Укрпошта приховує ім’я плагіатора марки: художниця йде до суду
Особливо неприємно це дивує художницю, тому що ще у 2023 році вона абсолютно безплатно пропонувала Укрпошті зробити на основі її картини Тут люди повноцінну поштову марку, юридично врегулювавши питання авторських прав, але згоди на свою пропозицію вона тоді не отримала
Спритник надрукував картину української художниці Богдани Чілікіної "Тут люди" на марках і листівці та вирішив їх продавати. Надрукувала за 436 грн, а продавала на маркетплейсі eBay за 21 долар людина з ніком Seaman from Odessa. Дозволу у художниці на це ніхто не питав, Укрпошта відмовилась назвати ім’я замовника як Інформатору у відповідь на офічійний запит, так і самій художниці. Тепер Богдана Чілікіна планує захищати свої права через суд.
Картина Богдани Чілікіної «Тут люди» — це алюзія на написи на будинках, воротах та інших об’єктах, які досі можна побачити практично в будь-якому населеному пункті України, котрий пережив окупацію. Зважаючи на те, що в низці таких населених пунктів після виходу окупантів залишалися братські могили, а про жорстокі розправи з цивільними писали на перших шпальтах чи не всі світові медіа, ця тема, як каже художниця, була для неї справді болючою. У спілкуванні з dev.ua Чілікіна пояснила, що до цієї картини вона має особливе ставлення і в цьому випадку — воно максимально далеке від бажання монетизувати свою творчість.
«Для мене принциповою була позиція з приводу саме цієї картини, адже мені неодноразово пропонували робити з цим зображенням якісь футболки, використовували її для афіш та якоїсь продукції. Але я казала, що це неправильно. Виняток зробила лише для афіші театру, котрий у США поставив спектакль про Маріуполь. Але це було саме для розповсюдження інформації про трагедію. І в підручнику за сьомий клас з української літератури це зображення було використане, авжеж, теж абсолютно безплатно», — розповіла Чілікіна.
Як каже художниця, цей твір був і є для неї важливим, а перед тим, як намалювати картинку, вона цілий день плакала.
«Я не хотіла на цій темі заробляти, там зовсім інший посил. У мене взагалі немає бажання на цьому хайпувати, але я не бачу іншого виходу, якщо „Укрпошта“ так поводиться», — заявила художниця.
Тим паче неприємним і шокувальним для Чілікіної, з її слів, було дізнатися, що на її творі заробляє хтось інший. Про продаж цієї марки на eBay Чілікіній повідомила сестра. «Сестра надсилає повідомлення:
„Ти бачила, на eBay твою марку продають по 20 баксів за штуку? Уже 60 штук продали“», — згадала вона про цей момент.
Судячи зі скриншоту, на eBay марку продавав користувач із ніком Seaman from Odessa. Вона спробувала сконтактувати з користувачем з аналогічним ніком в Instagram, але у соцмережі її без особливих розпитувань відразу послали на три букви.
«Чоловік, котрий друкував цю марку і потім виставляв її на eBay, наскільки я знаю, вже давно був там зареєстрований і постійно друкував якісь марки, зокрема і з картинами інших художників. Моя подруга-журналістка знайшла, що це були за картини, висилала їх мені. Тобто, в нього така практика була на постійній основі й він водночас дуже себе вільно почуває. Коли я йому написала, що ми будемо в цій ситуації робити, то він мене просто послав», — пояснила dev.ua художниця, на підтвердження своїх слів надіславши також відповідний скриншот.
Чілікіна підозрює, що, зважаючи на систематичну діяльність із продажу українських поштових марок на eBay, Seaman from Odessa може бути якось пов’язаний з «Укрпоштою», але, з її слів, це лише припущення. Щоправда, дивним збігом є те, що Seaman from Odessa зняв із продажу ці марки після того, як вона почала з’ясовувати це питання в листуванні з «Укрпоштою». Зі слів художниці, «Укрпошта» не пішла назустріч, щоб надати інформацію про цього чоловіка, хоча раніше в листуванні її представники обіцяли це зробити.
«Але коли ми їм надіслали офіційний запит, то фактично мене теж послали туди ж, лише в культурній формі», — пожартувала Богдана Чілікіна.
Як додала художниця, вона до останнього не вірила, що ця марка була виготовлена «Укрпоштою», сподіваючись на те, що це чиясь «кустарна» робота.
«Я, чесно кажучи, думала, що цю марку десь на Малій Арнаутській надрукували, до останнього не могла уявити, що це „Укрпошта“. Але я написала одразу на „Укрпошту“, була впевнена, що вони скажуть: „Ні, це не ми друкували“. Але вони пишуть: „Так, це наша робота“», — розповіла вона dev.ua.
