Вибори путіна: чому вони не просто формальність і як це зачепить Україну
"Волевиявлення" в рф стало завершальним етапом, який сигналізує про концентрацію всієї повноти влади в руках одного правителя - росія не бачила чогось подібного з часів смерті Йосипа Сталіна
Вибори володимира путіна мали не багато спільного зі справжнім демократичним процесом і слугують одній меті — зацементувати його режим до кінця його життя. Влада доклала максимум зусиль, аби продемонструвати свою непорушність і посилити позиції, спираючись на результати "волевиявлення". На росіян чекає переформатування владної вертикалі й продовження війни. А українці повинні готуватися до бою, адже путін продовжуватиме започатковане Сталіним знищення нашої нації.
Могли б постаратися краще
Щойно зачинилися дільниці по всій території рф, як ЦВК оголосила про підтримку кандидатури володимира путіна на рівні понад 87 %. Варто сказати, очільниця Центрвиборчкому Елла Памфілова дещо "підкачала", адже, до прикладу її колега з Руанди Каліса Мбанда забезпечила своєму вождю Полу Кагаму шикарні 99 %.
Та й із явкою не все було добре. Найкраще себе показала Чечня — тут, каже російський ЦВК, прийшли голосувати понад 96 % виборців. Але ж цей показник поступається навіть результату голосування за президентство Рамзана Кадирова — тоді у "волевиявленні" взяли участь 97 % населення, не кажучи вже про досягнення Північної Кореї з її 100 %.
Окреме "дякую" Памфілова мала б сказати російським опозиціонерам. Вони вивели своїх прибічників на акцію "Полдень против путина" у кращих традиціях російського "бунту на колінах". Протестувальники підхопили цей дозволений владою спосіб продемонструвати своє незадоволення. На практиці кілометрові черги учасників акції створили потрібну для легітимізації режиму картинку. За кордоном, де одиниці заглиблюються у нюанси виборчого процесу у рф, будуть переконані, що майже всі росіяни за путіна. Вождь оцінив цей щедрий подарунок.
"Якщо йшли заклики прийти голосувати, то за це похвалю… Якщо й опозиція вважала, що треба було прийти і проголосувати, не важливо за кого — це вже добре", — заявив він.
Зрозуміло, справжні показники завищені: в ефірі телеканалу "Дождь" соціолог Олена Конєва казала, що за результатами незалежного опитування явка складає близько 72 %, з них 55 % голосували за путіна. Якщо так, можна констатувати, що перед командою Елли Памфілової поставили завдання "гарантувати" кремлю рекордний показник — на 10 % більше, ніж у 2018 році. Вона з цим впоралась, адже Центрвиборчком надрукував на 4,2 мільйона більше бюлетенів, ніж потрібно, а електронне голосування взагалі відкриває безмежне поле для фальсифікацій.
Навіщо путіну так багато
Чечня продемонструвала не лише найвищі показники відвідування дільниць, але й найбільшу підтримку путіна — аж 99,8 %. Звісно, у такі результати демократичного волевиявлення ніхто не повірить, але влада й не залежить від цього. Для Рамзана Кадирова, особливо на тлі приєднання добровольців з Ічкерії до рейду російських повстанців на Бєлгородщину та Курщину, життєво важливо продемонструвати, що він контролює ситуацію і що будь-який рух опору неможливий.
Схожі мотиви й в кремля: "волевиявлення" справді є тестом, але його результати демонструють не реальну підтримку путіна громадянами, а здатність режиму втримати владу. Високі, хай і сфальшовані, показники рейтингу та явки демонструють привілейоване становище російського вождя серед еліти, засвідчують, що немає нікого, хто міг би кинути йому виклик.
Водночас результати голосування демонструють вірнопідданську позицію місцевих еліт. Високі рейтинги влади мають створити враження феноменальної згуртованості довкола вождя, повинні запевнити опозиційно налаштовану частину населення, що краще й не рипатися. А ще режим путіна отримав виправдання для подальшого "закручування гайок", адже боїться соціальних протестів.
Невже є проблема?
