Спортивні перемоги або політичні поразки. Чим запам'ятається українцям Олімпіада 2020

12-13 серпня до України повертається офіційна делегація національної олімпійської збірної, яка завоювала для нашої країни 19 медалей (одну золоту, шість срібних і 12 бронзових), але зустрічати переможців доведеться зі смаком повної політичної поразки.

Інформатор вирішив розгребти цю купу спортивного «біосміття», яке після себе залишили Олімпійські ігри в Токіо і зрозуміти чому олімпійські призери повинні ховатися від всевидющого ока патріотичних сил.

Швидше за все через тиждень більшість українців навіть і не згадає скільки медалей завоювала наша збірна в Токіо, а ось політичні скандали залишать глибоке садно не тільки в умах людей, але найголовніше - в серцях наших спортсменів.

Варто тільки згадати з чого розпочиналася підготовка до Олімпійських ігор. Перший скандал прогримів за день до того, як в Токіо при порожніх трибунах запалили олімпійський вогонь. 22 липня на Офіційному сайті Олімпійських ігор з'явилася карта України без Криму.Між материковою Україною і півостровом була позначена межа. 

В нас розгорівся справжній скандал. Люди обурювалися, звинувачуючи міжнародний олімпійський комітет у навмисній провокації. Після звернення української влади до посольств Швейцарії та Японії, Крим нам все ж повернули,пояснивши подію звичайною технічною помилкою. Але початок політичним скандалам був покладений.

В обіймах ворога 

Було б очевидно передбачити, що око Саурона з Києва буде прикуте до поведінки українських спортсменів саме в контексті їх комунікації з росіянами. Але ні в оргкомітеті олімпійської збірної, ані в профільному міністерстві, ні навіть в Міністерстві оборони не вважали за потрібне поспілкувався з українськими спортсменами і пояснити, який іміджевий тягар на них покладений. І що за будь-який неправильний або непродуманий крок їх чекає жорстка розплата і приниження з боку нашої влади і простих громадян. Так, спорт це воістину біль.

8 серпня в українському суспільстві разверзся вулкан обурення. Призер Олімпійських ігор 19-річна легкоатлетка Ярослава Магучіх, яка завоювала бронзову медаль зі стрибків у висоту, обернувшись в прапор України обняла російську спортсменку Марію Ласіцкене, яка взяла золото.

Не тільки дружні обійми спортсменок з недружніх країн обурили суспільство, але і те, що сама Ярослава є молодшим сержантом ВСУ, а Ласіцкене чинний капітан збройних сил РФ. Так в Міноборони України не тягнули з відповідною реакцією - по приїзді Магучіх викликають на килим з поясненнями.

Про це в той же день у себе на сторінці у Facebook заявила заступник міністра оборони Анна Маляр:

«Спортсмени, що представляють Україну на міжнародних змаганнях, повинні розуміти, що в Україні триває російсько-українська війна і це накладає певні обмеження і відповідальність.

Ярослава Магучіх наразі знаходиться в Токіо. Одразу після її повернення у мене запланована з нею зустріч. Про результати розмови повідомлю», - написала заступник міністра.

Звичайно Анна Маляр попросила людей не починати цькування спортсменки, але поїзд, який на всіх парах ніс легкоатлетку в кінцеву точку під назвою «Ворог народу», було вже не зупинити.

Хоча запобігти такому прогнозованому конфузу можна було б заздалегідь, якби хоч хтось із влади спромігся провести роз'яснювальні роботи зі спортсменами перед початком Олімпіади. 

Ми поспілкувалися з Олімпійським чемпіоном і народним депутатом Жаном Беленюком, який запевняє, що ніяких напутніх бесід з спортсменами не проводилося, хоча ті ж росіяни отримали повний інструктаж, про те як себе вести і що говорити:

«Коли ти знаходишся в стані якоїсь ейфорії, то ти можеш, звичайно, обійнятися без задньої думки про те, які емоції це може викликати у тебе на батьківщині. В тому то і справа, я особисто не бачив, щоб проводили інструктажі, як поводитися. Це потрібно. Я знаю, що представників Росії інструктували щодо того, як відповідати на питання, як вести себе в різних ситуаціях ».

Жан також зазначає, що якби Магучіх дозволила собі таку витівку, пройшовши відповідний інструктаж, то це можна було б розцінювати як її позицію, а так, вона, сама того не розуміючи, стала об'єктом народного цькування.

«Якщо людина після цього (інструктажу - прим. ред.), може у неї така позиція, можливо це її світогляд, вважає за потрібне робити фото, то тоді вона показує свою позицію і вона має на це право. Вона потім вже буде за це відповідати, слухати критику в свою сторону. Значить вона до цього готова. Я думаю, Ярослава була до цього не готова і вона не знала, що може зіткнутися з подібною реакцією своїх співвітчизників. Це недоробка тих людей, які повинні попереджати спортсменів про те, що може відбуватися», - відповів нам Беленюк.

