Протести затихають, питання залишаються: вихідці зі Сходу й Африки в центрі європейського політичного життя

Протести у Франції виникли через вбивство чорношкірого підлітка, ймовірно, на ґрунті расової нетерпимості й оголили низку проблем, які жевріють у європейських країнах. Вихідці з Африки та Близького Сходу важко інтегруються в західні суспільства. На тлі цих подій популярності набирають праворадикальні рухи, яки виступають з антиліберальними ініціативами наполягають на блокуванні міграції. Процеси міграції потребують контролю, але люди мають навчитися ділити планету.

Франція палає

У Франції поліцейські застрелили чорношкірого підлітка, якого намагалися зупинити через порушення правил дорожнього руху. Як наслідок країна поринула в протести, які швидко переросли в масовий безлад. За лічені години протести охопили французькі міста і поширилися на заморські території: у французькій Гаяні під час протестів вбили чоловіка.

У п’ятницю на вулиці Франції вивели 45 тис. поліцейських, спеціальні підрозділи, бронетехніку та гелікоптери. Президент Емануель Макрон змушений був скасувати офіційний візит до Німеччини. За час від початку заворушень спалили приблизно 5000 транспортних засобів, підпалили чи пошкодили майже 1000 будівель, зафіксували 250 нападів на поліцейські відділки чи жандармерію, а понад 700 співробітників правоохоронних органів отримали поранення. Перші ознаки того, що безлади припиняються почали з’являтися лише в понеділок, на шосту добу після їхнього початку. Після ночі виявилося, що заарештували «тільки» 175 осіб і виявили 297 підпалів автомобілів.

Хлопця, якого вбили, звали Нахель, він був єдиною дитиною в самотньої матері. Після закінчення школи 17-річний підліток працював кур’єром та вступив до спортивної асоціації регбі. Любив мотоцикли, захоплювався репом. Авто, у якому його застрелили було орендоване. Церемонія похорону провели в мечеті Ібн-Бадіс у Нантері — передмісті Парижу. Її намагалися зробити якомога менш публічною, але всеодно прийшло багато людей.

Мігранти та протести

Однією з причин настільки масових протестів у Франції стала поява в соцмережах відео, на якому зафіксовано інцидент. Офіцер, який стріляв у Нахеля стверджував, що той хотів на нього наїхати, але судячи з відео, це нахабна брехня, ніяких підстав стріляти в хлопця не було. Попри те, що влада одразу засудила вбивство, розпочала офіційне розслідування і взяла під варту поліцейського, передмістя французьких міст, у якому мешкає незаможнє населення, переважно вихідці з країн Африки та Близького Сходу, сприйняло це як акт системного расизму. Страх, що таке може трапитися з ними чи з їхніми рідними спонукав протестувальників до такої надмірної реакції. 

«Настав час для країни серйозно зайнятися глибоко вкоріненими проблемами расизму та расової дискримінації серед правоохоронних органів», — сказала Равіна Шамдасані, речниця Верховного комісара ООН із прав людини.

З іншого боку, коли дивишся на кадри заворушень у Франції, важко позбутися враження, що протестувальникам йдеться не стільки про досягнення справедливості, скільки про бунт, як такий. Вони палять авто й нерухомість, мародерять, чинять насильство.

«Хто це зробив? Для чого? Чому я?», — питається пан Бруно, сантехнік, чий автомобіль спалили під час протестів.

Яке відношення він має до вбивства чорношкірого підлітка? Тільки те, що він громадяни Франції — країни, поліцейський якої перевищила службові повноваження і вчинив вбивство. До протестів залучені й корінні французи, які не забувають нагадувати уряду про те, що революція ніколи не закінчується, але частка вихідців з Африки та Сходу дуже велика. Загалом такі масові безлади можуть спровокувати зворотнє — зростання расизму та антиісламізму. Можна приймати які завгодно резолюції, але поліціанти, колегу яких поранили мітингувальники, навряд стануть більш толерантними.

«Банер демонструє, кому не зрозуміло, що протести за Нахеля явно є справою рук ісламістських активістів. Однак у будь-якій мусульманській країні, а жодна з них не є демократичною, усі демонстрації вже були б заборонені або дуже жорстоко придушені. Оскільки ми знаємо, що понад 90 % атак із летальними наслідками за останні роки є справою рук ісламістських екстремістів, ми маємо запитати, чи адекватною є відповідь уряду Макрона небезпеці, яка загрожує чесним і мирним французам?», — пише читач Le Point під ніком Watis.

