Поки москва зайнята Україною, Китай може напасти на росію

Після переобрання Сі Цзіньпіна «найвищим лідером» Китаю ще на 5 років та значного зміцнення його позицій, на Заході від Китаю очікують на військовий конфлікт на Тайвані та островах у Тихому океані. Однак, на думку аналітика, Китай може відкласти ці плани на потім та спробувати повернути свої історичні землі, які нині перебувають у складі росії. А це Владивосток, Хабаровськ та інші міста на Далекому Сході.

Безмежна дружба, яка має межі

Як вважає Крейг Хупер, загроза нападу на Тайвань наразі перебільшена. Не дивлячись на те, що в новій конституції Комуністичної партії Китаю містяться антитайванські тези, погляди Китаю можуть бути звернені на Північ на тлі ослаблення росії. Це Далекий Схід росії, де мешкають сотні тисяч етнічних китайців. При цьому росія знімає та переправляє підрозділи охорони кордону в Україну з прикордонних з Китаєм земель (це 4209 км), роблячи кордон менш захищеним. У Китаї забагато населення та не вистачає землі для всіх. У той час Далекий Схід росії слабо заселений, а кількість мешканців постійно скорочується.

Напередодні значних поразок росії в Україні Китай і росія оголосили про дружбу «без обмежень». Але обидві країни знають, що угоди про дружбу – річ крихка. Менш ніж через 20 років після того, як Китай і Радянський Союз підписали свій останній договір про дружбу, дві країни почали гостру серію прикордонних конфліктів (наприклад, інцидент на острові Даманський у 1969 році). Китайські націоналісти спостерігають на слабку росію та можуть зруйнувати поточне зближення Китаю з нею.

Китай і Росія століттями сперечалися та боролися за спільний кордон, тоді як «офіційне» рішення було прийнято лише у 2005 році. Тоді Китай отримав від росії ряд спірних територій на 337 кв. км. Китай може легко почати новий прикордонний конфлікт. Приводом для скасування поточних угод може стати вимога Китаю від Росії повернути Владивосток, а також близько 59,6 тисяч кв. км колишньої китайської території, яку росія утримувала з 1860 року. Владивосток, військові та комерційні ворота росії в Тихий океан, у Китаї досі називають старокитайською назвою міста Хайшенвай, що означає «бухта морських огірків». Китайське суспільство не вдоволене багатовіковими угодами з росією, за якими у Китаю відібрали його землі.

Крім зазначених територій, Китай може претендувати на ще більшу частину Далекого Сходу. Китайські історичні записи свідчать про те, що китайські дослідники досягли Арктики під час династії Тан (7-10 віки), відповідно вони могли проголосити північні землі територіями Китаю. Хоча логіки тут практично немає, але це того варте. Також Китай був би не проти стати арктичною державою – з виходом на Північний полюс.

Оскільки російський Далекий Схід занурюється в економічну стагнацію, яку російські московські еліти ігнорують, у багатьох китайців, які є громадянами росії, може виникнути спокуса переглянути свою національну лояльність. Примусове переселення українців у регіон лише ще більше погіршить суспільну однорідність азійської росії. А величезна територія фактично вільна та готова для заселення. У той час етнічні росіяни поступово переїжджають у «європейську» частину росії.

Азійська росія багата на ресурси, здатними сприяти піднесенню Китаю на десятиліття вперед. Зі зміною клімату похмурі східні землі азійської росії ще можуть розквітнути, перетворюючись на вкрай необхідну азійську житницю. Оскільки росія змушена купувати озброєння в Ірані та в Білорусі, розконсервовує дуже стару радянську техніку, це вказує на спустошення її військових арсеналів. І чинити збройний опір китайцям буде вкрай складно. Використовуючи глобальні настрої, вдаючись до провокацій, протягом наступних кількох років Китай міг би висунути росії свої вимоги або вже поставити її перед фактом нових реалій.

Чи розв’яже Китай війну з Тайванем

Тайвань є мішенню для китайської територіальної експансії, але це міцний горішок. З 1949 року Китай розглядає Тайвань як повстанську провінцію, тоді як Тайвань вважає себе незалежною країною. Зі свого боку Сі Цзіньпін очікував, що возз’єднання відбудеться не пізніше 2049 року, використовуючи цю цільову дату для стимулювання масових військових реформ і швидкої модернізації. Деякі оглядачі побоюються, що Китай, який зіткнувся з демографічними та економічними труднощами, прискорив «терміни» возз’єднання з Тайванем та може вдатися до військових дій протягом кількох наступних років, щоб захопити територію острова. Попри постійну войовничу риторику, Китай не нападав відкрито на Тайвань з 1960х років.

Сучасний Китай зрозумів, що він часто може перемагати без боротьби. Сьогодні верховний лідер Сі має достатню силу, щоб підтримати навіть найпровокаційніші територіальні претензії. Китаю не потрібна така боротьба, яка призведе до глобального опору його політиці – що наразі спостерігаємо на прикладі росії, проте якої тепер весь цивілізований світ. Очистка росії може принести набагато більше бонусів для Китаю, ніж бойовий тиск на Тайвань. Саме зараз росія знаходиться у найслабшій позиції. Водночас, питання постійних погроз Тайваню допомагає Китаю згуртовувати власне суспільство та відволікати увагу США від питань в інших критичних сферах.

Якщо Китай найближчим часом нападе на Тайвань, широкомасштабний конфлікт неминучий. Але якщо Китай підвищить напруженість на кордоні, вдало вдаючись до територіальних поступок росії на Півночі, він отримає доступ до нових ресурсів. Сі міг би навіть заслужити деяку міжнародну повагу за те, що допоміг усунути з правління російського лідера-шахрая.

У той час є і протилежні думки. Китай може використовувати росію для посилення власної позиції скільки це буде вигідно. Чи може відбутися омріяний союз Китаю і росії – читайте тут.

 Дмитро Чернишов