Після цього хочеться запитати Ганну Маляр, що, може, на килим разом з Ярославою варто викликати і відповідальних представників олімпійського комітету. Або ж поставити самій собі як заступнику міністра питання: а що ми зробили, щоб такої ситуації не сталося? Але, швидше за все, такі питання самому собі задавати не дуже зручно. І простіше викликати на «серйозну розмову» молоду спортсменку, яка замість радісних привітань отримала державним обухом по голові.

«Курви» і «біосміття» - національні титули для українських олімпійців  

Масла у вогонь почали підливати і наші патріотичні політичні спікери, які в пориві збурень не соромилися у виразах.

Екс-нардепка і викладачка Національного університету «Львівська Політехніка» Ірина Фаріон в ефірі одного з телеканалів виголосила полум'яну промову, під час якої обізвала спортсменку «біосміттям» і запропонувала Національному олімпійському комітету України відмовився від медалі Магучіх і повернути її назад.

"І ця людина - це сміття - це продемонструвала тоді, коли нам стріляють в обличчя, коли нас вбивають. Я питаю в тебе, баба, якби твою дитину вбили, ти б обіймалася з вбивцею?» - обурювалася Фаріон.

Але знайшлися і ті, хто встав на захист молодої спортсменки. Жан Беленюк коментуючи позицію екс-нардепки заявив, що Фаріон такими висловлюваннями просто хоче звернути на себе увагу, тому що робити щось значуще для країни у неї не вдається.

«Мені здається, що Ірина Фаріон це говорить тільки задля того, щоб звернути на себе увагу, якщо чесно. Я не уявляю, як людина при здоровому ґлузді може говорити такі речі на молоду дівчину, яка своїм потом і кров'ю домоглася цієї честі для нашої країни . Я не знаю, якщо чесно, але мені і не цікаво, чим займається Ірина Фаріон. але мені цікаво, що вона зробила, чого вона домоглася в своєму житті і нехай про це розповість, а потім вже буде вже говорити свої думки,»- заявив Беленюк.

Також на захист юної спортсменки стали і мер рідного Дніпра Борис Філатов,і бронзовий призер Олімпіади 2020 український каратист Станіслав Горуна,  який заявив, що спорт повинен бути поза політикою і закликав "відстати від спортсменів з цієї *** ною політикою".

Сама Ярослава 12 серпня повернувшись з частиною делегації до України, повідомила, що вдячна тим, хто її критикує, тому що це робить її сильнішою:

"Я представляю Україну на міжнародному рівні з 2017 року. І пишаюся тим, що піднімаю український прапор. Ця медаль для мене дуже важлива. Після змагань ми традиційно вітали один одного, і в цьому не було ніякої політичної позиції. У нас свобода слова, тому я вдячна всім людям, які мене підтримували і розуміють мене. Я також хочу подякувати тим, хто мене критикує, тому що це для мене досвід, який зробить мене сильнішою,"- заявила Ярослава Магучіх.

Іншою широко обговорюваною темою під час Олімпіади стало мовне питання. 

У перший день старту спортивних змагань в Токіо «мовну» тему почав культивувати мовний омбудсмен Тарас Кремінь, який закликав українських спортсменів під час офіційних заходів та інтерв'ю спілкуватися українською. Він також заявив, що спорт має національну ідентичність і ніколи не був і не буде поза політикою.

Більш експресивно на цю тему висловилася письменниця Лариса Ніцой, яка обізвала українських спортсменок, які говорили російською. І заявила, що ці «курки» ламають українців і ведуть з нами психологічну війну.

«Якщо їдеш представляти Україну, то представляй її, Курко, українською мовою! Українською! А якщо їдеш представляти себе - то фіг би ти поїхало, бо на ті змагання їдуть не від себе, а від країни!», - написала Ніцой у себе у Фейсбук.

Сльози спортсменок через відсутність тренерів, замість яких поїхала делегація «функціонерів»

Інший скандал вибухнув на Олімпіаді після того, як легкоатлетка Марина Кіліпко розплакалася в прямому ефірі, заявивши, що її тренера не пустили на Олімпіаду і вона залишилася без підтримки, тому зайняла тільки п'яте місце. Сама спортсменка впевнена, що могла б виступити краще, якби тренер був поруч, а так вона виявилася абсолютно одна, без найменшої підтримки.

Жан Беленюк каже, що про ситуацію з Мариною Кіліпко дізнався тільки після її емоційного виступу в ефірі:

«Я спілкувався з самою Мариною і вона сказала, що вона просила головного тренера зі стрибків, що їй потрібен тренер. Але він, скажімо так, ніяк не відреагував на це, хоча вона не раз його про це просила».