У кремлі всі розуміють, наскільки напруженою є ситуація: після окупації Криму рейтинг підтримки дій путіна зріс до небачених 86 %, але потім суспільні настрої почали холонути. Власне, інтервенція в Україну 2022 року задумувалася як "маленька переможна війна", здатна зовкрема підняти рейтинги. Натомість перетворилася в затяжну боротьбу, найбільшу в Європі із часів Другої світової, тож ситуація з підтримкою влади погіршилася.
За два роки 35 % росіян заявляють про погіршення рівня життя, лише 16 % кажуть, що стало краще, свідчить опитування Russian Fields. Кількість тих, хто проти продовження війни, уперше перевищила кількість тих, хто її підтримує. Після смерті Навального "лише" 52–58 % населення схвалювали дії свого вождя, щоправда, потім рейтинги підтримки зросли. Але це демонструє, наскільки хиткою є ситуація і те, що влада тримається лише завдяки відсутності того, хто може скласти справжню конкуренцію.
Чим довше триває війна й чим менших успіхів досягає армія рф, тим важче переконувати населення, що інтереси путіна — це інтереси росії. Режиму не залишається нічого іншого, окрім як продовжити спад у сталінщину й посилити репресії — це зводить і так низький шанс на якийсь більш-менш організований протест до цілковитого нуля.
Чого чекати від путіна
Раніше путін намагався уникнути остаточної концентрації влади не по доброті душевній: він вважає за потрібне давати народу можливість "скинути пару". Відсутність згуртованої опозиції полегшує життя владі, але це не означає, що бунт неможливий взагалі. Щоб мати більше простору для маневру, кремль поспішатиме якомога швидше закінчити війну на своїх умовах. Хоч в москві остерігаються, аби мобілізація не стала останньою краплею, адже за опитуванням Russian Fields 60 % росіян проти мобілізації, за цих умов вона видається майже неминучою: навряд випадково путін називав тих, хто прийшов його підтримати "соратниками".
"У Стародавній Русі це воїн. Причому з-поміж простих городян та мешканців російських сіл, села. Причому не просто воїн, а ополченець. Це люди, які вставали на захист своєї Батьківщини. Це люди, які думали про Батьківщину сьогодні та про майбутні покоління. По суті, про нас із вами. І зараз історія повторюється… І ми всі соратники", — сказав він у промові після оголошення результатів.
У цьому сенсі корисно згадати висновки американського психолога Роберта Чалдині, який у своєму бестселері "Психологія впливу" стверджує, що ми прагнемо відповідати тому вибору, який уже зробили. Тобто ті з росіян, які підтримали путіна "бо більше не було з кого обирати", автоматично вважатимуть, що це їхній кандидат.
Можна також не сумніватися, що розпочинається новий виток боротьби за владу в уряді, в адміністрації президента та "на місцях", особливо там, де результати "волевиявлення" були не найкращими. Загадкові смерті директорів нафтогазових компаній та топчиновників триватимуть, а подекуди вбивства та судові розправи будуть цілковито відвертими. Влада буде проводити "націоналізацію" майна ненадійних олігархів, а податки підвищать. При тому, в кращих традиціях сталінщини, не минеться без маніакального пошуку потенційних зрадників режиму.
"Усі ці люди, які оточують путіна, беруть участь у гонці ініціатив щодо репресій. Бути лояльним — це вигадувати нові репресії, нові поправки до законів про іноземних агентів, про ЗМІ, про кримінальний кодекс", — каже Sky Nes Андрій Колесніков із Євразійського центру Carnegie Russia.
Найважливішим для нас наслідком реінкарнації сталінізму у рф буде концентрація зусиль кремля на "остаточному розв'язанні українського питання". За умов перетворення путіна на самодержця, особливо якщо зниження воєнної підтримки у США набиратиме обертів, шансів на якісь прийнятні умови щодо мирного врегулювання нема. Вже зараз риторика кремля змінилася: він виступає не з позиції сторони, яка "не мала вибору" і захищалася, а з позиції "всепереможної міці". Тому ми повинні бути сильними й готуватися до нового удару. На щастя, чи не вперше в історії нашого протистояння з росією, українці не самі, а імперська вертикаль вразлива, що й демонструє фарс під назвою "вибори президента рф".
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
