Путін планує супернаступ на Україну, бо його влада — колос на глиняних ногах
У кремля практично не залишилось прийнятних варіантів для продовження війни, проте вони конче потрібні бункеру, адже наближаються вибори
Російська влада демонструє самовпевненість та намагається створити враження монолітної безальтернативної сили. Проте є чимало ознак, що вона вразлива, як ніколи. Вождь росіян володимир путін усвідомлює, що йому життєво необхідно залишатися популярним, тому перед виборами, що відбудуться у березні 2024 року, кремль потребує гучної перемоги. У ЗМІ почастішали чутки про ймовірність старту нового наступу росіян. Проте навряд чи він буде успішним, адже рф не накопичила достатньо ресурсів. Водночас від безвиході кремль може вдатися до несподіваних заходів.
Це також може бути поясненням нервозності, яка відчувається у діях української влади, що спостерігається останнім часом. Інформатор намагався аналізувати ситуацію, що склалася.
Путіну незручно сидіти на штиках
Готуючи вибори путіна, влада намагається всіма способами продемонструвати, що від народу нічого не залежить. Як казав Лавров, у росії вибори просто «бюрократична формальність». Але здається, кремль нервує, як ніколи: ЗМІ та соцмережі під тотальним контролем, усіх кандидатів узгодили, росгвардію підсилили.
Настрої бункера можна пояснити тим, що в кремлі прекрасно пам’ятають, із якою легкістю ватажок бойовиків ПВК «Вагнер» із кримінальним минулим і зовнішністю типового «братка» 90-тих пройшов від Ростова до москви. Народ його не те що не зупиняв — мало не вітав із квітами.
Або от іще показовий кейс: крім «узгоджених кандидатів», які мали стати тлом для тріумфальної перемоги путіна, через якесь непорозуміння свою кандидатуру подала раніше нікому невідома Катерина Дунцова. Вона і слова кривого не сказала проти чинної влади й доволі кволо критикує СВО, але поява незапланованого актора надзвичайно надихнула росіян. Неї навіть розглядали як реального опозиційного кандидата. Влада так перелякалася, що швиденько зняла Дунцову з перегонів, її партію заборонили ще на етапі створення, а саму «опозиціонерку» взагалі, мало не проголосили екстремістом.
«Ніж у спину» бункеру неочікувано встромили представники «малих народів»: у далекому Башкортостані бунт проти свавілля влади. Майже 10 тисяч місцевих вийшли на вулиці й вимагають випустити на волю башкирського активіста Фаіля Алсинова. Цікаво, що на відміну від псевдоопозиціонерки Дунцової, він здається, дійсно виступає проти влади, навіть, нібито, сприяв створенню окремого загону з башкирів у складі інтернаціонального легіону ЗСУ. Мітингувальники б’ються з поліцією і закидують «правоохоронців» путіна кусками льоду. Втім, до «коктейлів Молотова» навряд дійде.
У сукупності все це ознаки, що попри всю задекларовану єдиність, росія залишається колосом на глиняних ногах, який значною мірою тримається шляхом сили. А із часів Наполеона незаперечним залишається факт, що «на штиках довго не всидиш». Путін знає, що ніщо так не любить «загадкова російська душа», як перемоги проти «проклятого Заходу».
Наступ, як елемент PR
Коли росіяни прийдуть на виборці дільниці, йтиме вже третій рік «СВО». Успіхів небагато: кремль втратив території, зокрема Херсон, тисячі мобілізованих повернулися додому в цинкових гробах, рф перетворилася на напівколонію Китаю. Москві потрібна гучна перемога. До того ж путін може вважати, що час для цього цілком слушний. Ймовірно, його надихає затримка західної допомоги та внутрішні чвари в Сполучених Штатах. Щодо напрямків, то найімовірніше кремль може розглядати такі:
- Харків. Це місто було бажаною ціллю для армії рф ще від початку повномасштабної війни, однак виявилося не по зубах. Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов зазначив, що росіяни накопичили певні сили на Бєлгородському напрямку. Проте він вважає, що цих сил недостатньо. Натомість ЗСУ зосередили довкола потужне угрупування, та укріпило свої позиції.
- Київ. Столиця залишається бажаною ціллю, однак узяти його буде ще важче, ніж Харків, у тому числі й через Patriot, що зробить неможливою будь-яку підтримку з повітря. Атака на Київ навряд може стати «маленьким переможним наступом».
- Одеса — Рені — Молдова. Це найбільш ласий шматочок для кремля, адже така операція не лише створює сухопутний коридор до Придністров’я, але й руйнує економіку України, вагому частку якої становить експорт зерна. Але хоч скільки путін не повторює, що «Одесса — русский город», важко уявити, як це можна реалізувати. Є інформація про підготовку додаткових батальйонів десанту рф для дій у тилу ЗСУ. Їх мають висаджувати за допомогою гелікоптерів, але цього явно недостатньо. Зважаючи на контроль України над Західною акваторією Чорного моря, про десантні операції російських морпіхів теж не йдеться.
- Південний напрямок. Він був би найменш ризикованим для кремля і наступ там може розпочатися найближчими тижнями, вважає Інституту вивчення війни. Вороги чекають поки ґрунт замерзне, а українська оборона поблизу Авдіївки виснажиться. Проте ISW вважає, що наступ може мати хіба локальні успіхи, адже для значних проривів у окупантів замало сил.
У передчутті біди
Росіянам потрібно встигнути до 17 березня — дня виборів. Крім того, пізніше, коли Київ отримає F-16, проводити будь-які наступальні дії стане важче. Ресурсів у достатній кількості в окупантів об’єктивно нема, але москва жодного разу не описала ситуацію на фронті, як патову, чим неодноразово грішили західні політики. Це тому, що за таких обставин відчай може спонукати путін до повного безумства, вважає колишній керівник підрозділу з хімічної зброї армії Великої Британії Геміш де Бреттон-Гордон. Він припускає, що в кремлі міркують про використання зброї масового знищення: хімічної, біологічної чи ядерної.
“Це просто означає, що для цього знадобиться зброя, яку ми ще не бачили на полі бою. На мою думку, єдиною зброєю, яку має росія, яка могла б дати таку можливість у цей період часу, була б тактична ядерна зброя або якась хімічна чи біологічна атака”, — зазначає експерт.
Очікування ворожого наступу на тлі затримки західної допомоги та напруженої внутрішньої ситуації, можливо, пояснює ту нервозність, яка панує зараз серед українського політикуму, починаючи від перипетій із законом про мобілізацію, закінчуючи спробою «невідомих» дискредитувати та взяти під контроль представників незалежних ЗМІ та заборону чиновникам давати коментарі. Однак зовсім її не виправдовує. Замість того, щоб запобігти соціальним збурення, що найменш потрібно під час війни, такі дії можуть навпаки їх спровокувати.
За два роки війни путін мав можливість безліч разів застосувати зброю масового знищення, але так і не зробив цього з різних причин. Натомість в історії України часто повторювалася ситуація, коли розбрат давав можливість ворогу взяти гору над нами. Поділ на “зелебобиків” та “порохоботів” стирається в окопах і це було однією з передумов успішного опору, який дивував весь світ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
