ТОПТЕМИ:

10:27

Поділ домашніх тварин при розлученні: інструкція від Мін’юста

Компенсація вартості тварини визначається на основі її ринкової вартості, для цього залучається атестований експерт, який враховує породу, вік, родовід, стан здоров’я, тощо

Ольга Палій Редактор

Поділ домашніх та інших тварин при розірванні шлюбу — делікатне питання. Згідно цивільного законодавства, тварини належать до речей та майна, проте включені до категорій неподільних речей, що вимагає гнучкого підходу при врегулюванні подібних спорів. Міністерство юстиції розповідає про порядок поділу тварин та особливості цього процесу з огляду на судову практику.

Відповідно до статті 180 Цивільного кодексу України, тварини є особливим видом майна. У разі розірвання шлюбу, тварини, набуті під час спільного проживання, можуть визнаватися об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 71 Сімейного кодексу України, таке майно підлягає поділу в натурі. Якщо поділ у натурі є неможливим — така річ присуджується одному з подружжя з відповідною грошовою компенсацією іншому. Цей підхід застосовується і до поділу домашніх тварин, з урахуванням їх неподільності.

Порядок поділу тварин за домовленістю

Подружжя має право самостійно визначити порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном, у тому числі — вирішити, з ким залишиться домашня тварина після розірвання шлюбу. Відповідно до статей 69 і 70 Сімейного кодексу України, подружжя може укласти домовленість щодо поділу майна без звернення до суду. Така домовленість може мати усну або письмову форму, однак письмова форма рекомендується у разі наявності цінного майна або потенційного спору. У цьому випадку порядок передання тварини визначається самими сторонами, без застосування спеціальних критеріїв чи обмежень.

Порядок поділу тварин через Суд

У разі відсутності згоди між подружжям питання поділу тварини розглядається судом у порядку поділу спільної сумісної власності. Судова практика в Україні щодо цього питання не є однозначною. У більшості випадків Суд визнає тварину неподільною річчю, передає її у власність одному з подружжя та зобов’язує іншу сторону виплатити компенсацію — як правило, ½ ринкової вартості тварини. Також у деяких випадках Суди визнають за кожною стороною право власності на ½ ідеальну частку тварини, що формально означає спільне користування (наприклад, по черзі). Такий підхід застосовується рідко, оскільки фактично є складним для реалізації.

У судовій практиці при вирішенні питань про поділ тварин враховуються такі обставини:

хто з подружжя зазначений власником у документах (ветеринарному паспорті, реєстраційних базах);
за ким фактично здійснювався догляд за твариною;
на кого були оформлені витрати на харчування, лікування, утримання;
з ким тварина проживала останнім часом;
наявність у сторін належних умов для подальшого утримання;
інші обставини, що мають істотне значення, зокрема інтереси дітей або особливі потреби (наприклад, якщо тварина є собакою-поводирем для особи з інвалідністю).

Для підтвердження права на тварину або обґрунтування своєї позиції в суді можуть бути використані такі документи:

ветеринарний паспорт тварини;
реєстраційне свідоцтво або сертифікат походження;
договір купівлі-продажу (якщо є);
чеки на придбання корму, медикаментів, аксесуарів;
свідчення осіб, які можуть підтвердити, з ким проживала і хто доглядав за твариною;
висновок експерта про вартість тварини.

Компенсація вартості тварини визначається на основі її ринкової вартості. Для цього залучається атестований експерт, який враховує породу, вік, родовід, стан здоров’я, тощо. З огляду на особливості вирішення спорів щодо поділу тварин, доцільно заздалегідь фіксувати всю відповідну документацію, повʼязану з тваринами. У разі виникнення спору ці документи можуть підтвердити факт спільного набуття тварини, фактичне її утримання та слугуватимуть важливими доказами у суді. Забезпечення доказової бази ще до розірвання шлюбу дозволяє захистити свої права та мінімізувати ризик додаткових конфліктів.

Як раніше повідомляв Інформатор, Мін’юст попереджає про ризики цивільного шлюбу. Партнерам, які обирають співжиття без офіційної реєстрації, варто усвідомлювати ризики та заздалегідь вживати заходів для захисту своїх прав, зокрема, укладати відповідні домовленості, оформлювати документи, вести облік спільного майна.

Зараз читають на Інформаторі

13:14

11-річний хлопчик вбив сестру під час кермування Audi — поліція почала розслідування