Особливо неприємно це дивує Чілікіну в тому контексті, що, як вона стверджує, ще у 2023 році вона абсолютно безплатно пропонувала «Укрпошті» зробити на основі її картини «Тут люди» повноцінну поштову марку, юридично врегулювавши питання авторських прав. Але згоди на свою пропозицію вона тоді не отримала.
«Коли я намалювала картину і вона завірусилася в інтернеті, я з ними сконтактувала. Мені дали контакт їхнього відділу, котрий займається марками. Я їм написала й вислала цю картину. Тобто, в нас був діалог, і я безплатно пропонувала цю картину саме для української марки. Ми давали їм повне право це зробити», — стверджує художниця.
Вона додала, що останнє, про що вона зараз думає — це потенційна фінансова вигода в разі, якщо вона доведе свою правоту у суді.
«Я не хочу зірвати в суді гроші. Дай Боже, щоб я хоча б відбила свої трати на ці всі речі, адже послуги адвокатів коштують немало. Я готова навіть програти, але я хочу просто показати, що так не повинно бути. Упевнена, що конкретно в цьому проєкті „Укрпошти“ мають відбутися якісь зміни, раз вони так його просувають. Друг із Польщі розповідав, що в них теж є такий проєкт. Але коли ти туди приносиш зображення, його перевіряють. Зараз перевірити це дуже легко», — висловила свою думку авторка картини.
Уже у процесі всієї цієї скандальної історії Богдана Чілікіна зареєструвала свідоцтво щодо авторського права на твір «Тут люди», щоб мати документальне підтвердження свого авторства картини.
Версія Укрпошти
Укрпошта має чіткі тарифи на друк власних марок, які різняться за кількістю марок на аркуші та залежать від кількості надрукованих аркушів (традиційно — чим більше аркушів друкуєте, тим дешевше). Правила, за якими надається послуга, детально викладені в порядку реалізації АТ «Укрпошта» поштової продукції «Власна марка».
У цьому порядку міститься і стандартний бланк замовлення, де зазначено: «Підтверджую свою відповідальність за надане зображення відповідно до законодавства України, в тому числі й щодо порушення авторських чи суміжних прав». Саме навпроти цього пункту замовник проставляє «галочку», беручи ризики щодо порушення авторського права на себе.
Але чи звільняє ця «галочка» «Укрпошту» від відповідальності, якщо авторське право таки було порушене? Коли Богдана Чілікіна оприлюднила цю історію на своїй сторінці у Facebook, коментарі під її постом залишив і генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський.
«В умовах надання послуг у нас є пункт, де замовник пише, що має права на зображення. Так само було й в цьому випадку. Чи може „Укрпошта“ перевіряти всі зображення? Це навіть із ШІ неможливо. Бо ми не знаємо, чи хтось десь використав або картину з приватної колекції, або фото якогось фотографа і т. п. Тому вартість таких експертних перевірок буде в тисячах доларів і тоді ми просто маємо закрити проєкт», — звернувся Смілянський до авторки посту, повністю перекладаючи вину на замовника марки як на порушника.
Гендиректор «Укрпошти», заявив що позиція поштового оператора чітка і зрозуміла, і повністю відповідає законодавству, зокрема міжнародному. Він також пояснив, що низька маржинальність проєкту не дозволяє залучати для перевірки авторських прав окремих фахівців.
«Ви правда вважаєте що на цю маржинальність можна найняти купу юристів перевіряти права? Можна, звісно, тупо закрити проєкт і послати всіх, бо ми ж образили якогось автора. У нас купа підрозділів ЗСУ замовляють сьогодні такі власні марки й збирають кошти на підрозділ. Давайте я ще їх буду перевіряти, бо вони теж підписують, що мають права на зображення», — апелює Смілянський до обставин.
Що стосується оприлюднення особистих даних порушника, тобто замовника марки, то Смілянський заявив, що такі дані можуть бути оприлюднені лише за рішенням суду.
«Є така річ — захист особистих даних. Ми не можемо їх роздавати наліво й направо. Буде рішення суду — згідно з рішенням надамо. Ваше право доводити свою правоту в суді. Доведете — отримаєте компенсацію згідно з рішенням суду. Не доведете — значить ми праві, в чому я не маю сумнівів», — запевнив насамкінець Смілянський.
Що кажуть незалежні юристи
Як стверджує партнер Syrota Dzis Melnyk & Partners Сергій Дзіс, питання порушення авторських прав у процесі виготовлення поштових марок на замовлення через «Укрпошту» потребує чіткого розмежування відповідальності між замовником та оператором. Юрист тут апелює до ст. 15 та ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до яких використання твору без дозволу правовласника є порушенням авторського права.
