«Проти нас працюють найкращі інженери Росії. І це не лише РФ, а й Китай»
Тож якщо після перегляду виникне лише одне запитання: "Ну то вони все-таки типу пара чи ні?" - значить, ви все зрозуміли.
Причина - скорочення морського льоду: вода стає солонішою і опускається глибше, б'ючи по циркуляції течій
Біля Антарктиди зафіксували процес, який востаннє спостерігався ще до появи сучасної людини в її теперішньому вигляді.
Гігантська водна маса під поверхнею океану стає солонішою, щільнішою і опускається дедалі глибше.
Вчені зафіксували стрімкі зміни у глибинних шарах Південного океану біля Антарктиди, які переносять тепло та кисень по всій планеті. За їхніми підрахунками, подібні процеси востаннє відбувалися близько 130 тисяч років тому, однак тоді вони тривали тисячоліттями, а не десятиліттями.
Як пише видання novosti-n.org, дослідники вивчали так звану антарктичну проміжну воду - шар, що відіграє роль гігантського підводного конвеєра. Виявилося, що цей шар почав змінювати свої базові характеристики з небаченою раніше швидкістю.
Йдеться про водну масу, розташовану навколо Антарктиди на глибині від 700 до 1200 метрів. Антарктична проміжна вода завжди відзначалася низькою солоністю, холодною температурою та високим вмістом кисню. Саме ці властивості дозволяли їй поширюватися на північ і проникати в Атлантичний, Індійський та Тихий океани, переносячи тепло, вуглець, кисень і поживні речовини між різними частинами планети.

Головною причиною змін науковці називають різке скорочення площі морського льоду навколо Антарктиди. У звичних умовах літнє танення льоду поповнює океан прісною водою, що знижує солоність поверхневих шарів. До 2015 року цей механізм працював стабільно, але вже у 2016 році площа льоду почала стрімко зменшуватися, і відтоді ситуація не покращилася.
Через нестачу прісної води шар, що формує антарктичну проміжну воду, поступово стає солонішим. За оцінками дослідників, солоність зростає приблизно на 0,005 грама солі на кілограм води за десятиліття. Цифра виглядає мізерною, проте йдеться про об'єми води в масштабах цілого океану, де навіть незначні зрушення здатні впливати на глобальну циркуляцію.

Особливу тривогу викликає саме швидкість процесу. Перебудова океанічної системи наприкінці останнього міжльодовикового періоду, яку фіксують зараз, тоді розтягнулася на тисячі років, а нині вкладається у приблизно два десятиліття. Дослідники наголошують, що Світовий океан поглинає значну частину надлишкового тепла та вуглецю з атмосфери, тож порушення циркуляції водних мас може змінити те, як планета накопичує і перерозподіляє це тепло.
Науковці окремо звертають увагу на можливі наслідки для Атлантичного океану. Підвищення солоності антарктичної проміжної води розглядають як потенційний чинник масштабніших кліматичних зрушень, насамперед у Південній півкулі. Крім того, зміни у накопиченні тепла можуть додатково прискорювати танення морського льоду, створюючи ризик подальшої перебудови всієї системи течій.

Дослідники також припускають, що ці процеси здатні вплинути на атмосферні потоки, формування штормів, кількість опадів і навіть на регіональний рівень моря. Усе залежить від того, скільки тепла утримує океан і на яких глибинах воно зосереджується.
Антарктида останнім часом усе частіше потрапляє в поле зору науковців через несподівані відкриття. Раніше дослідники вже виявили небезпечну зону в невивченій частині материка, здатну суттєво підняти рівень Світового океану. Разом ці відкриття нагадують, що зміни на крижаному континенті можуть мати наслідки для клімату далеко за його межами.