Як 100 років тому у Києві під час морозів рятувалися дровами – історичні факти

Століття тому центрального опалення ще не існувало, проте скаржитися на владу через холод в оселі все одно було за що. Як мінімум вона мала забезпечити продаж дров у місті. А з цим часто виникали проблеми, особливо коли Україна потрапила у вир війн та революцій.

Як люди обігрівалися у Києві

На початку ХХ століття в Києві з’являються перші провісники центрального опалення. У великих садибах, прибуткових будинках (тобто призначених для здачі квартир в оренду) та частині державних установ облаштовують окремі котельні, які забезпечували усю будівлю паровим чи водяним опаленням. Зокрема, такою системою обладнали Олександрівську лікарню.

Проте у більшості будинків продовжували користуватися звичайними пічками. Топили переважно дровами. В 1914 році потреби 500-тисячного міста складали близько 125 тис. куб. сажнів (приблизно 1,2 млн кубометрів) дров на рік. Їхня ціна залежала від виду деревини та сезону. Кубічний сажень найбажаніших, березових, дров із настанням морозів коштував близько 40 рублів (середня зарплата кваліфікованого робітника тоді складала близько 20 рублів). Влітку ціни «просідали», тому запасатися важливим ресурсом кияни починали заздалегідь. В кожному будинку для цього розміщувалися спеціальні дров’яники.

Доставляли паливо до міста двома шляхами. Найбільше — Дніпром із лісових господарств, розміщених у верхів'ях річки. Частину також привозили залізницею із Волинського Полісся. На поставку деревини зазвичай укладалися контракти із фірмами-посередниками, які привозили товар «готовим до вжитку» — себто порубаним.

Вирубали парки та міські ліси

Напередодні Першої світової війни Київ почав поступово переходити на вугілля, яке привозили з Донбасу. Користувалися ним переважно на промислових об'єктах — електростанціях, заводах, машинних станціях, чи у великих будинках з централізованою системою опалення.

Війна поклала кінець стабільному забезпеченню міста паливом. Із традиційно лісозаготівельних районів уздовж Дніпра дрова забирали на потреби армії і місто втратило головне джерело постачання палива. В результаті ціни на нього виросли вдвічі і досягли «небувалого розміру» в 80 рублів за кубічний сажень березових дров.

У вересні 1915 року міська дума констатувала, що питання з поставками палива стало «найпекучішою злобою дня». Аби хоч якось вирішити цю проблему, влада виділила 150 тис. руб (на нинішні часи це близько 200 млн грн) на закупівлю дров на Поліссі та побудувала окрему гілку залізниці для доставки до міста життєво необхідного товару.

Також розпочалася заготівля дров у навколишніх казенних дачах, проте для цієї роботи не вистачало рук. Чоловіків, яких забрали на фронт, спробували замінити військовополоненими — в жовтні 1915 року 4 тис. солдатів австрійської армії вже рубали ліс під Києвом. Але і вони не могли задовольнити потреби міста. Міська влада закликала населення «прийти на допомогу самому собі». Містяни цей заклик зрозуміли по-своєму і кинулись потайки вирубати парки та міські ліси.

На дрова розбирали мости та склади

Так описувала звичайний початок ранку київська студентка, чиї анонімні спогади видали в 1924 році в еміграції: «Як довго можна так жити? Встаємо ми дуже пізно, щоб не так довго тремтіти від холоду. Потім жінки прибирають квартири (неймовірно брудні від кіптяви), а чоловіки рубають дрова, топлять пічки».

Дрова кияни добували, хто як міг. Найвідчайдушніші крали їх на державних складах чи рубали дерева прямо в центрі міста — в Царському саду (сучасний Міський сад між Маріїнським та Хрещатим парками). В хід йшло усе, що могло горіти, — меблі, паркани, лавки. Що й говорити про простих обивателів, якщо наприкінці року для потреб київської електростанції почали розбирати на дрова київські мости, колоди в гавані та склади/

У 1920 році в Києві остаточно утвердилися більшовики. Проте навести лад в паливному секторі їм ще довго не вдавалося. До кінця десятиліття більшість киян продовжували користуватися «буржуйками», дровами  і жити в холоді. 

Раніше ми писали, що економно топити дровами – питання актуальне. Враховуючи їх вартість та високу потребу на сезон. Високе споживання деревини при користуванні твердопаливним котлом може бути зумовлене переліком факторів. Втім, проблеми можуть бути легко усунені. Як зекономити дрова в твердопаливному котлі.