Україна обіцяє відмовитись від вугілля до 2035 року. Що буде із українськими шахтарями?

На кліматичній конференції у Глазго Україна пообіцяла світовій спільноті відмовитися від вугілля до 2035 року. Проте вже за кілька тижнів віце-прем'єр-міністерка України Ольга Стефанишин, яка очолювала українську делегацію в Шотландії, сказала, що наша країна перегляне зобов'язання щодо відмови від використання вугілля в енергетиці. 

Інформатор розбирався, чому, ставши учасником "Безвугільного альянсу", наша країна відступає з цієї позиції. А також, куди подінуться українські шахтарі після того, як у країні, згідно з національною стратегією, закриють усі збиткові шахти. 

Навіщо Україні закривати шахти

Майже 30 років тому світові лідери вирішили скоротити викиди парникових газів в атмосферу. Україна слідує світовим трендам, тому наша країна в різні роки: приєдналася і до Кіотського протоколу, і до Паризькій кліматичній угоді. Основна мета цих документів – поетапне зниження викидів парникових газів у повітря для очищення повітря. Незважаючи на те, що Паризька угода почала діяти ще у 2015 році, лише через 6 років (у 2021 році) Україна зафіксувала свої обіцянки перед усім світом у спеціальному документі. національно певний внесок України в Паризьку угоду. У Глазго українська делегація задекларувала скорочення викидів метану та відмову від вугілля до 2035 року. 

«З'їхалися багато представників держав, оскільки тема зміни клімату стоїть у світовому порядку денному. Країни заявляють про політику декарбонізації до середини сторіччя. США прийняла амбітні плани у цьому напрямі, Євросоюз рухається зеленим курсом. Україна якісно виконала своє домашнє завдання щодо кліматичних угод. Ми оновили національно певний внесок. Це був дворічний процес, проведено низку консультацій і в липні цього року уряд ухвалив рішення про зменшення викидів парникових газів на 65% від рівня 1990-го до 2030 року. Цей внесок ми вважаємо досить амбітним для реалізації, але, в принципі, можливим», - сказала на брифінгу Ірина Ставчук, заступнця Міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України.

І якщо з викидами парникових газів в атмосферу ситуація більш-менш зрозуміла, то з відмовою від вугілля та закриттям шахт та вугільних електростанцій справи набагато гірші. Адже йдеться не просто про бажання держави. 

«У рамках конференції зі зміни клімату є важливі моменти для бізнесу. Наприклад, кліматична нейтральність бізнесу. Наприклад, є низка промислових підприємств-гігантів, які мають свою стратегію щодо відмови від вугілля. Наприклад, агрохолдинги обіцяють це зробити до 2030 року, ДПЕК – до 2040 року», – розповів на брифінгу Олексій Рябчин радник голови правління НАК «Нафтогаз України» з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та зеленого курсу ЄС.

По суті йдеться про те, що у своїх довгострокових національних планах країна має зважати на бізнес - враховувати плани підприємств з декарбонізації. Відповідно, обіцяти відмовитись від вугілля до 2035 року Україна може, але поручитися за промислові підприємства – вже проблема. І це проблема не лише нашої країни. 

Також Олексій Рябчин навів приклад компанії Shell, яку суд у Нідерландах зобов’язав різко скоротити викиди. Компанія ж у свою чергу вирішила змінити країну, а не стає більш амбітною у кліматичному плані. 

Німеччина допоможе Україні закрити шахти

Схожа історія з шахтами. Україна обіцяє світовій спільноті вирішити проблеми, пов'язані з вуглевидобутком, але продовжує дотувати збиткові вугільні підприємства. Як зазначила голова Ради Української кліматичної мережі Оксана Мар'юк під час Круглого столу за підсумками кліматичного саміту у Глазго, гарні слова та заяви не дуже корелюються з діями держави. 

