Росія слабша, ніж хоче показати Путін, але Кремль і далі обирає війну - The Economist
Російська економіка й армія перебувають у дедалі гіршому стані, а суспільна підтримка війни стрімко тане. Попри це глава РФ не зупинятиметься, бо з війни для нього немає безболісного виходу
Якщо слухати російського диктатора Володимира Путіна, може здатися, що Москва впевнено наближається до перемоги в Україні й без проблем витримує будь-які економічні удари завдяки підтримці «єдиного народу». Він продовжує заявляти, що Росія «успішно вирішує» всі виклики та нібито готова до війни з Європою.
Як пише The Economist, реальність далека від цієї картинки. Наступ російської армії йде повільно і коштує великих втрат. Економіка дедалі більше просідає. Суспільний настрій щодо війни змінився. Кремлівська пропаганда та постійні атаки дронами й ракетами покликані переконати Європу й США, що підтримка України марна. Коментарі президента США Дональда Трампа дають Путіну підстави думати, що така тактика працює. Проте за чотири роки він так і не зумів повністю захопити Донбас. І всередині Росії розрив між пропагандою та реальністю стає все очевиднішим.
Ситуація на фронті
На фронті Росія кидає вперед невеликі групи, щоб вони проривалися на українські позиції та знімали відео, перш ніж загинути. Реальні просування, якщо судити з OSINT-даних і повідомлень російських військових блогерів, набагато скромніші. Українські сили, виснажені та з нестачею людей, досі тримаються в Покровську, який росіяни вже кілька тижнів поспіль «беруть» у своїх звітах. Наступ є, але він повільний і безрезультатний, зазначає видання.
Економіка Росії
Економічна ситуація теж ускладнюється. Кризою це поки не називають, але ознаки перенапруги помітні всюди. Наступний рік майже всі експерти називають найважчим від початку повномасштабної війни. За рік доходи від нафти й газу впали на 22%. Поштовх, який давали величезні військові видатки, вичерпується. Бюджетний дефіцит наближається до 3% ВВП - небагато за мірками Європи, але для країни, яка фактично відрізана від зовнішніх ринків капіталу, це серйозний виклик.
Половина бюджету зараз іде на армію, силовиків, ВПК та обслуговування боргів. Війна завантажує підприємства, але водночас робить країну біднішою: ресурси згорають на фронті, а люди гинуть. Підвищення податків давить на цивільний сектор, який і так потерпає від високих ставок і браку робочих рук.
Настрої в суспільстві
І суспільство це починає відчувати. Соціолог Володимир Звоновський каже, що кількість людей, які повідомляють про погіршення добробуту, вже втричі перевищує тих, хто говорить про поліпшення - і це найвищий показник від початку вторгнення. Це не означає, що Путін шукає миру. Але саме настрої визначають, наскільки довго він може тримати країну в режимі воєнної економіки.
У недавньому експерименті респондентів розділили на дві групи: одних питали, чого вони хочуть, інших - чого очікують. 88% «хотіли б», щоб війна закінчилася і країна перейшла до соціально-економічних питань. Але лише 47% думають, що Путін справді це зробить.
Economist зазначає, що Кремль усе це чудово бачить через власні соцопитування. Але розуміє й інше: навіть якби війна зупинилася завтра, економічні проблеми нікуди не зникли б. Система стала залежною від військових видатків, а мир означав би кризу, плюс повернення додому великої кількості поранених і травмованих солдатів. Тому Путін не шукає виходу. Він посилює тиск, збільшує ідеологічний контроль і розкручує репресивну машину - бо іншої стратегії в нього просто немає.
Читайте нас у Facebook
