The Financial Times вважає, що наслідки війни в Ірані можуть розпалити наступне велике суперництво в регіоні
Після 12-денної війни між Ізраїлем і Іраном на Близькому Сході змінився розклад сил. Ізраїль, посиливши свою позицію, прагне закріпити нову регіональну роль, Іран намагається оговтатись після ударів, а США — зберігати дистанцію, уникаючи чергового затяжного конфлікту. Та найбільша загроза тепер не в Ірані: дедалі реальнішим стає напруження між Ізраїлем і Туреччиною — двома країнами з потужними арміями та давнім суперництвом.
Про це йдеться у матеріалі The Financial Times. Видання пише, що нещодавні заяви міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана, зроблені на саміті Організації ісламського співробітництва, сигналізують про нову риторику.
"Немає палестинської, ліванської, сирійської, єменської чи іранської проблеми, але явно є ізраїльська проблема", - говорив він.
Раніше Анкара уникала публічної конфронтації на такому рівні, але нині в турецькому державному апараті відкрито говорять про небезпеку, яку нібито становить Ізраїль для регіону та самої Туреччини. Ключовий союзник президента Ердогана, Девлет Бахчелі, навіть звинуватив Тель-Авів у спробах "оточити Анатолію" та дестабілізувати Туреччину.
В Ізраїлі також зростає настороженість щодо турецьких амбіцій. Частина сил безпеки розглядає Анкару як потенційного довгострокового конкурента, серйознішого навіть за Іран. Публічна підтримка ХАМАСу з боку Ердогана посилює напругу, а відповіддю Ізраїлю стало поглиблення контактів із сирійськими курдами — групою, яку Туреччина вважає ворогом.
Найімовірнішою ареною майбутнього зіткнення може стати Сирія, вважає видання. Після падіння режиму Асада у 2024 році обидві країни намагаються вплинути на післявоєнне облаштування. Туреччина вже контролює частину північної Сирії, просуваючи власні політичні структури та лояльну адміністрацію. Ізраїль — навпаки — активно підтримує курдів і здійснює повітряні удари по цілях, які, за його даними, мають джихадистське минуле.
Напруження загострилося у квітні, коли ізраїльські сили завдали удару по об'єкту, де мала розміститись турецька військова база. Цей інцидент став ще одним сигналом Анкарі: Ізраїль готовий до силових дій.
Зіткнення з Іраном також стало уроком для Туреччини. Ізраїльська ефективність — зокрема, ліквідація ключових іранських воєначальників — вразила турецьких стратегів. Нині Анкара прагне посилити власні слабкі місця в обороні, зокрема в повітряному компоненті.
Журналістка Аслі Айдинташбаш вважає, що врегулювання протистояння між двома союзниками США може залежати від Вашингтона, зокрема — від Дональда Трампа, який має зв’язки та з Нетаньягу, і з Ердоганом. Проте, навіть якщо вдасться припинити війну в Газі, стратегічне суперництво Анкари й Тель-Авіва навряд чи зникне.
Американська зовнішня політика довгий час спиралася на Туреччину та Ізраїль як на стовпи безпеки на Близькому Сході. Але нині ці «опори» починають тиснути одна на одну. І поки Іран ослаблений, головним викликом для регіону може стати нове двостороннє протистояння — між союзниками, які дедалі менше поводяться як союзники.
Президент Ердоган, коментуючи ізраїльський удар по Ірану незадовго до початку нових ядерних переговорів із США, звинуватив Тель-Авів у спробі зірвати діалог. Під час саміту ОІС у Стамбулі він закликав світ не піддаватися на "отруйну риторику" Ізраїлю, а шукати шляхи до миру дипломатичним шляхом, не допустивши масштабного конфлікту.
12-денний збройний конфлікт між Ізраїлем і Іраном завершився після заяви Дональда Трампа про досягнення домовленості щодо припинення вогню. Війна, що розпочалась з ізраїльської атаки на іранські ядерні об’єкти, призвела до значного послаблення військового потенціалу Ірану. Це, своєю чергою, може мати непрямі позитивні наслідки для України, оскільки Тегерану стане складніше підтримувати Росію зброєю, зокрема дронами.
Ізраїль оголосив, що досягнув ключових цілей і завдав відчутного удару по іранському керівництву та стратегічній інфраструктурі. Втім, питання щодо повного знищення запасів збагаченого урану та зупинки ядерної програми Ірану залишається відкритим.
Трамп, який під тиском громадської думки прагнув уникнути глибшого залучення США до нового конфлікту, наполягав на швидкому завершенні бойових дій. Його головною метою стало показати рішучість без втягування Америки в довготривалу війну.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.