Плівки Міндіча - лише вершина айсберга, навіть після відставок міністрів корупція розʼїдає ключові урядові установи
Коли Галущенко очолів Мінʼюст, в Україні почалися чисельні проблеми з рейдерством. Причому, рейдство стало цифровим: зловмисники отримують доступ до електронних реєстрів, змінюють в них власників компаній, знищують підтвердження прав власності. Скарги на такі події надходили від адвокатів та мали вигляд снігового кому, що постійно зростає та набирає обертів. Прізвище Галущенка при тому майже не згадувалося. Найчастіше адвокати згадували заступників міністра Олександра Білоуса та Олену Ференс, а також нового керівника Офісу протидії рейдерству Ігоря Поночовного.
Джерела Інформатора відзначають, що Галущенко, якого після переформотування уряду в липні 2025 року, перевели з посади міністра енергетики на посаду міністра юстиції, фактично довірив керування цією новою для себе установою своїм людям, зокрема Олександру Білоусу. Хтось навіть називає Білоуса сірим кардиналом, попри те, що він лише три місяці займає свою посаду.
Навіть адвокати, які не полюбляють припущення, обговорюючи проблему рейдерства на круглому столі в агенстві Укрінформ 28 жовтня, тобто за два тижні до шокуючого викриття стосовно Галущенка, що було оприлюднено НАБУ, відзначали: у справах рейдерства важлива миттєва реакція держави, як гаранта власності. Тобто, реакція Мінʼюста. Проте реакції не було. З цього приводу разом із Галущенко згадували ті самі прізвища: Білоус, Ференс, Поночовний.
За словами члена ГО "Антирейдерський союз підприємців України" Олександра Лисенка, скарги щодо захоплення майна громадян та підприємств з літа 2025 року Мінʼюст не розглядав. Рішень по задоволенню таких скарг за період мінистрування Галущенка видано 0 - принаймні станом на кінець жовтня, і можна зрозуміти, чому.
За даними наших джерел, Герман Галущенко, хоч за фахом він саме юрист та викладач правознавства, не хотів надто заглиблюватися у діяльність Мінʼюста. Мабуть тепер зрозуміло причини. Він продовжував контролювати Міненерго - усюди в енергетичній галузі були розставлені його люди, а формальні керівники установи не відрізнялись будь-якою компетентністю.
Це добре ілюструє приклад з міністеркою Гринчук: її фах повʼязаний із сільським господарством, до того вона очолювала Мінекології. Відстань від енергетичних питань надто велика, щоб швидко опанувати нову галузь. Проте вирішальними мабуть стали особисті стосунки, в яких Грінчук перебувала з Галущенком.
Некомпетентність формальних управлінців Галущенка повністю влаштовувала. Вони б не стали з ним сперечатися. Тож він міг вільно займатися перевіреною справою щодо відкатів.
При цьому Мінʼюст, який теж потребував керування, зайнятий енергетикою Галущенко фактично передав своїм людям. Білоус тут наочний приклад, бо він перейшов до Мінʼюсту саме з енергетичної галузі.
Під час війни він займав керівні посади у "Харківобленерго", ДП "Оператор ринку" та НКРЕКП. З Галущенком Білоус познайомився імовірно ще у 2007-2010 роках, коли обидва працювали у Секретаріаті Президента Віктора Ющенка. На посаду заступника міністра юстиції Олександра Білоуса було призначено у серпні 2025 року.
Але навіть не це відповідь можна вважати відповіддю на питання стосовно рейдерства. Відповіддю мабуть є той факт, що до війни, у 2020 році, проти Білоуса, який тоді працював у прокуратурі, зʼявилися звинувачення щодо тиску на власників миколаївського суднобудівного заводу "Океан" та арешти активів.
В архівах також зберігається рапорт оперативного співробітника відділу "К" СБУ від 2015 року стосовно Білоуса. Згідно з цим документом, Білоус разом із тодішним прокурором Миколаївської області Тарасом Дунасом, посаду заступника якого він мав, нібито організували у регіоні схему здирництва за здійснення чи не здійснення у відношенні до представників бізнесу будь-яких процесуальних дій, як от прийняття чи неприйняття скарг, апеляцій, помʼякшення вироків, тощо. Гроші від "клієнтів" надходили не до прокуратури, а до адвокатської контори у Миколаєві, до якої Білоус мав відношення.
Тодішній генпрокурор України Руслан Рябошапка навіть розглядав Білоуса на посаду прокурора Києва. Цього не сталося, проте Білоус певний час працював в Офісі Генпрокурора, і лише потім пішов в енергетику.
Тобто ситуація в Мінʼюсті виглядала наступним чином. Поки Галущенко займався фінансами, повʼязаними з енергетикою, в міністерстві керували люди з рейдерським минулим. Вони почали будувати перевірені часом схеми, на яких безперечно були добре обізнані. Це стало помітно одразу ж, оскільки теми, за які відповідає Мінʼюст є чутливими у багатьох сферах.
Нагадуємо, фігуранти плівок Міндіча обговорювали призначення міністрів в уряд, посла до США, вимагалися відкати 10-15% від підрядників державного Енергоатому. За даними слідчих НАБУ, у держави було вкрадено 100 млн дол. на енергетиці та обороні - організаторами схеми називають бізнесмена Тимура Міндіча та ексміністра енергетики Германа Галущенко. Перші згадки про плівки Міндіча були у липні (але без згадки фігурантів), тоді ж Галущенка призначили міністром юстиції. З урахуванням вже оприлюднених у ЗМІ відомостей, пов'язаних з плівками Міндіча, можна сказати, що це лише верхівка айсберга. Системна корупція у різних українських установах, потурання рейдерським схемам на найвищому рівні ще вразять всіх своїми масштабами.