Український контрнаступ: які виклики стоять перед ЗСУ

Росіяни втрачають натиск і час українського удару у відповідь наближається, водночас реалізувати його буде складно. Ворог наростив фортифікації та мінні поля, усе ще має перевагу в авіації та живій силі. Водночас ЗСУ може цьому протиставити кращу підготовку та західне озброєння. Перед українським Генштабом стоять серйозні виклики в організації контрнаступу, ставки надзвичайно високі для обох сторін.

Наближається український контрнаступ

Великий російський наступ, до якого спеціально оголосили часткову мобілізацію, розпочався в лютому, але, схоже, уже завершується. Його не можна назвати провальним, проте й успіхи армії окупантів не вражають: їм вдалося захопити Соледар, а в Бахмуті тривають тяжкі бої і наші військові тримають оборону.

Зараз стає очевидним, що російський наступ сповільнився і затихає. Якщо на його початку відбувалося понад 120 атак на день, то зараз вони скоротилися майже на половину — до 70–75. Так само майже вдвічі зменшилася кількість убитих росіян: від майже 1000 вдень до 500–650. Це означає, що наближається час українського контрнаступу.

«У мене складається аналітичне чуття, що найближчим часом російська федерація таки буде переходити до повноцінної глибокоешелонованої глухої оборони», — каже військовий експерт Петро Черник.

Фортифікації ворога

Після того, як стало зрозумілим, що «бліцкриг» провалився і що Україна може, як під час харківського контрнаступу, використати ситуацію і швидко повертати втрачені території, ворог перестав нас недооцінювати й почав готувати оборону. Укріплювали Донеччину, Крим і інші окуповані території. Про всяк випадок фортифікаційні споруди збудували навіть на Білгородщині, а губернатор краю зобов’язав підприємців «добровільно» копати шанці та бліндажі. Не варто забувати також про мінні поля.

«Оті всі форпости, які вони кладуть, над якими ми насміхаємося, ті «зуби дракона» й тому подібне — усе це все ж таки доведеться нам долати. А лінія 24 лютого там усе ж таки укріплювалася дуже й дуже довго. Там усе залите бетоном і на мій персональний погляд, суто з воєнної точки зору Крим буде легше деокупувати, аніж пройти оці оборонні споруди. І проходити їх можна буде тільки завдяки величезній кількості артилерійських залпів і, бажано, важких авіаційних ракетно-бомбових ударів. Саме авіація мала б переламати хід цієї війни», — каже військовий експерт Петро Черник.

Ймовірно, російське командування поділяє цю точку зору. The Washington Post, на основі аналізу супутникових знімків компанії Maxar, повідомляє, що росія підготувала десятки кілометрів окопів у Криму й розставила артилерію вздовж Чорного моря. Перекрили основні шляхи можливого наступу з материка. Поблизу Медведівки на півночі півострова підготовлено систему доволі грамотно побудованих траншей. Поруч знаходяться інші укріплення, у тому числі глибокі протитанкові рови та «зуби дракона». Фортифікації є також у Армянську та вздовж Північно-кримського каналу. Є також укріплення та артилерія і на інших ділянках, зокрема поблизу Євпаторії.

Атакувати такі укріплення прямолінійно буде вкрай складно, проте ЗСУ можуть вдатися до інших тактик, зокрема Кримське угрупування буде вразливим і швидко виснажиться, якщо вдасться зруйнувати Кримський міст.

Особовий склад

Видання The New Yourk Times повідомляє про те, що попри важкі бої на Сході, українському командуванню вдалося вберегти підготовлені військові резерви для контрнаступу. Західна бронетехніка, як німецькі танки Leopard-2, британські Chellenger, французькі AMX–10 RC, сотні одиниць БМП та американські машини для розмінування, продовжує надходити.

Але за понад рік війни багато найдосвідченіших, наймотивованіших бійців вийшли зі строю. Загальна кількість втрат, убитих і поранених, повідомляє The New Yourk Times, складає близько 100 тисяч осіб. «Обстріляні» вояки для українського командування «на вагу золота», каже пан Черник. Проте добра новина те, що зараз багато з них у статусі інструкторів передають свій досвід свіжим військам, аби підготувати їх до сучасних умов ведення бойових дій.

Здатність швидко опанувати нове натівське озброєння теж буде викликом — строки піджимають. Проте, як свідчить досвід підготовки українських артилеристів, танкістів, зенітників, пілотів, та інших родів військ, висока мотивація, усвідомлення того, що завтра на цій техніці доведеться йти в бій, спонукають наших військових надшвидко опановувати навчальну програму — час навчання подекуди скорочується на 30–50 %.

Експерти The New Yourk Times повідомляють, що часу все ж замало на повноцінне опанування технологій. Хоча, на їхню думку, західна техніка може докорінно змінити ситуацію, вони вважають, що контрнаступ розпочнеться до того, як уся обіцяна зброя прибуде в Україну. Це, зрештою, не новина, оскільки, до прикладу, американські Abrams A1M1 прибудуть в кращому разі у вересні.

Постачання озброєння та боєприпасів, ремонт техніки

Захід поставив новітнє, але дуже "різношерстне" озброєння. У процесі експлуатації неминучими будуть поломки, іноді потрібно буде ремонтувати пошкоджену внаслідок бойових дій техніку. Якщо з ремонтом старої радянської техніки в ЗСУ вже налагодили роботу, то західне озброєння потребує для обслуговування нову ремонтну базу.

