Омбудсман виявив порушення у більшості укриттів України: від зачинених дверей до відсутності води
93% перевірених Омбудсманом загальнодоступних укриттів мають недоліки. Міста звітують тисячами адрес, але значно рідше відповідають на важливіші запитання: скільки людей реально вміщують ці об’єкти, чи відчинені вони під час тривоги та чи можна дістатися до них за кілька хвилин.
За результатами моніторингу Офісу Омбудсмана недоліки виявили у 991 із 1 066 перевірених загальнодоступних укриттів, або у 93%. Без зауважень залишилися лише 75 об’єктів, тобто 7%. Під час попереднього тримісячного зрізу перевірка 483 укриттів спричинила надання 2 079 рекомендацій. У середньому це понад чотири рекомендації на один об’єкт.
Перелік порушень повторюється по країні: зачинені двері, фактична відсутність укриття за вказаною адресою, підтоплення, неналежна вентиляція і санітарія, відсутність води, аптечок та навігації. Окрема системна проблема стосується людей із порушеннями мобільності, для яких формально наявне укриття часто залишається фізично недоступним.
Ці дані показують головну ваду звітності щодо укриттів. Кількість адрес сама по собі нічого не говорить про реальний захист. Об’єкт може бути внесений до реєстру, але бути зачиненим, затопленим, неоснащеним або розташованим надто далеко від людей, які мають скористатися ним під час тривоги.
Ми дослідили стань укриттів у найбільших містах країни. Результати показують системну проблему, яка набула національного масштабу.
У Дніпрі на обліку перебуває 836 об’єктів: 303 сховища, 436 найпростіших укриттів, 92 мобільні споруди та п’ять об’єктів, тип яких у відкритих даних не визначений. Найпростіші укриття становлять близько 52% фонду.
Окремо повідомлялося про 128 обмежено готових і 150 неготових споруд, однак загальний відсоток придатності місто не оприлюднило. Тобто навіть за наявності сотень об’єктів неможливо оцінити, яка їх частина справді може приймати людей.
Мобільні укриття систематично потерпають від вандалізму: у них крадуть електрообладнання, ламають двері й замки, псують таблички. Частину модулів використовують не за призначенням, що створює антисанітарію. Це перетворює швидке інфраструктурне рішення на об’єкт, який потребує постійного ремонту, охорони та прибирання.
Ще один показовий випадок стосується двох підвальних укриттів у житлових будинках, які були підтоплені понад пів року. Формальна наявність такого об’єкта в переліку не означає, що ним можна скористатися.
У реєстрі Запоріжжя зазначено 1 242 об’єкти: 966 найпростіших укриттів, 252 сховища та 24 ПРУ. Найпростіші становлять близько 78% фонду.
Водночас на офіційній карті відображалося лише 628 адрес. Це близько 51% реєстрової кількості, а різниця становить 614 об’єктів. Такий розрив не обов’язково означає, що всі невідображені споруди відсутні, однак без пояснення їхнього статусу мешканці не можуть зрозуміти, якою мережею реально можуть скористатися.
Моніторингові перевірки фіксували зачинені входи, потребу в ремонтах, відсутність безбар’єрності та недостатнє оснащення. В одному випадку протирадіаційне укриття не використовувалося із середини 2022 року, а деформовані двері унеможливили доступ до нього.
В Одесі обліковано 1 257 споруд: 904 найпростіші укриття, 219 сховищ та 134 ПРУ. Частка найпростіших укриттів становить близько 72%.
Визначена міською владою потреба значно більша: 3 696 укриттів і 124 мобільні конструкції. За кількістю адрес наявний фонд покриває лише близько 34% заявленої потреби. Цей розрахунок не враховує місткість, але добре показує масштаб розриву між плановою і фактичною мережею.
На узбережжі з 35 пляжів мобільні укриття встановили лише на шести. Серед головних технічних ризиків залишаються підтоплення, високі ґрунтові води та каналізаційні аварії. Додаткові проблеми створюють недостатній доступ до приватних підземних приміщень і затримки з установленням мобільних укриттів.
У Чернігові обліковано 1 207 об’єктів: 1 100 найпростіших укриттів, 103 спеціалізовані захисні споруди, три споруди подвійного призначення та одне модульне укриття. Частка найпростіших укриттів перевищує 91%.
Остання виявлена масштабна перевірка 2023 року показала, що з 1 291 об’єкта 355, або 27,5%, були непридатними, ще 159, або 12,3%, зачиненими. Ці дані вже застаріли, однак нової повної оцінки місто не оприлюднило.
Серед основних проблем називали відсутність води, неналежну санітарію, підтоплення та закритий доступ. Окремі інциденти з підтопленими укриттями підтверджують, що стан об’єкта залежить не лише від ремонту приміщення, а й від стану міських інженерних мереж. Додатковим ризиком є розбіжності між реєстром та публічною картою.
У Сумах обліковано 419 укриттів: 99 сховищ, 28 протирадіаційних укриттів, 40 мобільних споруд і близько 252 найпростіших укриттів. Частка найпростіших становить приблизно 60%, а актуальний загальноміський відсоток готовності невідомий.
