"Спочатку в очах читався страх, але через 4 дні масованих обстрілів всі звикли". Будні пожежної частини Харкова

Співробітники одинадцятої пожежно-рятувальної частини міста Харкова з початку війни здійснили понад 100 бойових виїздів. Роботи у порівнянні з мирним життям збільшилося у 3-4 рази, розповідає командир частини Роман Качанов.

24 лютого всіх співробітників викликали до частини – по мобілізації. Якщо раніше графік у рятувальників був добу через три, то з початку війни вони несуть бойову посаду дві через дві. Кількість чергових бригад збільшила і автоцистерн — теж. Хлопці брали участь у гасінні найбільших пожеж – на ринку Барабашово, в одному з вищих навчальних закладів міста, складських приміщеннях та, звичайно ж, житлових будинках на Північній Салтівці. Саме цей мікрорайон у Харкові найбільше зазнав ворожих обстрілів. Тепер, до речі, там повна розруха.

«У перші дні, скажу щиро, в очах рятувальників читався страх. Якщо раніше ми приїжджали одним підрозділом гасити одну квартиру, то під час війни цими ж силами потрібно було гасити 6 квартир одночасно, і на різних поверхах. Люди кричали і просили про допомогу, було багато поранених, хтось лежав непритомний, хтось у=вже мертвий. Це було пекло. Дякувати Богу, що всі служби працювали єдино. Медики підхоплювали тих, кого ми витягували з квартир, і ми далі могли гасити вогонь. Дуже важливо, що в перші дні нам видали бронежилети, і вже через 4 дні всі співробітники звикли, і як зазвичай працювали. Далі до нас на допомогу приїхали колеги із Дніпра та Полтави. Ми дуже вдячні нашим товаришам по службі», — розповідає командир частини.

Важливою була і моральна підтримка людей. Рятувальникам волонтери почали привозити сухпайки, батарейки, ліхтарики, пожежні рукави, які рвалися, і ми їх потребували. Ми зрозуміли, що в такий важкий час не одні й зараз усі разом працюємо єдиним фронтом. За всі виїзди, які здійснили рятувальники під час війни, лише два були не через обстріл, з побутових причин. Зараз співробітникам ДСНС стало легше, місто не так зазнає обстрілів, але додалася інша робота – розбір завалів.

«Я пишаюся всіма співробітниками частини. Ці хлопці не просто сміливі, вони і до війни виявляли самовідданість, але зараз просто герої. Виконувати такі складні завдання за дуже важких умов, під обстрілами ворога – це подвиг. Вони теж люди, вони теж переживали цю прокляту війну, якої ніхто з нас не був готовий. Але все мужньо, і ризикуючи своїм життям, виконували свій обов'язок і покликання бути рятівником».

«Я горжусь всеми сотрудниками части. Эти ребята не просто смелые, они и до войны проявляли самоотверженность, но сейчас они просто герои. Выполнять такие сложные задачи в очень тяжелых условиях, под обстрелами врага – это подвиг. Они тоже люди, они тоже переживали эту проклятую войну, к которой никто из нас не был готов. Но все мужественно, и рискуя своей жизнью, выполняли свой долг и призвание – быть спасателем».