Концерн Rheinmetall оголосив про те, що до травня планує розгорнути в Румунії завод із ремонту західної техніки, яку передали ЗСУ, повідомляє телеканал N-tv. Роботи з його побудови вже ведуться на околицях міста Сату-Маре, який розташований неподалік кордону з Україною. Центр обслуговуватиме широкий спектр озброєння, у тому числі самохідні гаубиці, військові вантажівки, танки Leopard 2 і Challenger 2, БМП Marder, БТР Fuchs. Однак як швидко можна буде організувати ремонт техніки під час контрнаступу — питання залишається відкритим.

Ще однією надважливою проблемою стане постачання боєприпасів, зокрема калібром 155-мм, виробництво яких постійно скорочувалося і кількість,яких обмежена. 20 березня країни-члени ЄС погодили безпрецедентний план, мета, якого — надати Україні один мільйон артилерійських снарядів упродовж року, повідомляє EURACTIV. До ініціативи мають залучити і країни поза НАТО та ЄС.

Цифра дійсно велика, однак, якщо розбити цю кількість снарядів на рік, вийде близько 2 700 в день. Для порівняння, ЗСУ вистрілюють за добу 4–7 тисяч, а росія — 20 тисяч. Але крім європейських країн нам допомагає також США: у Вашингтоні хочуть вилучити та модернізувати боєприпаси часів холодної війни та відправити їх в Україну. Але питання ще й тому, наскільки швидкою буде ця допомога.

Бої за небо

Авіація суттєво спрощує дії як у обороні, так і в нападі. А Росія переважає Україну в кількості літаків у п’ять-шість разів. Крім того, вони мають також перевагу у якості. Про це розповіли в інтерв’ю виданню The Telegraph українські пілоти. За їхніми словами, ЗСУ все важче протистояти росіянам на застарілому обладнанні, адже радянські МіГ-29 можуть лише стримувати сучасніші російські Су-35 і бомбардувальники Су-34, тому Україні потрібні F-16.

«Радари на російських літаках приблизно в чотири рази кращі за наші, і вони можуть бачити набагато далі. Крім того, російські ракети значно сильніші за наші радянські. Це стає все небезпечніше. Іноді ми навіть не бачимо, що росіяни запустили ракети, що дуже небезпечно для пілотів», — повідомляє полковник Володимир Логачов.

Крім того, речник ВПС України Юрій Ігнат повідомляє, що росіяни почали масово використовувати плануючі авіаційні бомби, яким не може протистояти українська ППО. Протидіяти таким загрозам можна лише знищуючи ворожі літаки.

Проте відомо, що українські військові вже закінчують підготовку на протиракетних комплексах Patriot. За заявами воєнного експерта Олега Жданова, перші такі системи стануть на оборону України вже в першій половині квітня.

Захід також передав приблизно 30 літаків МіГ-29, модифікованих під натівські боєприпаси, що є своєрідною «першою ластівкою» і дає надію на те, що ситуація з «табу» на західні літаки із часом зміниться. Видання Le Figaro повідомляє, що приблизно 30 українських пілотів уже майже два місяці проходять прискорену підготовку на французьких багатоцільових винищувачах Dassault Mirage 2000. Відомо також, що українські пілоти в США тренуються керувати F-16. За словами Петра Черника, ЗСУ потребує приблизно 60 таких літаків.

Організаційні виклики

Український Генштаб повинен буде провести складну роботу, аби забезпечити правильну взаємодію всіх родів військ, постачання боєприпасів, а головне — виявити слабкі місця ворога і слушний момент, коли завдати удару. Завдання атакувати настільки потужного ворога, як росія — надскладне.

Водночас ЗСУ вже кілька разів доводили, що можуть це робити. Крім того, на початку березня американські та українські штабні офіцери зустрілися в Німеччині, де вони обговорювали варіанти бойових дій під час штабних навчань, повідомляє Stars and Stripes.

Зараз Україна переходить на натівські стандарти управління. Йдеться про принцип «командування місією». Командир дає завдання, вказує що робити, де, коли й навіщо. Натомість виконавці самі вирішують, як із ним впоратися. Йдеться про незалежність і взяття на себе відповідальності.

Єдиний шанс? 

Західна підтримка дозволила Україні вистояти. Однак її стабільність залежить від багатьох факторів і є побоювання, що вона буде скорочуватися. Новообраний чеський президент Петр Павел відверто заявив, що Україна може мати лише одну спробу контрнаступу. Втім, якщо стане очевидно, що можливі подальші успіхи й що ситуація не перетворилася на застійну, Захід може зберегти підтримку, пише The New Your Times. Якщо контрнаступ буде успішним, з’являться додаткові шанси. 

На карту поставлено занадто багато, тому Генштаб відчуває велетенський тиск. Українське командування повинно саме вирішувати коли, де і як це відбудеться.

Інформатор також писав про те, що в Криму росіяни побудували мережу траншей та бліндажів. Ми розповідали також, що Зеленський закликає росіян тікати, поки не розпочався контрнаступ «інакше ми їх знищимо».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.