Агресія проти Кишинева - єдиний вихід: дві причини, чому путін хоче напасти на Молдову

Кремль активно готує інформаційні приводи для війни проти Республіки Молдова. Агресія для російської федерації є шансом встановити окупаційну адміністрацію, як мінімум, можна буде дестабілізувати ситуацію, аби завадити подальшій євроінтеграції країни. Водночас новий конфлікт не лише створить додаткову точку напруги для Заходу, але також дасть можливість атакувати український морський коридор та завадити експорту українського збіжжя, що відновився до довоєнних показників. Для реалізації плану москві потрібно не так уже й багато, адже за довгі роки кремль підготував ґрунт для цієї агресії.

Силовий варіант для кремля

Москва щось затіває довкола свого квазіутворення в Придністров’я, при тому, ймовірно, має намір розіграти цей сценарій найближчим часом. Місцева філія ФСБ розповідає якісь воістину детективні історії про двох громадян Придністров’я, яких чомусь зі стріляниною перенаправили на територію України» й обіцяє продовження історії. Водночас пропагандисти з ТАСС 9 січня опублікували інтерв’ю «президента» Вадима Красносельського, який жаліється на «мілітаризацію» Молдови та спроби Кишинева «перейти від перемовин до примусу».

ISW вважає, що москва наказала своєму проксі підготувати провокацію, аби звинуватити Кишинів у агресії. Видання зазначає, що принаймні двічі, у квітні 2022 року та лютому 2023 року, путін був близький до того, аби використати Придністров’я у війні проти України та Заходу. Обидва рази проти були придністровські олігархи, зокрема Віктор Гушан, який фактично контролює місцевий уряд. Вони не хотіли втрачати переваги від пільгової торгівлі з ЄС та Україною в рамках договору про всеосяжну зону вільної торгівлі (ПВЗВТ), адже юридично Придністров’я є частиною Молдови. Однак нещодавні зміни в Митному кодексі ЄС усувають цю лазівку, а дешеві російські енергоносії є єдиним гарантом високих прибутків металургійної галузі квазідержавного утворення.

Москва давно розігріває істерію довкола «утисків російськомовних» у Молдові, російське МЗС висловило протест щодо «недружніх дій» уряду Маї Санду проти російськомовних ЗМІ та громадян. Кремль заявляє, що може «вжити додаткових заходів у відповідь». Особливо обурила москву інформація «від окремих ЗМІ», що, мовляв, Кишинів готує українських військових, а тому є учасником війни. Схоже ситуація складається так, що кремль може розглядати «силові варіанти», як єдино прийнятні для себе.

Не випустити Молдову з «руського мира»

Стратегічним завданням для москви залишається відновлення кордону Російської імперії зразка 1914 року, у тому числі й з територією «ісконно руской Бессарабіі». Після того, як Кишинів зумів отримати офіційне запрошення на вступ до ЄС, країна має реальні перспективи покинути «сіру зону» та перетворитися, за словами Маї Санду на «сильну, сучасну, стійку та європейську державу, здатну піклуватися про своїх громадян».

Водночас шанси проросійської опозиційних політиків прорватися до влади шляхом виборів, а заодно й повернути в орбіту рф Молдову, стрімко знизилися. Референдум про вступ до ЄС, запланований Кишиневом на осінь, покликаний стати додатковою гарантією, що найближчим часом ця перемога не зникатиме з інформаційного поля. А на листопад у країні заплановані президентські вибори, тож росія може поставити хрест на спробах провести на чільне місце свого кандидата.

За цих умов громадські заворушення «російськомовних», відновлення бойових дій у Придністров’ї, навіть без окупації Молдови, дало б можливість посилити позиції проросійських сил. Прихильники ідеї повернення країни до «багатовекторності» та дружби з москвою, отримали б нове дихання, як це сталося в Грузії. А новий конфлікт на кордоні ЄС надав би ще більшої ваги голосу «миротворців» на Заході.

Загроза українському чорноморському коридору

Кремль демонстративно обходить увагою успіхи Києва у відновленні руху торгових суден з українських портів. Російський уряд старанно надуває щоки, щоб створити враження, що з путіним необхідно домовлятися щодо цього питання.