«У кліматичному пакті Глазго Україна домовилася забезпечити зменшення викидів парникових газів на рівні 45% до 2030 року від рівня 2010 року. Водночас ціль України в оновленому Кліматично визначеному внеску передбачає скорочення викидів парникових газів на 7% порівняно з 2019 роком. Це мало і в принципі не дивно з огляду на відсутність системної програми у цій сфері. Також Україна зобов'язується закрити до 2035 року усі вугільні електростанції. І громадськість вітає це рішення. Це позитивно. Але щороку Україна субсидує 4-5 млрд грн на збиткові шахти», - резюмує Оксана Мар'юк.  

З одного боку, на думку іноземних екологічних експертів, мільярди гривень, що дотуються шахтам, можна було б вкладати в перспективну «зелену» енергетику. Але з іншого боку, є проблема з робочою силою, що вивільняється, адже закриття шахт призведе до стрибка рівня безробіття в країні. 

Щоб уникнути такого розвитку подій, за словами віце-прем'єр-міністерки України Ольги Стефанишин, Україні, можливо, доведеться переглянути свої амбітні плани щодо вугільного сектору. 

«Німеччина – один із основних партнерів, який фінансує національну стратегію справедливої ​​трансформації вугільних регіонів. Вже передбачено кошти обсягом 30 млн євро для реалізації цієї стратегії. Програма передбачає визначення низки пілотних регіонів та поетапне закриття всіх збиткових шахт. І власне стратегія і необхідна у тому, щоб правильно сформувати саме соціальне вимір цього процесу. Ми повністю ґрунтуємося на досвіді євросоюзу. Йдеться і про залучення інвестицій, і про розгортання нових виробництв, перекваліфікацію співробітників», - пояснює Стефанишин.

Виходячи зі слів віце-прем'єра, у шахтному питанні Україна розділила відповідальність із представниками Європейського союзу. Відповідно якщо будуть гроші від ЄС, наша країна відмовиться від вугілля до 2035 року. Якщо ж питання закриття вугільної генерації вирішуватимуться із мінімальним залученням іноземних фінансових ресурсів, Україна не гарантує, що впорається із шахтарями власними силами. 

Гроші за чисте повітря

Все перераховане вище може здатися дивним шантажем з боку України, адже по суті наша країна теж має бути зацікавлена ​​у покращенні світової кліматичної ситуації. Проте, на кону – гроші Європейського союзу. Країнам ЄС, що розвиваються, буквально готовий платити за чисте повітря. А Україна, начебто, і країна, що розвивається, але викиди в атмосферу за останні 30 років порядком скоротила. І саме через ці скорочення нашу країну могли залишити без європейської фінансової допомоги. 

«У Глазго були серйозні переговори між США, ЄС, Індією та іншими азійськими гравцями. Наш національно певний внесок передбачає 10-річну звітність. Але на вимогу наших партнерів ми пішли на поступки та погодилися на 5-річну звітність. Це буде важко, адже наш документ розрахований на 10 років у рамках Паризької угоди. І перші 5 років ми мали готувати документальну базу, а лише наступні 5 років займатися імплементацією стратегії. Ще одне важливе питання, яке ми обговорювали – боротьба України за доступ до кліматичних фінансів. Існував ризик, що Україна може бути позбавлена ​​навіть тих грошей, які передбачені їй в рамках ООН і гарантовані Паризькою угодою. Але, на щастя, ми зберегли фінансування», - підсумувала Ольга Стефанишина. 

Слід зазначити, що не лише держава може отримати від Європейського Союзу гроші на реалізацію своїх амбітних кліматичних планів. Для українського бізнесу також передбачено низьке відсоткове кредитування від європейських банків – на проекти з модернізації виробничих ланцюжків відповідно до новітніх екологічних норм.

У той час, як розвинені країни всіма можливими способами стимулюють країни, що розвиваються - якнайменше забруднювати атмосферу, Україна ніяк не визначиться, куди рухатися в плані кліматичних стратегій. Приєднуватися до міжнародних екологічних угод було набагато легше, ніж реалізовувати власні національні програми, пов'язані з цими угодами.  

Раніше Інформатор повідомляв, що українська газотранспортна система готова до опалювального сезону. 

Також ми писали, що прем'єр Польщі заявив, що Росія відповідальна за зростання цін на газ. . 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі  Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут .