"Прострелили ноги, бо відмовився танцювати": як окупанти знущалися над мешканцями Ізюма

Місто Ізюм захопили російські військові невдовзі після початку російського вторгнення в Україну. За пів року окупації довільні затримання та систематичні тортури, яким піддавали українців, стали частиною рутини для місцевих жителів. Там знайшли 10 катівень. 

Про це йдеться у розслідуванні, яке провели журналісти Associated Press. Вони відвідали Ізюм після його звільнення. 

Журналісти поговорили із 15 жертвами російських тортур у Харківській області та з двома сім’ями, чиї близькі зникли в руках росіян. Двох чоловіків неодноразово забирали та піддавали жорстокому поводженню. Одного побитого українського військового, який був непритомний, показали його дружині, щоб змусити її розповісти інформацію, якої в неї не було. AP також підтвердило, що вісім людей були вбиті під тортурами у російському ув'язненні. Усі, окрім одного, були цивільними особами.

На місці масового поховання, створеного росіянами та виявленого в лісах Ізюма, принаймні 30 із 447 нещодавно викопаних тіл мали видимі сліди тортур – зв’язані руки, вогнепальні поранення з близької відстані, ножові поранення та зламані кінцівки. Ці травми відповідали описам болю, завданого тим, хто вижив.

Журналісти AP також бачили у братській могилі тіла зі зв’язаними зап’ястями. Серед дерев стояли сотні дерев’яних хрестів, на більшості з яких були лише цифри. Влада заявила, що в місті знайшли як мінімум ще дві братські могили, всі вони сильно заміновані.

Лікар, який надав допомогу сотням постраждалих в Ізюмі під час російської окупації, сказав, що люди регулярно прибували до відділення невідкладної допомоги з травмами, характерними для тортур, включаючи вогнепальні поранення в руки та ноги, переломи кісток, сильні синці та опіки.

AP поговорила з 26-річним Андрієм Коцарем, військовослужбовцем ЗСУ. Він розповів, що не встиг і місяця прослужити в армії, як розпочалося вторгнення. У березні його схопили вперше та утримували кілька днів. Потім його почали бити: били руками, ногами та молотком по колінах. Оскільки він не міг надати жодної інформації, його відпустили, попередньо забравши паспорт та військовий квиток.

"Ти нікому не потрібен. Ми можемо будь-якої миті тебе застрелити і закопати на пів метра під землю", — кепкував один із російських військових.

Тортури на собі відчув і 38-річний Микола Мосякін. Він пішов на військову службу після початку війни, але не в тій частині, що й Коцар. Вперше Мосякіна затримали навесні. Його кинули в яму, одягли кайданки та підвісили за них.

"Вони били мене палицями, руками, ногами, гасили об мене цигарки. Якось вони сказали: "Танцюй", але я не став — тоді вони прострелили мені ноги", — розповів він.

Через кілька днів його висадили біля лікарні, вимагаючи, щоб він сказав лікарям, що нібито потрапив у аварію. Незабаром Мосякіна знову затримали та доставили до будівлі школи №2, де його били разом з іншими в'язнями. За даними AP, щонайменше двоє мирних жителів загинули в цій школі. Пізніше Мосякіна відпустили, але за кілька днів схопили знову. Цього разу його помістили до гаража недалеко від клініки. Разом з ним там тримали більше 12 людей.

Мосякін розповів, що поряд із клінікою було чотири гаражі: у двох утримували чоловіків, в одному — жінок, а у найбільшому — із вікном — жили російські військові. Мосякін та Коцар розповіли журналістам, що ночами чули крики з гаража, де знаходилися жінки. AP пише, посилаючись на українську розвідку, що жінки регулярно зазнавали сексуального насильства.

Родина загиблого Івана Шабельника розповіла, що його тіло разом із двома іншими знайшли у середині серпня у ямі на околиці міста. Востаннє Шабельника бачили 23 березня, коли він з другом пішов у ліс за шишками, щоб сім’я могла розпалити самовар і попити чаю. Пізніше один із колишніх полонених розповів родині Шабельника, що Івана спочатку катували у підвалі сусіднього будинку, а згодом перевезли до школи №2.

Вбитого Шабельника впізнали за курткою. Його обличчя було понівечене до невпізнання, ребра зламані, а руки прострелені. Його сестра відвела журналістів до його могили.

"Вони катували мирних жителів як завгодно. Для цього є лише одне слово – геноцид", – сказала вона.

Зазначимо, що катування у будь-якій формі є воєнним злочином відповідно до Женевських конвенцій. Неважливо, стосується воно військовополонених чи цивільних.

Потужний контрнаступ у Харківській області 

Український контрнаступ у Харківській області застав російське військове командування зненацька. За останньою інформацією, у регіоні звільнено 3 800 квадратних кілометрів, більше 300 населених пунктів і близько 150 тисяч наших людей стали вільними від окупації. На думку аналітиків Інституту вивчення війни, ЗСУ завдали великої оперативної поразки росії, адже у швидкому контрнаступі вони відвоювали майже всю Харківську область. Повернення Ізюма поклало край перспективі досягнення росією своїх заявлених цілей у Донецькій області.

Трагедія в Ізюмі

15 вересня Україну сколихнула новина про те, що на кладовищі у лісі біля звільненого від окупантів Ізюмі знайшли місце масового поховання. Там закопано понад 400 тіл людей. Також знайшли й братську могилу, в якій поховано 25 українських воїнів. Всі тіла направили на судово-медичну експертизу. Багато з них залишаються невпізнаними.

Нагадаємо, розвідка перехопила розмову окупантів про втечу з Ізюма. Крім того, в Ізюмі знайшли склад росіян з боєприпасами. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут. 

Заголовне фото: AP/Evgeniy Maloletka