Шість винаходів, які давнім цивілізаціям підкинули з майбутнього

Стародавні винаходи, знайдені вченими, показують, що цивілізації минулого були набагато розвиненішими, ніж ми припускаємо. Ми звикли думати про технологічні інновації як про поступовий, постійний і досить лінійний процес. Однак це не обов’язково так. Археологічні розкопки по всьому світу показують, що час від часу стародавні цивілізації створювали винаходи, які випереджали свій час на десятиліття й навіть на століття. 

Стародавні греки, наприклад, розробили годинник, здатний обчислювати й відстежувати рухи планет і сонячні затемнення. Археологи неодноразово натрапляли на артефакти, які здаються занадто розвиненими для часу, з якого вони походять. Такі "випереджаючі свій час" технології є відображенням винахідливості окремих цивілізацій, йдеться в матеріалі Bigthink.

Грецький вогонь: полум'я, яке не згасає

Коли у 674 році мусульманський флот халіфату намагався взяти в облогу візантійське місто Константинополь, його кораблі згоріли дотла. Спочатку мусульмани не стривожилися. Вогонь часто використовувався у морській війні, і його можна було легко загасити тканиною, мулом або водою. Однак це була незвичайна пожежа. Після того, як вона спалахнула, її неможливо було загасити! А після того, як весь флот згорів, запалало саме море.

Халіфат загинув від рук нового військового винаходу, відомого як грецький вогонь, римський вогонь, рідкий вогонь або морський вогонь, серед багатьох інших назв. Рецепт не зберігся, але історики припускають, що він міг включати нафту, сірку чи порох. З усіх трьох нафта здається найвірогіднішим інгредієнтом, оскільки порох не був доступним у Малій Азії до XIV століття, а сірка не мала руйнівної сили, описаної арабськими спостерігачами.

Однак те, що робить грецький вогонь таким вражаючим, полягає навіть не в його хімічному складі, а в конструкції напірного насоса, який використовували візантійці, щоб запускати його в напрямку своїх ворогів. Як пояснює британський історик Джон Хелдон, дослідники намагаються історично відтворити точний насос. Останній мав би просувати свій вміст настільки далеко, щоб бути корисним під час морських битв з десятками ворожих кораблів, на відстань сотень метрів!

Космічний годинник віком понад два тисячоліття

Біля узбережжя невеликого грецького острова, розташованого між Кітерою та Критом, знайшли механізм, схожий на годинник. Це сталося в 1901 році, коли дайвери натрапили на поклади затонулих уламків давнини. Титульне пристосування було неповним і в поганому стані, але складалося з приблизно 37 бронзових шестерень, що зберігалися всередині дерев'яного ящика.

Спочатку вчені припустили, що механізм, якому, як виявилося, понад 2200 років, функціонував як стародавній комп’ютер. Ця гіпотеза була списана як надто неймовірна в 1970-х роках. Сучасний консенсус стверджує, що цей механізм був моделлю Сонячної системи, яка обчислює та відстежує небесний час. Серед безлічі інших речей він міг обчислити екліптичну довготу Місяця та Сонця, фази Місяця, синодичні фази планет тощо.

Спроба відтворити механізм у 2021 році назвала його "витвором генія та поєднанням циклів вавилонської астрономії, математики Академії Платона та давньогрецьких астрономічних теорій". 

Дамаська сталь: мечі, що не тупляться 

Дамаські сталеві мечі виникли на Близькому Сході в IX столітті. Вони були відомі своїм зовнішнім виглядом, а також довговічністю, адже були в рази міцнішими та гострішими за західні мечі, що їх використовувалися під час хрестових походів. 

Попит на дамаську сталь залишався високим протягом століть, доки їх не замінили вогнепальною зброєю. До 1850 року секрети процесу їхнього виробництва виявилися втраченими. Інтерес до мечів був пожвавлений металургом, який працював над Манхеттенським проектом. На жаль, дамаську сталь ніколи не можна відтворити автентично. Проте з 1960-х років дослідники намагалися розробити нові методи кування, які досягли схожих результатів. Дослідження 2018 року показало, що додавання невеликих рівнів карбідоутворюючих елементів, таких як ванадій (V), є правильним шляхом.

Перший у світі сейсмограф

Він був створений майже дві тисячі років тому та може вказувати не лише на виникнення землетрусу, але й на напрямок до його джерела. Місцем його походження став Китай, країна, яка страждала здавна від землетрусів. Його автором став видатний астроном, картограф, математик, поет, художник і винахідник Чжан Хен, який жив за правління династії Хань з 78 по 139 рік нашої ери.

Дизайн пристрою настільки ж функціональний, як і естетичний. Механізм складається з великого, декорованого мідного горщика. Горщик був оснащений вісьмома трубчастими виступами, які мали форму голови дракона. Під кожною головою дракона була поміщена мідна жаба з великою роззявленою пащею. Так, дослідники припускають, що вібрації спричиняли коливання маятника всередині горщика, що призводило до того, що маленька кулька вилітала через голову дракона в рот відповідної жаби, вказуючи напрямок руху землетрусу.

Римський бетон: цемент, що не розтріскується

Багато архітектурних проектів Стародавнього Риму були б неможливі без римського бетону. Римський бетон був цементною сумішшю гідравлічного твердіння, що складалася з вулканічного попелу та вапна. Остання, за словами Плінія Старшого, зв’язувала уламки скелі в "єдину кам’яну масу, що не тріскається".

Найдавніша згадка про римський бетон датується 25 роком до нашої ери й походить від рукопису під назвою "Десять книг про архітектуру", написану архітектором та інженером Вітрувієм. Той рекомендує будівельникам використовувати вулканічний попіл з-під Неаполя. Буцімто його слід змішувати з вапном у співвідношенні 3:1 або 2:1, якщо споруда знаходиться під водою.

Коли Вітрувій писав свої "Десять книг про архітектуру", римський бетон все ще вважався новинкою і використовувався економно. Ситуація змінилася в 64 році нашої ери, коли міська пожежа знищила дві третини столиці імперії. Перехід на римський бетон в будівництві міських споруд дозволив створити такі архітектурні проекти, як Пантеон. Це найстаріший і найбільший у світі неармований купол.

Багдадська батарея: елементарний електрошокер 

Археологи використовують термін "багдадська батарея" для позначення керамічного горщика, мідної трубки та залізного прута, які були знайдені в Іраку. Вони вважають, що колись три різні об’єкти використовувались разом, щоб створити єдиний пристрій. Призначенням цього пристрою, що вірогідно був здатен генерувати електроенергію, припустимо було знеболення. 

У 1993 році Пол Кейзер з університету в Едмонтоні сформулював правдоподібну гіпотезу. Батарея, стверджував він, функціонувала як місцевий анальгетик, який міг полегшити біль шляхом передачі електричного заряду. Таким чином, він замінив би електричну рибу, яку в греко-римляни іноді використовували для лікування головного болю, подагри та інших захворювань.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.