивні шлюби з інвалідами, навіть зміну гендеру, аби уникнути призову. І на противагу цьому соцмережі переповнені фото та відео з поверненням радісних ізраїльських військовозобов’язаних на Батьківщину, щоб узяти участь у боях у Газі. Під час штурмів підземель ХАМАСу гинуть діти міністрів та чиновників.

Іноді складається враження, що мобілізаційна кампанія, як це відбувається в Ізраїлі, недосяжний ідеал для України. Чому так? Чому там немає проблем із загальною мобілізацією, тоді як у нас усі, хто хоче служити, уже служать, а нових бажаючих мізер.

Як служать у ЦАХАЛі

Служба в Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) є обов’язковою для всіх юнаків та дівчат єврейської національності від початку існування держави. Мають служити також чоловіки з національних меншин — черкеси та друзи, а от араби — за бажанням. Після звільнення громадянин вважається резервістом, якого можуть задіювати в екстренних умовах, як от війна з ХАМАСом.

Навіть люди із серйозними фізичними обмеженнями служать у ЦАХАЛі — їм присвоюють «медичний профіль» — цифровий код, яким визначено, де саме вони можуть бути задіяні. Якщо здоровя погіршилося, наприклад, після поранення, медичний профіль понижують, якщо виздоровів — підвищують. Донедавна свій код, а значить і обов’язок служити, мали, навіть, діабетики та епілептики, але тепер цю норму скасували.

Ізраїль за рейтингом сприйняття корупції займає 31 місце й це хороший результат, але це не означає, що служби не можна уникнути. У 2013 році був своєрідний антирекорд: 26 % усіх потенційних призовників були звільнені від військової служби в Армії оборони Ізраїлю: 13,5 % через релігійні причини, 4 % через психологічні причини, 2 відсотки через фізичне здоров’я, 3 % через наявність судимостей і 3 % через виїзд на проживання за кордон.

До прикладу, у 2005 році 32,1 % єврейських жінок не вступили на службу з релігійних причин, загалом тоді не пішло на службу аж 42,3 відсотка дівчат. У 2008 році частка молодих жінок, які не вступають на військову службу, зросла вже до 44 %, з яких 34,6 % були з релігійних міркувань. ЦАХАЛ змушений був вдаватися до приватних розслідувань, щоб виявити, хто дійсно релігійний, а хто ухиляється. Людей, які прямо порушують закон, а не знаходять легальні способи уникнути служби, зазвичай не більше двох сотень у рік.

Але продумане законодавство, коли служби, хоч по кілька годин на день, не може уникнути практично ніхто — лиш частина рішення. Армія — це питання національного виживання для Ізраїлю. Розуміння цього є загальним консенсусом. Ті, хто не служив, фактично ризикують стати людьми другого сорту у своїй країні. Їм ускладнено вступ на державну службу, вони мають обмеження в отриманні кредитів, обмеження щодо соціальних пільг. Ще нещодавно питання про службу було обов’язковою частиною резюме під час вступу на роботу, а роботодавці були переконані, що «не служать тільки наркомани».

А ще ізраїльські військові помітили цікаву тенденцію: кількість ухилянтів зростає, чим більше часу минуло від останнього масштабного конфлікту. Через це навіть йшла мова про перехід до регулярної армії.

«ЦАХАЛ поступово перетворюється з всенародної армії на армію половини народу. Солдат не повинен відчувати, що він йде в бій, коли в очах частини нашого суспільства він лох», — казав колишній міністр оборони Ізраїлю Ехуда Барака.

Саме використовуючи це жаргонне слово можна найбільш точно перевести з івриту на українську поняття «сукер». І це саме те, що пояснює, що в не так з армією в Україні, де наприкінці осені війна, на думку багатьох військовослужбовців, «перетворилася на кляте АТО».

Чому в ЗСУ не так

Всупереч поширеній думці, у нас є чимало колишніх депутатів Верховної ради та чиновників, які служать. І багато з них не просто сидить по штабах: можна як завгодно ставитися до його політичної діяльності, але Олег Барна, депутат «Блоку Петра Порошенка», загинув у боях за Україну. У перший рік війни на фронті було ще й діючі українські парламентарі. Згодом частина з них, як от нардеп ІХ скликання Роман Лозинський, повернулися до роботи в тилу. Так само як чимало митців та діячів естради, які взяли автомати до рук у перші місяці війни.

Тоді те, що зробила Україна проти ворожої навали, багато хто називав чудом. Так чому все змінилося? Чому на початку «повномасштабки» зупиняли танки «коктейлями молотова», а зараз військові шукають, кому вручити «Джавелін»?

Ймовірно, частково тому, що «переляк пройшов». Пересічних українців приспали заяви про те, що все буде добре, і що Україна вистояла, а ворог десь далеко від їхніх квартир. Багато хто повернувся до звичайного життя, а частина політичної «еліти» ще і сприйняла війну як можливість непогано заробити: за 2022 рік кількість мільйонерів зросла майже на півтори тисячі, хоч і припускають, що дехто просто оприлюднив свої доходи.

А ще тому, що шириться інформація від знайомих на фронті про некомпетентне командування, про корупцію, про неякісні аптечки, про хабарі командирам, щоб не йти на «нуль». Через ці вельми красномовні випадки виникає стійке враження, що війна не всіх зачепила. А іноді взагалі дивишся на людей, і розумієш, що такий точно не служитиме.

Виграти війну, як Вінстон Черчіль

Ізраїль вдосконалював своє мобілізаційне законодавство не від доброго життя. Це тривало довгі роки й у громадян був час не лише воювати, але й регулярно питати політиків «де під час війни були Ви та ваші діти?». У післявоєнній Україні це може стати складним питанням для багатьох і його обов’язково потрібно задавати, перш ніж вивчати політичну програму і склад команди кандидата. Але щоб вибори були, потрібно зберегти країну.

Уряд демократичної держави, який вів війну, має мізерні шанси на переобрання, навіть якщо він її виграв. Вінстон Черчель втратив владу після Другої світової, Джордж Буш — після операції в Іраку. Це не випадково, а тому, що війна — час непопулярних рішень.

Насправді втратити рейтинг і програти вибори після війни — не найгірше, що може трапитися зі «слугами» та Володимиром Зеленським. Гірше буде, якщо їм доведеться переховуватися від російських спецслужбовців-вбивць десь у Європі, як це свого часу робили чимало українських політиків: Симон Петлюра, Степан Бандера чи Нестор Махно. А потім, як це було з ними, його ім'я зганьбить російська пропаганда.

Але щоби посилення мобілізації спрацювало, народ має бачити, що депутати Верховної Ради, чиновники, судді та прокурори теж оплакують своїх рідних, не сплять через новини з фронту. Інакше люди дуже швидко навчаться обходити ці закони й настане катастрофа. Українці ж, як і євреї, теж вивчили кілька історичних уроків: ніхто не хоче йти в «мясні штурми» на Варшаву в складі армії орків, але ніхто також не хоче бути «лохом в очах частини нашого суспільства».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.