«Війна зовсім не така, як вам показують по телевізору» – історія льотчиці з Італії Джулії Шіфф, яка захищає Україну

Ми всі нескінченно вдячні не лише захисникам нашої батьківщини з українським паспортом, а й іноземцям, які прийшли на допомогу нашим патріотам для захисту суверенітету України. Серед них є 23-річна Джулія Шіфф із Венеції.

Що ми знаємо про Джулію

Батько дівчини — військовий льотчик, і вона з дитинства мріяла піти його стопами.

Дівчина навчалася у престижному Військовому авіаційному училищі італійських ВПС (італ. Accademia Aeronautica) у місті Поццуолі на льотчика-винищувача.

У 2018 році, блискуче склавши іспит з основної дисципліни, вона зазнала «хрещення» з боку випускників училища — така традиція. 

Після того, як Джулія вийшла з винищувача, її схопили 8 сержантів і понесли на руках до басейну, в який мали її занурити. По дорозі вони хлистали її батогом, потім кілька разів ударили головою об крило літака, який знаходиться на території училища як монумент. Після чого кинули у басейн.

Дівчина не очікувала такого ставлення, вона уявляла собі «хрещення» зовсім по-іншому. Не почала терпіти та мовчати, й подала до суду на сержантів.

Завдяки круговій поруці суд дівчина програла, її зацькували, а потім взагалі вигнали з льотного училища за «військову та професійну непридатність» або просто за те, що не промовчала — досі всі жінки-пілоти мовчали про таке жорстоке ставлення.

На початку війни Джулія у своїх соцмережах обурилася реакцією країн Європи та країн НАТО на звірячі бомбардування українських міст, після чого практично не роздумуючи й попри протести батьків, вирушила до України. Вступила до Міжнародного легіону.

Вона хотіла воювати на винищувачі, але їй не дозволили, й вона перекваліфікувалася на картографа та радіозв'язківця, також навчає новобранців навігації. Вступила на прискорені курси медсестер.

Джулія – єдина дівчина у своєму підрозділі.

Декілька цитат з інтерв'ю, які вона дала різним італійським виданням

• «Я бачила моторошні репортажі з України по телевізору. Показували, як росіяни бомбардують лікарні та дитячі садки, житлові будинки, вбивають мирних жителів. Це нестерпно, це потрібно зупинити, я потрібна тут», – розповідає Джулія.
• «Мені не страшно воювати серед чоловіків. Вони ставляться до мене як до принцеси».
• «Я не боюся загинути, боюся потрапити в полон: знаю, що росіяни — садисти. На цей випадок я маю гранату»
• «Я приїхала сюди не для того, щоб виграти війну. Я приїхала сюди, щоб захищати тих, хто цього потребує».
• «Я була у Житомирі у тій школі, яку розбомбили. На руїнах я побачила аркуш паперу із малюнком. Я також малювала такі. І я подумала: я ж могла бути на місці дитини, яка намалювала цей малюнок, а тепер залишилася без школи».
• «Ми всі просто люди. Немає українців чи італійців… просто люди. (Звертається до італійців) Приймайте біженців і дбайте про них – це правильно. Якби це лихо трапилося з нами, вони б допомагали нам»
• «Росіяни використовують заборонену зброю проти військових та цивільних. Це нелюди».

Італійський закон забороняє своїм громадянам брати участь у війнах третіх країн як найманець. За порушення цього закону загрожує довічне ув'язнення.

• «Я не отримую жодних грошей тут, я не найманка, я – волонтер. Ми маємо допомагати ближньому».
• «Це і наша війна також. Розумієте, українці зараз боронять увесь світ. Ми всі, foreighn fighters, ненавидимо війну та прагнемо її зупинити. Ми маємо не допустити Третьої світової».

Джулія приїжджала до Італії відвідати батьків і взяла участь в антивоєнній маніфестації в Римі за участю італійців та українців. 

Дівчина веде соцмережі, де бореться з російською пропагандою — показує своїм землякам правду про війну в мініроликах, які знімає у вільний час.

Перед тим, як знову вирушити в Україну, вона виступила в українській вишиванці в одній італійській передачі з високим рейтингом у прайм-тайм  з такою промовою:

"Мене звуть Джулія Жасмін Шіфф. Я солдат Міжнародного легіону, який захищає Україну. Я навчалася на військового пілота у вищому військовому училищі, де пережила епізоди дідівщини, — ви знаєте про це з попередніх випусків цієї передачі. Війна зовсім не така, як вам показують по телевізору. І я хочу розповісти вам, що насправді відчувають ті, хто живе в ній.

Тільки той, хто пережив це, може збагнути.

Спалені та зрівняні із землею села, тіла жертв на вулицях, постійні бомбардування та незмовні сирени. Вночі ти рухаєшся у темряві й боїшся наступити на міну.

Ти спиш у підвалі на підлозі, холод і вогкість пробирають тебе до кісток. Гілки дерев, які дряпають тобі обличчя, поки ти біжиш лісом, ти тонеш у бруді, поки біжиш полем. Все це пережили наші з вами бабусі та діди, які боролися за визволення Італії.

Справжня війна — це досвід, який мають пережити ті, хто її розв'язав.

Але, як знаємо, з ними цього ніколи не станеться.

А я завтра повернуся в Україну».