Для міста ключовою проблемою залишається дефіцит капітальних споруд. На цьому тлі журналістські перевірки фіксують зачинені об’єкти, а окремі мобільні укриття мають неналежний санітарний стан. Отже, навіть нарощування кількості модулів не замінює капітальної мережі та щоденного контролю доступу й обслуговування.
Харків відносить зведену кількість укриттів до інформації з обмеженим доступом і не оприлюднює актуальних загальних цифр. Остання відкрита агрегована цифра за 2023 рік становила 3 029 об’єктів: 331 захисна споруда, 2 601 найпростіше укриття та 97 споруд подвійного призначення.
У шкільному сегменті зі 184 шкіл укриття мали 132, але придатними були лише 80, а ще 52 потребували ремонту. Отже, придатне укриття мали близько 43,5% усіх міських шкіл або 60,6% шкіл, де укриття формально існувало.
Основні проблеми Харкова полягають у неповному покритті освітніх закладів, неоднорідності старого фонду, відсутності відкритої агрегованої статистики, а також випадках із зачиненими або погано позначеними об’єктами. Закриття детальних адрес із безпекових причин не повинно означати відсутність узагальнених даних про типи, місткість і готовність.
Львів офіційно заявляє про 100% забезпеченість населення укриттями. Водночас значна частина найпростіших укриттів є вологими підвалами з грибком, сміттям і без належної вентиляції. Тому формальне покриття не тотожне готовності до безпечного перебування.
Актуальна кількість і частка готових укриттів невідомі: місто не надало зведених даних на запит у березні 2026 року. Для орієнтиру, у 2021 році повідомлялося про 70 захисних споруд і понад 5 500 найпростіших укриттів, а на початку 2022 року приблизно про 6 000 об’єктів. Ці цифри вже не можна вважати актуальними.
У 2025 році завершили ремонт двох великих укриттів приблизно на 300 і 200 осіб. Загалом повідомлялося про шість капітально відремонтованих великих об’єктів. На тлі тисяч підвальних приміщень це точковий, а не системний масштаб.
Головними проблемами залишаються зачинені двері, старий підвальний фонд, повільний капітальний ремонт, непрозорий облік і розмита відповідальність приватних власників та ОСББ.
У столиці функціонує понад 4,3 тис. укриттів. Точний зріз на 17 жовтня 2025 року становив 4 359 об’єктів: 512 сховищ, 32 протирадіаційні укриття, 3 801 найпростіше укриття та 14 споруд подвійного призначення. Отже, 87,2% київського фонду становлять найпростіші укриття.
Суцільна перевірка 2023 року охопила 4 655 об’єктів. Із них 3 041, або 65%, визнали придатними; 973, або 21%, потребували облаштування; 641, або 14%, не відповідали технічним умовам. Ще 28 укриттів були зачинені.
У 2026 році місто провело 630 вибіркових перевірок і виявило 85 недоліків. Серед основних проблем називали нестачу місць для сидіння, електрики та освітлення, неналежну санітарію, ускладнений доступ, підтоплення, слабку безбар’єрність і нерівномірну доступність укриттів у житловій забудові.
Для станцій метро Омбудсман окремо фіксував брак зовнішньої навігації, автономного запасу води, аптечок безпосередньо на платформах і місць для сидіння. Київ має найбільшу мережу серед досліджених міст, але й тут немає публічної відповіді, яка частка населення може швидко потрапити до відкритого та справного укриття. Також у Києві штучно закладений конфлікт між головами районів і начальником військової адміністрації з одного боку та мером – з іншого. Укриття – відповідальність КМВА. Мобільні укриття, на які місто виділяє кошти не встановлені головами районів за всі роки війни. Хоча і КМВАі голови РДА підзвітні та підконтрольні голові держави, кияни за звичкою відносять питання наявності сховищ до компетенції міського голови.
Більшістю міст керують обрані людьми мери. Разом з тим, у Сумах, Одесі та Чернігові діють міські військові адміністрації, призначені Президентом. Ситуація з укриттями у цих містах не виглядає кращою. У Сумах не оприлюднено актуального відсотка готовності та фіксуються зачинені й антисанітарні об’єкти. В Одесі наявний фонд за кількістю адрес покриває близько третини визначеної потреби. У Чернігові остання масштабна відкрита перевірка досі датована 2023 роком і виявила значну частку непридатних та зачинених споруд.
Сам по собі формат МВА, отже, не гарантує кращої готовності укриттів. Наведені дані не доводять прямого причинного зв’язку між адміністративною моделлю та станом захисної інфраструктури. Вони показують інше: зміна системи управління не підміняє інвентаризацію, контроль доступу, технічне обслуговування та прозору звітність. Хоча саме військові адміністрації несуть пряму відповідальність за цивільну безпеку у увійну і за наявні укриття, а також їхній стан зокрема.
У наявних даних немає повної публічної відповіді на головне питання: яка частка населення може протягом 5–10 хвилин потрапити до відкритого, технічно справного, автономного та безбар’єрного укриття.
Інформація переважно про кількість адрес, а не про не місткість, реальну готовність, доступність та часову досяжність. Через це навіть тисячі об’єктів у реєстрі можуть створювати ілюзію захищеності, яка руйнується в момент тривоги зачиненими дверима, затопленим підвалом або відсутністю придатного укриття поблизу.