Тисячі українців вимушені покинути свої домівки через постійні обстріли та руйнування на Донеччині. Люди втрачають не тільки майно, але й відчуття безпеки, і змушені починати життя заново в нових містах, сподіваючись на повернення додому після перемоги
Тисячі українців вимушені покинути свої домівки через постійні обстріли та руйнування на Донеччині. Люди втрачають не тільки майно, але й відчуття безпеки, і змушені починати життя заново в нових містах. Журналісти "Україна Сейчас" проїхались на евакуаційному потязі з Покровська та поспілкувались з людьми, яки покинули свої домівки та відправились в нове життя.
Всі історії - про глибоку особисту трагедію людей, які втратили все через війну на Донеччині. Вони жили звичайним життям, не маючи уявлення, що їхні будинки та громади будуть знищені. Для багатьох війна означає втрату не лише матеріальних речей, але й власної ідентичності та почуття безпеки.
Одна жінка розповідає: "Я просто жила і насолоджувалась життям. Нікого не просила звільняти ні від своєї квартири, ні від свого гаража, ні від своєї машини". Ще один переселенець, погоджуючись з нею додає щодо окупаційних російських військ, що, мовляв вони – не визволителі, вони – знищувачі. Ця фраза підкреслює обурення людей тим, як війна забирає в них все, що вони мала, хоча ніхто не просив "визволення".
Ще одна родина змушена була виїхати з рідного міста через постійні обстріли. Жінка описує жахливу реальність, у якій їм доводилось жити останні тижні:
"Немає світла, немає води. Воду можна було запустити зі свердловини, але без світла насос не працює. Аптеки не працюють, вибухи постійно кожні 5 хвилин, ні, навіть кожні 5 секунд".
В таких умовах вижити стає дедалі важче, і вибір між безпекою та домом стає очевидним. Багато хто залишався вдома до останнього моменту, сподіваючись на краще:
"Я не виїжджала раніше, бо чекала, що стане краще. Але зараз фронт вже дуже близько – всього 8-10 кілометрів".
Проте, коли на місто почали падати ракети, навіть найстійкіші були змушені тікати. Хоча не всі могли або хотіли виїжджати:
"Моя бабуся сказала: Я тут народилася, мені 88 років, куди я поїду?", – розповідає жінка про свою сусідку.
Це не поодинокі дилеми багатьох літніх людей, для яких евакуація – це крок у невідомість. На жаль, вони залишаються, незважаючи на загрози.
Більшість переселенців, які евакуювалися, виїхали до інших міст України – Дніпра, Павлограда, Києва. Однак нове життя не стає легшим.
"Щоб зняти квартиру у Дніпрі, просять 15-17 тисяч за однокімнатну", – ділиться одна з жінок.
Переїзд до родичів або пошук тимчасового житла – це тимчасове рішення. І багато хто залишається без стабільного доходу чи житла. Але попри всі труднощі, люди зберігають надію.
"Ми віримо, що повернемося до своїх домівок. Прапор буде українським, і ми обов'язково повернемося в наші квартири і будинки," – каже одна з жінок, сподіваючись на перемогу і відновлення свого колишнього життя.
Ці історії – це голоси тих, хто залишив усе, але продовжує вірити в Україну, в перемогу і у відбудову свого дому після війни.
З 24 вересня евакуаційні поїзди з Донеччини курсуватимуть до Чернівецької області. Евакуація до Чернівецької області здійснюватиметься спеціальним поїздом 1 раз на 4 дні. Зокрема, цього місяця заплановано 2 евакуаційні рейси: 24 і 28 вересня. Крім того, за заявками військових адміністрацій населених пунктів здійснюється безкоштовна евакуація сімей з дітьми, з безкоштовним розселенням, до Закарпатської області.
Щоб врятувати свою родину від постійних обстрілів та безкоштовно виїхати до безпечного регіону необхідно:
Фінансова допомога на пів року гарантована людям, які евакуюються із небезпечних регіонів централізовано або ж виїхали самостійно. Наразі виплата ВПО становить 2 тисячі гривень на людину та 3 тисячі гривень на дитину, людину похилого віку чи особу з інвалідністю. Про це повідомив начальник відділу Департаменту соцзахисту населення Донецької ОВА Дмитро Пожарський.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.