Агресія Росії – це не лише прямий напад на Україну, але й загроза основам світового миру. Нездатність Ради Безпеки ООН зупинити імперіалістичні амбіції свого постійного члена підриває її авторитет та легітимність міжнародного права
Луна знаходиться в зростаючій фазі, а значить сприяє новим починанням, дає нам додаткову енергію
“Як би я хотів” — це була та пісня, яка народилася одразу під час нашої першої зустрічі з Артемом. Це вийшло дуже легко, вже в перший день. Так би мовити, терапевтичним способом — ми одразу сублімували успіхи, бо це був якийсь такий стан, коли ця пісня стала зізнанням. Коли ти говориш людині: “Я дійсно бажаю тобі щастя будь-якою ціною, байдуже, чи буду я з тобою. Я хочу, щоб ти була щаслива. Якщо я не та людина, яка зробить тебе щасливою, то я хочу, щоб точно була людина, яка тебе зробить щасливою”.
Він один з українських морпіхів, що три мали оборону Маріуполя
Український військовослужбовець з позивним "Гоша" знаходився з побратимами у Маріуполі на заводі "Ілліча", підірвався на міні і пораненим потрапив у російський полон.
Про це повідомляє Інформатор з посиланням на сюжет Радіо Свобода.
Морпіх Юрій пробув у російському полоні 76 днів, він втратив ногу і залишився без улюбленого собаки. За його словами, вони заїхали на завод за наказом командира бригади і там вони були до 12 квітня. Військові пробували йти на прорив: перший не вийшов з 10 на 11 квітня, а на другому попали в засаду.
"12 квітня близько шостої ранку потрапили в засаду, відстрілювалися і я потрапив на ростяжку. Був з товаришем, він побіг по допомогу. Була ворожа зачистка і мене знайшли сепаратисти", - згадує військовий.
Він пролежав до вечора 13 квітня, згодом його вивезли до госпіталю у Володарському. Там він два дні пролежав без медичної допомоги. Прооперували Юрія лише на четвертий день після поранення. У нього вже була гангрена, врятувати ногу не вдалося.
"Половина медперсоналу налаштована проти України, дехто приходив зранку у палату і з телефону включав гімн росії, срср, якісь розповіді вели несусвітні. Але були такі, хто приносив телефон в палату і діставав Wi-Fi. Гроші, які нам надсилали родичі, вони переводили у готівку", - каже військовий.
З лікарні його перевезли у табір для військовополонених в Оленівці, але через чотири дні перевезли у "зону суворого режиму" в Суходільськ Луганської області. 7 червня у таборі помер його побратим, коли бійця виносили, військовополонені стали на коліна і вигукнули "Герої не вмирають". Після цього дорога полонених в їдальню супроводжувалася ударами кийків. Їх змушували стояти строєм — перший раз 6-7 годин.
Обміняли Юрія 29 червня разом з іншими військовополоненими, зараз він хвилюється за долю тих, хто досі знаходиться у полоні та сподівається відшукати свого собаку "Кузю". Коли йшов на завдання 12 квітня, він залишив собаку з побратимами, які були в укритті заводу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.