Початок смути у росії. Як Пригожин ударом по Шойгу збиває Путіна, і чому для російського диктатора все вже вирішено

У Росії існує такий термін — Смута. Вона означає частину історичного процесу, безпосередньо пов'язаного з протистоянням бояр (військової аристократії) із царською владою. Смута виникала, коли суперечності між центрами впливу досягали непереборної точки. Царська династія була зацікавлена зберегти та примножити свої привілеї та політичний вплив, а бояри – обмежити ці самі привілеї та вплив. Важливою умовою для смути є важке економічне становище у державі, соціальне розшарування та виснаження від воєн. Всі ці ознаки спостерігаються і зараз, на тлі "Пригожинського повстання".

У цьому контексті зовсім неважливо, як закінчиться "похід" Пригожина, і не важливо, чи має цей похід шанси на успіх. Важливо те, що нинішнього російського царя — путіна, зараз відсторонюють від влади. Але щоб не заглиблюватися в дуже далекі часи Івана Грозного, проведемо свіжішу історичну паралель із новітньої історії.

Серпневий путч – 1991. Як Горбачов зберіг посаду, але втратив владу

У серпні 1991 року ряд високопосадовців СРСР створили "Державний комітет з надзвичайного стану СРСР", відомий під абревіатурою ДКНС. Члени ДКНС виступили проти перебудови, що проводилася президентом СРСР Михайлом Горбачовим. А конкретно – проти підписання нового союзного договору та перетворення СРСР на конфедеративний Союз Суверенних держав із 9 з 15 союзних республік. Проти ДКНС виступав майбутній президент росії Борис Єльцин, який оголосив збори антиконституційними, а їхні дії були визнані незаконними.

Горбачов переживав буремні події серпня в ізоляції, на своїй дачі у Форосі. А коли хвилювання були придушені, Горбачов повернувся.
(до речі, у придушенні протестів путчистів тоді брав участь відомий по війні в Україні заступник командувача Об'єднаного угрупування російських військ Суровікін. Прориваючись на бронемашинах через барикади, його колона БМП розчавила трьох протестувальників),

Повернення Горбачова забезпечило йому збереження посади президента, але не збереження політичної влади. А для самих путчистів історія закінчилася у 1993 році, їх амністували.

СРСР, який мав тисячі ядерних ракет, величезну армію і флот, дуже швидко пішов у минуле, а росією почали керувати зовсім інші люди. Паралель між Путіним та Горбачовим цікава ще й тим, що обидва ці керівники мали відчутну громадську підтримку. Тоді та зараз це були керівники з високим рівнем суспільного схвалення.

І якщо вже проводити паралелі до кінця, то Путін, як і Горбачов, має всі шанси пересидіти хвилювання на дачі. Але також слід очікувати й того, що влада його найближчим часом буде повністю номінальною, і президентові, який правив 23 роки поспіль, все ж таки доведеться почати думати про людину, якій вона найближчим часом владу передасть.

Важливі відмінності

На відміну від ситуації з ДКНС, де народ виявився не на боці "бояр", нинішня військова аристократія Росії в особі Пригожина має громадську підтримку. Насамперед серед російських військових, тобто — серед найактивнішого прошарку "путчу".

Тобто, якщо генерал Суровікін 32 роки тому наважився тиснути членів ДКНС своїм бронетранспортером, то зараз паливо в його бронемашину вже заливає Пригожин. Як відомо, цей кадр тісно пов'язують саме із головою ПВК. 

Рейтинги ж Путіна, які будувалися на протиставленні "голодних дев'яностих", "ситим нульовим" зараз переживають серйозні випробування. Роками привчаючи російський народ до цінностей патерналізму, російська влада останні 23 роки обмінювала лояльність на їжу. "Не можна допустити повернення до дев'яностих", "не можна допустити Майдан як в Україні" - все це успішно працювало раніше.

Зараз росіяни бачать, що війна в Україні приносить росії більше трун, ніж Перша Чеченська, а на зміну "бандитським розборкам" на саморобних пістолетах прийшли "стрілки" з багатотисячними злочинними угруповуваннями зеків-ветеранів у яких на озброєнні є танки та авіація. Усе це посилюється зменшенням доходів, зростанням закредитованості фізичних осіб, збільшенням цін та скороченням соціальних гарантій.

Усі ті "плюшки", якими путін годував росіян, зникли за півтора року війни, а байками про "боротьбу з фашизмом та ЛГБТ" нікого не нагодуєш.

Виходить, "витягнувши Росію з дев'яностих" путін занурив її в набагато більший хаос. Але на чиєму боці опиняться росіяни цього разу, та чи "Горбачова-путіна" підтримають або "ГКЧП-пригожина" - вже не важливо. Важливо лише те, що для путіна все остаточно закінчилося. Навіть якщо й вдасться відтягнути неминучий кінець на дні, тижні чи навіть місяці, це буде існування на правах не "російського царя", а "британської королеви".