Режисер, художник і педагог пішов із життя у 88 років. Він створив понад 25 мультфільмів і виховав цілі покоління аніматорів
Україна втратила одного з фундаторів вітчизняної анімації. У віці 88 років пішов із життя режисер, художник і педагог Євген Сивокінь - автор понад двадцяти п'яти анімаційних фільмів, що представляли Україну на міжнародних фестивалях у десятках країн. Цього року Україна вже прощалася з діячами культури та мистецтва: 13 квітня з життя пішла тележурналістка та кінознавиця, яка стала однією з перших ведучих "Студії 1+1" Людмила Клепакова. Смерть Сивоконя - ще одна невідшкодована втрата для українського мистецтва.
Про смерть митця повідомив Національний центр Олександра Довженка у своїй сторінці у Фейсбуці. Інформацію оприлюднили 5 травня.
"Не стало легенди української анімації Євгена Яковича Сивоконя. Режисера, художника й педагога, якому ми завдячуємо зокрема таким авторським фільмам, як "Людина, яка вміла літати", "Казка про доброго носорога", "Людина і слово", "Обережно - нерви!", "Дерево і кішка", "Засипле сніг дороги" і не лише", - йдеться у повідомленні.
Євген Якович Сивокінь пішов з життя за двори роки до свого дня народження - він народився 7 травня 1937 року в Києві. Він закінчив Київську художню середню школу імені Т. Г. Шевченка і графічний факультет Київського державного художнього інституту. Творчий шлях розпочав у Творчому об'єднанні художньої мультиплікації, згодом перейшов на студію "Укранімафільм".

Заслужений діяч мистецтв України, лауреат кінопремії імені Івана Миколайчука, член Національної спілки кінематографістів і Міжнародної асоціації анімаційного кіно. У 2022 році Євген Сивокінь отримав премію "Золота Дзига" Української кіноакадемії - за внесок у розвиток вітчизняного кінематографу. Більшість його робіт здобули призи та дипломи на фестивалях у Болгарії, Польщі, Японії, Хорватії, Франції, Італії, Португалії, Греції та Німеччині.
У 1970-х роках Сивокінь став відомий широкій аудиторії як автор і ведучий телевізійної передачі "Мультіпанорама". Окрім режисури, він активно працював як художник-мультиплікатор: брав участь у створенні серії фільмів про козаків - "Як козаки куліш варили", "Як козаки олімпійцями стали", "Як козаки у хокей грали" та десятків інших проєктів. Як сценарист написав, зокрема, сценарії до фільмів "Секрет приворотного зілля" (1980), "Нещаслива зірка" (1981) і "Врятуй і збережи" (2008).
Не менш значущою була педагогічна діяльність митця. З 1993 року він керував майстернею режисури анімаційного фільму у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. З 2001 року викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв. Таким чином Сивокінь виховав кілька поколінь українських аніматорів.
Фільми Євгена Сивоконя зберігаються у фондах Національного центру Олександра Довженка - інституції, що з 1994 року займається збереженням та популяризацією українського кіно. Довженко-Центр зберігає понад 10 тисяч художніх, документальних та анімаційних кінострічок, серед яких унікальні архівні матеріали з історії вітчизняного кінематографу. Проте в останні роки інституція опинилася під загрозою реорганізації та фінансового тиску.
Не так давно помер український комік і актор, зірка одеського театру "Маски" Володимир Комаров. Це сталося у неділю, 29 березня. Причиною стала серцева недостатність. Йому було 62 роки.
Також 25 лютого 2026 року українська музична культура зазнала тяжкої втрати. Відійшов у вічність видатний диригент, педагог, народний артист України Роман Ісаакович Кофман.
Крім того, у лютому стало відомо, що від голоду та холоду помер відомий кінооператор Павло Лойко. Першою про смерть Лойка повідомила вдова композитора Ігоря Поклада - і вона ж написала, що останні два тижні подружжя Лойків нібито трималося на воді, а грошей на їжу не було. Від нестерпних умов серце Лойка не витримало.
Після цього у Київській обласній військовій адміністрації заперечили інформацію зі ЗМІ про те, що відомий український кінооператор Павло Лойко помер від голоду та холоду. В КОВА заявляють, що причиною смерті Лойка стала ішемічна хвороба серця.