Магія Кремля у тому, що там завжди брешуть: тобто, якщо кажуть, що переговори неможливі, то схильні саме до переговорів
Те, що люди повірили, нібито Трамп зможе все «порєшать» із війною та Путіним є напевно відгуком совкового мислення. З цієї ідеї витікає, що війну почали у США, оскільки вона вигідна американському ВПК. Саме те, що навʼязує російська пропаганда. Тобто, американці це розпочали, вони можуть це й припинити – висновок на рівні підсвідомості. Тут все як у фокусі: ви дивитися не туди. Всі дивляться на Трампа, а дивитися треба на Кремль.
Навіть Дмитро Гордон повівся на трюки кремлівських ілюзіоністів. Він напророкував завершення війни 30 грудня. Щоправда наступного дня авторитетно та переконливо пояснив, чому попередній прогноз не мав шансів збутися.
Але цікаво, що через кремлівську магію взагалі не збулися ніякі прогнози з початку війни. Пригадайте:
Звісно на цьому тлі робити нові прогнози – нешляхетна справа. Але Інформатор має власний прогноз: згідно нього війна дійсно має завершитися на протязі 2025 року.
Магія Кремля у тому, що там ніколи не кажуть правди. Наприклад, за кілька днів перед війною речник Путіна Пєсков заявив, що Росія ніколи не буде агресором. І одразу ж Росія напала на нас. Зараз Путін каже, що готовий до переговорів, тобто він бреше. Але наведемо його цитату повністю.
«Мы готовы вести диалог без предварительных условий. Но на базе того, о чем мы договорились в ходе переговорного процесса в Стамбуле. И исходя из реалий, которые складываются на земле сегодня. Эти наши тезисы были изложены Российской Федерацией, в том числе в июньском моем выступлении перед руководством Министерства иностранных дел РФ. Там все сказано, нет смысла повторять», - заявив правитель РФ під час «прямої лінії» зі своїми підданими.
Навіщо ми навели цю цитату? Тому що розуміємо, Путін бреше. Але де саме?
Усі вважають, що Путін бреше, коли каже, що готовий до мирних переговорів. Зокрема саме так каже президент Зеленський.
Але більш імовірно, що він бреше саме про умови. Тобто там, де він згадує «червневий виступ у МЗС РФ».
На те, що Росія до переговорів готова, вказують деякі ознаки:
А що ж тоді Україна. Чи вона готова до мирних переговорів?
Певно, так. Україна мабуть почала серйозно готуватися до мирних переговорів ще до перемоги Трампа. А саме 6 серпня цього року, коли розпочала бойові дії на Курщині.
Те, що відбувається на Курщині, це взагалі-то диво. По-перше, російська армія не має там успіхів попри всі зусилля. По-друге, справжнім дивом є те, що українська сторона ніколи зрозуміло не пояснювала, що саме там роблять ЗСУ.
Але з огляду на події, що трапилися у подальшому, зрозуміло, що Курщина потрібна лише для того, щоб торгуватися під час мирних переговорів. Путін вимагає віддати йому Запоріжжя (це його червневі тези) – Зеленський пропонує заміть Запоріжжя Суджу.
Звісно, це нюанси. Найважливіше не те, як будуть відбуватися торги, а власне логіка процесу. З цієї ж точки зору варто дивитися на конфлікт навколо транзиту російського газу через територію України в Європу.
Зараз кажуть, це рішення Зеленського дуже ризиковане. Путін може вдарити по українській ГТС. Тобто українці залишаться без світла та ще й без опалення. Але мабуть на Банковій розраховують, що Путін не вдарить, бо йому вигідно зберегти цю інфраструктуру. А Україна може запропонувати відновлення транзиту газу під час переговорів.
Оскільки тема енергоносіїв є вкрай вразливою для російської економіки, у Зеленського є підстави ризикувати. Цікаво те, що відмова від переговорів щодо транзиту відбулася теж у серпні – тоді, ж коли почався наступ на Курщині. Чи це збіг?
Тобто, Україна також готується до мирних переговорів. Зеленський це навіть неодноразово визнавав.
Висновок: переговори у 2025 році принаймні мають розпочатися. Можливо навіть будуть отримані якісь рішення. Це тому, що зацікавленість є з усіх сторін.
Зрозуміло, ці переговори не будуть надто вигідними для України. Проте Інформатор раніше проаналізував так звані Стамбульські угоди. Та має окремий прогноз. Якими б не були наступні переговори з Росією, вони певно не будуть гіршими, ніж ті угоди. Хоч би як їх не називали прихильники Росії. Бо Стамбульські угоди були повної капітуляцією.