«Замовник, який подає зображення для друку марки, підтверджує наявність у нього відповідних прав, проте саме це „підтвердження галочкою“ не звільняє його від потенційної цивільноправової та, за наявності умислу й значних збитків, навіть кримінальної відповідальності (ст. 176 КК України). Отримання прибутку від реалізації марки з використанням чужого твору кваліфікується як незаконне комерційне використання об’єкта інтелектуальної власності», — пояснив Дзіс нюанси щодо відповідальності замовника.
Що стосується оператора поштового зв’язку, то його відповідальність, зі слів Сергія Дзіса, у цьому випадку більш дискусійна.
«Укрпошта» формально виконує технічну функцію друку на підставі заявки, однак ст. 52 Закону «Про авторське право і суміжні права» передбачає солідарну відповідальність осіб, які сприяли порушенню. Відтак, оператор може бути залучений до спору як співвідповідач у випадку, по-перше, якщо будуть надані докази, що саме на потужностях поштового оператора була створена марка з порушенням авторського права. По-друге, якщо буде доведено, що він знав або мав знати про порушення авторського права», — вважає юрист.
Партнер Syrota Dzis Melnyk & Partners додає, що доведення авторського права на твір, опублікований у соціальних мережах, ґрунтується на принципі презумпції авторства (ст. 11 вищезгаданого Закону), а доказами тут можуть бути електронні скриншоти, метадані файлів, фіксація публікацій через нотаріальне засвідчення чи за допомогою сервісів time-stamp.
Щодо персональних даних замовника марки, то, як переконаний юрист, «Укрпошта» не може їх розголошувати третім особам без правової підстави (Закон «Про захист персональних даних»).
«Єдиний легальний механізм їхнього витребування — ухвала суду в межах розгляду позову про захист авторських прав», — констатував фахівець.
Як пояснив Дзіс, судова практика з позовами саме до поштових операторів у подібних ситуаціях в Україні є вкрай обмеженою, оскільки більшість претензій пред’являється безпосередньо до замовників неправомірного використання творів. «Власне практика показує, що превентивні заходи (авторська фіксація та своєчасна претензійна робота) мають більше значення, ніж вже постфактум спори з державним оператором», — висловив свою позицію він.
Радниця практики інтелектуальної власності ЮК «АРМАДА» Олена Середа своєю чергою вважає, що ситуація з використанням картини Богдани Чілікіної «Тут люди» на марках «Укрпошти» справді актуалізувала проблему дотримання авторських прав. Олена Середа нагадує, що «Укрпошта» у правилах програми «Власна марка» прямо зазначає: «Клієнт несе відповідальність відповідно до чинного законодавства за замовлене зображення для виготовлення маркового аркуша, конверту, листівки за проєктом «Власна марка». Тобто, саме замовник тут зобов’язаний гарантувати наявність у нього авторських прав чи відповідного дозволу на використання твору.
Зі слів юристки, «Укрпошта» потенційно може уникнути відповідальності. Водночас, вона однозначно впевнена — таке формальне підтвердження з боку замовника не усуває ризиків порушення авторських прав.
«У такій ситуації основна відповідальність лежить на замовнику, який використав чуже зображення для виготовлення марок і, ймовірно, отримав із цього вигоду. „Укрпошта“ ж може уникнути відповідальності, якщо її роль обмежується технічним виготовленням продукції. Водночас доцільно передбачити механізми перевірки авторських прав, щоб зменшити ризики порушень і уникнути потенційної співвідповідальності», — каже вона.
Як стверджує Олена Середа, у даній ситуації автору, щоб захистити свої права, необхідно підтвердити, що саме він є творцем твору.
«Авторське право виникає з моменту створення твору, а доказами можуть бути перша публікація у Facebook, скриншоти, метадані файлів, а також свідоцтво про реєстрацію авторського права», — підкреслює радниця практики інтелектуальної власності ЮК «АРМАДА».
Зі слів Олени Середи, ключовим для захисту в даному випадку є доступ до даних замовника.
«Першим кроком для цього є надсилання адвокатського запиту до „Укрпошти“, яка володіє персональними даними замовника. Якщо ж така інформація не буде надана, наступним етапом є звернення з позовом до суду. Після відкриття провадження автор чи її представники можуть подати клопотання про витребування доказів. Це дозволить ідентифікувати порушника та пред’явити позовні вимоги про припинення незаконного використання твору й відшкодування збитків. Також можна подати скаргу до eBay, повідомивши про порушення авторських прав та вимагаючи припинення реалізації продукції», — вважає юристка.
Як каже вона, судова практика в Україні в подібних справах поки що обмежена, тому справа Богдани Чілікіної може стати прецедентом.
Цікаво, що медіа, зокрема і dev.ua, вже писали про схожі кейси. Наприклад, випуск однієї з найочікуваніших патріотичних марок «Укрпошти» — з псом Патроном — збігся зі скандалом. Авторка одного із зображень песика, де він «поливає» ворожий снаряд, у свій час публічно заявила про порушення авторських прав національним поштовим оператором.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