Ультраправі в Німеччині переганяють партію Шольца

На тлі масових протестів мешканців передмість у Франції, з’явилися результати опитування симпатій виборців у Німеччині. Ультраправа, як вони себе називають, або неофашистська, як їх називають вороги, партія Альтернатива для Німеччини (AfD) набрала б на федеральних виборах аж 19 % голосів, якби вони відбулися в найближчому часі. Тепер вони на одному рівні з партією діючого канцлера Олафа Шольца (SPD) і випереджають Зелених. Хоча Християнсько-демократичний союз (ХДС) усе ще далеко попереду з 29 відсотками, у деяких регіонах, зокрема в Саксонії та Тюрінгії, AfD взагалі є найрейтинговішою партією.

Ці результати стали шоком для багатьох, зростання рейтингу AfD збіглося з падінням підтримки федерального уряду: лише п’ята частина всіх респондентів «дуже задоволені» або «задоволені» Кабінетом міністрів. Водночас задіяні й глибші процеси, зокрема глобалізація. Нічого дивного в тому, що партія, яка сповідує припинення напливу мігрантів набирає голоси в той час, коли сусідня країна палає через протести, у тому числі вихідців зі Сходу та Африки.

 Соціологічні дослідження показують, що правопопулістська повістка підтримується 13,5 відсотками населення Німеччини, а ще 33,3 відсотка є латентними правими популістами, пише Frankfurter Rundschau. Йдеться про недовіру до демократії загалом, сумніви в справедливості правопорядку, популярність «сильних лідерів», насторожене ставлення до іммігрантів, біженців, мусульман та ЛГБТК. Узяти голоси цих 33 % — головне завдання AfD.

Своєю чергою, такі антиліберальні погляди виникли не на порожньому місці, причиною стали проблеми останніх років: Німеччина переживає одну за одною фінансову кризу, пандемію, енергетичну кризу та інфляція. Це поглибило соціальну нерівність і створює живильне середовище для політиків, які пропонують «прості рішення», тобто популістів. І подібні процеси спостерігаються по всьому Заході.

Мігранти в Європі

Вихідці з Африки та Близького Сходу часто не можуть інтегруватися в Західне суспільство. Вони живуть ізольованими спільнотами, мають свою культуру, яка не є такою ж толерантною, наприклад, до ЛГБТК, як західна. Проблемою є мовний бар'єр: вони можуть упродовж багатьох років проживати в країні, але в межах своїх общини, тому так і не засвоюють мову. Як наслідок, часто вони до смерті залишаються чужинцями в країні, яка їх прихистила.

«Це так, ніби їхні тіла на Заході, а їхні розуми та душі блукають вулицями та околицями країн, які вони покинули. Зосереджуючись на збереженні зв’язків із країнами свого походження, араби на Заході ведуть своє старе життя, але в іншому місці. Це робить майже неможливою інтеграцію в нове середовище, особливо для людей похилого віку», — пише сирійський публіцист Баха аль-Авам.

Питання не лише в культурних протиріччях, а й у рівні освіти, професійної підготовки: мігранти, зазвичай, можуть конкурувати з європейцями лише за низькокваліфіковані робочі місця, тому це бідне населення. До релігійних, національних протиріч додається соціальний чинник. Образи, невдоволення несправедливістю, депресивні настрої накопичуються і часто люди шукають лише привід, аби їх вилити на всіх, хто є поряд. Частково це пояснює, чому вихідці з Африки та Близького Сходу піддатливі до впливу різних ісламістських рухів, як «Ісламська держава» — вони шукають спосіб самоствердитися, але роблять це коштом інших.

Це не означає, що провина за ізольованість мігрантів лежить виключно на них: часто суспільство, до якого вони намагаються інтегруватися відштовхує їх, інколи бракує законодавчої підтримки. Інколи причиною цих процесів є колоніальне минуле країн, це яскраво видно на прикладі Франції, яка й досі має сухопутний кордон із Бразилією. Наростання антимігрантських настроїв характерне для всієї Європи і є відображенням страхів, які принесла глобалізація, намаганням зберегти «дух» Заходу від змішання з іншими народами та культурами. Неконтрольований наплив мігрантів — дійсно проблема, проте глобалізація незворотня. Схід теж із недовірою ставиться до проникнення західної культури, але це неодмінно станеться, адже в нас нема іншого вибору, аніж шукати спосіб жити на одній планеті. 

Раніше ми писали про те, що населення Німеччини зросло на 1,12 мільйона завдяки втікачам з України. Ми також розповідали про те, що ЄС готується захищатися від напливу нелегалів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.