«Росія поки не бачить перспектив у відновленні чорноморської зернової ініціативи», — заявила в інтерв’ю РІА «Новости» віцепрем’єр рф Вікторія Абрамченко.

Але завдяки встановленню контролю Києва над західною акваторією Чорного моря, з України експортували більше продукції, аніж це було в часи функціонування «зернової ініціативи» за участю москви. За словами речника ВМС ЗСУ Дмитра Плетенчука, станом на 11 січня 2024 року 500 суден вивезли понад 10 мільйонів тонн вантажу, що дорівнює показникам довоєнного рівня. Проблемою залишаються періодичні спроби рф замінувати зону руху цивільних суден, однак скоро й цьому може настати кінець, оскільки Туреччина, Болгарія та Румунія підписали спільну ініціативу MCM Black Sea з розмінування акваторії Чорного моря.

Загалом у 2023 році, повідомляє Forbes, Україна на 7 % збільшила експорт своєї агропродукції, адже активно розвиваються також альтернативні сухопутні шляхи через сусідні країни ЄС. За 50 кілометрів від кордону з Молдовою три тисячі румунських робітників у режимі 24/7 будують «Молдавську автомагістраль», яка в IV кварталі 2024 має з’єднати українські дорогі з румунськими портами. Кремль багато віддав би, щоби поставити ці починання під загрозу й бойові дії можуть у цьому допомогти.

Що може зробити кремль, використовуючи Придністров’я

Попри всі звинувачення в «мілітаризації», армія Молдови займає передостаннє 144 місце в рейтингу Global Fire Power із чисельністю близько 7 тисяч особового складу. Приблизно таким же є збройні сили Придністров’я. Ще приблизно 1,5 тисячі солдатів ЗС рф базуються на колишньому радянському складі боєприпасів у Кобасній. Переважно це місцеві з російським громадянством.

Придністровці нарікають, що з 2021 року Молдова отримала військової техніки на 87 мільйонів євро, зокрема від Європейського фонду миру, який фінансує частину закупівель для ЗСУ. Але цього явно не достатньо, враховуючи, що одна британська гаубиця М777 коштує 6 мільйонів. Окупаційні сили натомість можуть спиратися на стару, але боєздатну радянську техніку та склад у Кобасній. Там зберігають близько 22 тисячі тонн військового обладнання та боєприпасів ще із часів СРСР. Якби він раптом вибухнув, це було б за потужністю те ж саме, що вибух ядерної бомби. Звісно, більшість цього обладнання вже стала непридатною через вік, а частину, ймовірно, продали на чорному ринку, але того, що залишилося, мало б вистачити на якийсь час.

Найскладнішим питання для кремля є логістика. Придністров’я, як і Молдова, не має виходу до моря, щоб можна було навіть теоретично налагодити морське постачання. Без окупації частини Одещини не може бути мови про сухопутний коридор. Представники російських спецслужб та ПВК можуть потрапити лише в приватному порядку через аеропорти в Молдові. До списку «недружніх дій», через які 11 січня в кремль викликали молдовського посла, належить також «необґрунтовані відмови» громадянам росії, яких все більше прибувають у Кишинів. Водночас військові вантажі так перевозити не вийде.

Але для кремля прийнятним є сценарій гібридної війни. У хаосі громадських конфліктів та сутичок збройних сил, російські проксі можуть вдатися до тактики єменських хуситів, які успішно застосовують безпілотники та ракети, щоби поставити під загрозу рух Червоним морем. Від Одеси до Тирасполя відстань по прямій становить 95 кілометрів. А якщо роздобути ракету чи БПЛА, що летить на 300 кілометрів, то можна вдарити по українському місту Тереблече, щоб загрожувати сполученню з «Молдовською магістраллю».

Така агресія зі зміненою інтенсивністю може тривати достатньо довго, щоби підірвати як роботу українського морського коридору, так і внутрішню стабільність у Молдові. Звісно, є ризики, що ЗСУ вирішить допомогти Кишиневу, але, як показала війна в Газі, авторитарні уряди мало хвилює доля своїх проксі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.