Цікаво, що президент Федерації легкої атлетики України Равіль Саффіулін в своєму коментарі заявив,що нічого не знав про проблеми спортсменки і вона до нього особисто не зверталася.

Хоча пізніше сам тренер Марини Кіліпко в інтерв'ю зізнався,що у Федерації просто не вистачило грошей, щоб відправити його на Олімпіаду.

І таких організаційних проблем було чимало, каже Жан Беленюк, який закликав спортсменів звертатися до нього, якщо вони стикалися з невідповідною роботою тренерів, організаторів або навіть чиновників:

«Вже є не один запит. Різні проблеми. Деякі говорили, що вони не змогли нормально виступити, тому що їм взяли квитки трохи більше ніж за добу до початку стартів, і вони не встигли акліматизуватися. Вже є близько 5 звернень».

Сам нардеп Беленюк одразу після закінчення Олімпійських ігор заявив, що в складі української делегації було занадто багато чиновників, хоча замість них могли поїхати тренери, які були потрібніші спортсменам. 

Ви тільки вдумайтеся: з 323 члени офіційної делегації тільки в штабі було 14 людей, з яких 6 - це представники Міністерства молоді і спорту. У Токіо поїхав і сам міністр Вадим Гутцайт і його заступники Сергій Симонов і Ніна Уманець. 

Інша половина штабу делегації - це представники Національного олімпійського комітету України (про самом Олімпійський комітет ми поговоримо трохи пізніше, там, як виявилося, теж не все так просто). Але і це не все, крім спортсменів, тренерів та лікарів у кожної групи спортсменів був свій "організаційний супровідник", загалом ми нарахували 14 таких супроводжуючих. 

А місця для тренера Марії Кіліпко не знайшлося. Хоча сам міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт, повернувшись до України, пояснив ситуацію з відсутністю тренера атлетки тим, що це вимоги Міжнародного олімпійського комітету. Згідно з якими, відправляти тренерів слід тільки з тими спортсменами, які входять до топ-10 світового рейтингу і "реально йшли на медалі".

Чому мовчить Національний олімпійський комітет?

Після всіх цих скандалів, звичайно ж очікувалося, що з офіційним коментарем повинні виступити в Національному олімпійському комітеті України (НОК), але там поки що гробова тиша.

Ми звичайно ж спробували отримати їх коментар, але наші переговори не увінчалися успіхом. При підготовці матеріалу наші журналісти написали повідомлення президентові НОК Сергію Бубці. Повідомлення він прочитав, але ось з відповіддю не поспішав. Тоді ми попередили, що такого роду мовчання і ігнорування питань буде розцінено нами як відмова НОК взяти відповідальність за своїх спортсменів.

Після такого повідомлення з нашим журналістом протягом 10 хвилин зв'язалися представники НОК, пояснивши мовчання Сергія Бубки тим, що він поки знаходиться в Токіо і не може говорити (хоча ми були згодні і на текстовий коментар). Але нам пообіцяли, що НОК готові надати нам відповіді на питання.

І чим ви думаєте закінчилася ця історія? Питання ми звичайно відправили, цілий день нас годували обіцянками, що відповіді вже готуються, але до вечора їх так і не було. А на наступний день нам просто дали від воріт поворот, заявивши, що «обов'язково нададуть відповідь в установленому порядку». Мовою журналістів це зазвичай означає, що «ми відповімо днів через 10 або ніколи».

Отже, які висновки варто зробити всім нам після Олімпіади 2020.

По-перше, скільки б медалей і перемог не завоювали наші спортсмени, переважує завжди політична складова. Тому як один невірний іміджевий вчинок запам'ятається сильніше і буде обговорюватися лютіше, аніж медалі та рекорди, вибороні потом і кров'ю.

По-друге, Олімпіада 2020 дала чітко зрозуміти українцям, що будь-яка тема в нашій країні має політичне забарвлення, і від цього вже нікуди не втечеш.

Ну, і звичайно по-третє, наші чиновники і можновладці й надалі абсолютно впевнені в тому, що можна відмовчується, сидячи в м'яких кріслах у своїх кабінетах, перекидаючи відповідальність і викликаючи на килими, замість того, щоб запобігати проблемним ситуаціям. 

В кінці хотілося б ще раз нагадати, що українські спортсмени привезли на батьківщину 19 медалей і посіли 44 місце серед 206 країн-учасниць, щоб ці досягнення не потонули в лавині політичних чвар.

Раніше ми розповідали про успіхи і провали України на Олімпійських іграх за 30 років незалежності. Про те, скільки грошей отримають українські спортсмени за олімпійські медалі, читайте тут .

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live.Підписатися на канал у Viber можна тут . 

Юлія Власова