Суд у Дніпрі виніс вирок сержанту ЗСУ за відмову йти на позиції під Бахмутом
Шевченківський райсуд Дніпра виніс обвинувальний вирок військовому, який відмовився виконати бойове розпорядження і захищати позиції поблизу Бахмута в умовах воєнного стану
Шевченківський районний суд Дніпра 18 червня 2026 року засудив мобілізованого сержанта ЗСУ до 5 років позбавлення волі за непокору в умовах воєнного стану. Підставою для нового вироку стала відкрита відмова виконати бойовий наказ командира роти 28 березня 2024 року в Костянтинівці Донецької області. Суд дійшов висновку, що стан здоров'я засудженого на момент відмови не перешкоджав виконанню службових обов'язків.
Згідно з матеріалами справи, Єдиний реєстр судових рішень фіксує, що сержант - уродженець Коломиї Івано-Франківської області - проходив службу за призовом під час мобілізації на посаді радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Командир роти капітан видав бойове розпорядження № 366/дск: сержанту разом із двома іншими бійцями до 15:00 того ж дня прибути на позиції відділень "Деркул" та забезпечити оборону в напрямку Бахмут - Новий. Наказ зачитали вголос на подвір'ї приватного домоволодіння у Костянтинівці за участі командира роти, начальника медичної служби, психолога батальйону та оператора з відеофіксацією. Усі троє військовослужбовців відмовились, посилаючись на стан здоров'я.
Обвинувачений провину не визнав і пояснив, що є добровольцем: з лютого 2022 року намагався потрапити на службу, у 2023-му успішно мобілізувався, отримав статус учасника бойових дій за участь у боях під Бахмутом і Сіверськом. На момент відмови від наказу він посилався на хронічні болі у хребті, шиї та грудній клітці, а також проблеми із зубами. За його словами, він не відмовлявся від служби як такої, а лише не міг виконати конкретне завдання через стан здоров'я.
Суд не прийняв ці доводи. Підставою стали два висновки військово-лікарської комісії:
- від 21 березня 2024 року - придатний до військової служби (діагноз: вертеброгенна цервікоторакалгія, хронічна попереково-крижова радикулопатія з незначним больовим синдромом);
- від 11 квітня 2024 року - також придатний до військової служби (уточнений діагноз без обмежень для проходження служби).
Крім того, начальник медичної служби батальйону оглянув сержанта безпосередньо в день оголошення наказу - 28 березня 2024 року - і засвідчив, що підстав для невиконання бойового розпорядження за станом здоров'я немає. Цю обставину зафіксував відеозапис, який суд переглянув у засіданні. Сторона захисту наполягала на проведенні судово-медичної експертизи, однак суд у клопотанні відмовив: придатність до служби встановлюється рішеннями ВЛК, а не окремою експертизою. Обидва висновки ВЛК лишались чинними і жодних скасувань не зазнали.
Що встановив суд щодо умислу та обставин справи
За позицією суду, ключовою є не наявність діагнозів, а те, що обидва рішення ВЛК не містили жодних обмежень для проходження служби. Наказ відповідав вимогам Статуту: його зачитали чітко, голосно, з відстані близько двох метрів, всі присутні підтвердили це під час слідчих експериментів та у судових показаннях. Обвинувачений не заявив про незаконність наказу ні під час його оголошення, ні в апеляційному порядку. Суд кваліфікував дії як непокору з прямим умислом за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України.
Суд врахував, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває. Обставин, що пом'якшували б або обтяжували покарання, не встановлено. Служба пробації оцінила ризик повторного кримінального правопорушення як середній. Строк відбування покарання обчислюється з 18 квітня 2024 року. До набрання вироком законної сили засудженого утримують під вартою на гауптвахті. Вирок можна оскаржити до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів.
Непокора під час воєнного стану - що передбачає закон
Частина четверта статті 402 КК України встановлює відповідальність за непокору, вчинену в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Саме ця частина передбачає найтяжче покарання - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Будь-яка непокора в умовах воєнного стану кваліфікується саме за нею.
У 2023 році набрав чинності закон, яким посилено відповідальність військових за відмову від виконання наказу. Судам заборонили виносити умовні терміни або спрощені покарання за цією статтею. Під її дію підпадає не тільки відкрита непокора, а й інше умисне невиконання наказу.
Верховна Рада ухвалила закон про посилення відповідальності за дезертирство та непокору, що викликало обурення у військовому середовищі - петиція з проханням президента ветувати його набрала понад 33 тисячі підписів. На підтримку закону виступив Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний і закликав Президента підписати його. На думку Залужного, оголені ділянки фронту через відмовників змушені закривати інші бійці, що збільшує втрати особового складу.
Схожі вироки та практика відмов від наказів у ЗСУ
Суд у Миколаївській області раніше засудив до п'яти років ув'язнення мобілізованого Юрія М. з Івано-Франківщини, який публічно відмовився виконувати наказ форсувати Дніпро та закріпитися в Кринках. Підставою він назвав незадовільний фізичний та морально-психологічний стан. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду підтвердив, що непокора є злочином із формальним складом.
Кримінальна відповідальність за непокору не залежить від настання суспільно небезпечних наслідків. Такий злочин порушує порядок керування військами та перешкоджає виконанню підрозділами покладених на них завдань. За непокору в умовах воєнного стану передбачено від п'яти до десяти років позбавлення волі.
Чинне законодавство передбачає, що громадянин, який добровільно підписав контракт на 12 місяців, може після цього терміну звільнитися. Однак у бійців ЗСУ, які воюють від перших днів великої війни, такої можливості досі немає.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
