Оборона Куп’янська: росіянам нема чим наступати, окрім живої сили - репортаж

Коли чиновники кажуть, що Куп'янськ не буде другим Бахмутом, стає тривожно. Бо відомо, що в районе Куп'янська російська армія веде наступ, ЗСУ там в обороні у час, коли суттєвого прогресу на Півдні українські військові не досягли. Якщо Україна вдруге втратить Куп'янськ, не досягнув при тому суттєвого прогресу на Запоріжжі, буде дуже важко доводити, що в контрнаступі був взагалі якійсь сенс. «Інформатор» дізнався, що насправді відбувається у Куп’янську та чи є загроза захоплення цього населеного пункту російськими військовими.

Якщо є пекло на землі, то воно у Куп'янську

«Якщо є пекло на землі, то воно у Куп’янську – каже 62-річний Павло, житель прифронтового райцентру. – Я не боюся, бо тут хлопці з ЗСУ. Але гатять сотні разів на день по нас. З неприємного – мушу жити і спати у підвалі, вчора уночі ледве з тапчани не впав. А з приємного – навчився відрізняти «прильоти» і «відльоти» - за звуками чую, що наші їм теж добряче насипають».   

10 серпня на деокупованих територіях Куп'янського району Харківської області оголошено про початок обов'язкової евакуації населення. Йдеться про населені пункти, наближені до зони бойових дій – фронт проходить за 10 кілометрів від міста.

Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов запевнив, що населені пункти поблизу Куп’янська ЗСУ не здали, про захоплення міста не йдеться, але ворог розширює зону фронту і постійно обстрілює Купянський район – тому прийнято рішення про евакуацію місцевого населення.

Усім бажаючим надається житло, евакуюють і людей з інвалідністю, влада обіцяє подальший супровід таких осіб.

Загалом, з 9 серпня вивезли 680 людей, 166 з них – діти. Людей закликають не зневажати своєю безпекою та безпекою своїх близьких. Орієнтовно евакуації підлягає понад 11 тис. осіб, з них примусовій евакуації — 600 дітей. Вирішується питання про проведення обов'язкової евакуації з 53 населених пунктів району. Не дивлячись на це, росіяни швидко запустили фейки про те, що купянчан вивозять лише до вокзалу. 

Павло – один з тих, хто й досі проживає у зруйнованому місті, відмовляючись евакуюватися. Пояснює, що має понад 60 років і боїться виїздити, до того ж тримає невелике господарство.

«Мою не ходячу сусідку вивезли. Привезли у центральну Україну, бо єдиний син живе в Запорізькій області, в окупації. Оселили у будинку для пристарілих. Занесли на ношах на другий поверх, приходять рідко – бо персоналу не вистачає. Вона, бідна, й на вулиці понад два тижні не була. Зараз її зв’язали з закордонними волонтерами, буде їхати за кордон – там може будуть нормальні умови. Оце так кудись виїздити – нікому ми не потрібні... А тут хоч своя хата, як не як», - розказує чоловік.

За його словами, у Куп’янську ще залишаються цивільні люди. Також у місті багато військових.

«Жити тяжко, бо майже все побите – магазини, лікарня, пошта, рідко де і що працює, лише у визначені години. Будинок культури розбили, на дорогах вирви від КАБів, мін і ракет. Автобуси ходять погано – треба записуватися, якщо кудись їхати», - пояснює.

Тим, хто залишився, охоче допомагають військові – можуть підвезти до сусідніх райцентрів Чугуєва, Ізюму чи Харкова, можуть купити продуктів чи ліків, забрати посилку.

«Якось попрохав купити крупів та прального порошку. Вони купили, але гроші відмовились брати навідріз. Зварив казан борщу, пригостив солдатиків, що по сусідству живуть. Так потоваришували. Вони мені  в магазині скупляються, я готую, днями раків наловив з відро – пригостив своїх сусідів-військових. Хлопці кажуть, що дохлих окупантів в ставок накидають, аби раки більші росли», - пояснює Павло.

В соцмережах пишуть, що Куп’янська міська та районна військові адміністрації, поліція, відділ ДСНС, військомат, та окремий батальйон Тероборони перебувають у місті.

Місцеві кажуть, що чиновники та рятувальники вивезли родини з міста, самі ж щодня приїздять організовано на роботу, працюють в укриттях – на початку червня росіяни вбили бухгалтерку місцевої міської військової адміністрації, жінка загинула у власній оселі. 

«Живемо на війні. Багато купянчан повиїздили, повивозили сімї, родини, лишилися вже люди без нервів або ті, кому їхати немає куди. Добре, що є військові і волонтери - до військових медиків можна звернутися по допомогу, військові водії евакуюють, супроводжують енергетиків, щоб лагодили світло, доставляють продукти і воду, допомагають гасити пожежі і розбирати завали. Поки що так і живемо. Раніше була надія, що ось-ось все закінчиться, життя потроху налагодиться. Зараз вже й такої надії немає - розуміємо, що це надовго, а за таких обстрілів дуже швидко місто перетвориться на Маріуполь. Дуже гірко, бо ми звичайні люди, а живемо так, що не знаємо - чи дожевемо до ранку», - пише в соцмережах одна з місцевих.  

Понад сотня обстрілів щодня

24 серпня зранку куп’янські рятувальники гасили пожежу у селі Петропавлівка – щодня ворог завдає ударів по прифронтовому населеному пункту з артилерії та мінометів. Сьогодні прилетіло у дах приватного будинку та господарчу споруду. Обійшлося без жертв та постраждалих – у селі практично не залишилось вцілілих будівель та людей.

Вночі були «прильоти» по селах Григорівка, Пристин, Осинове, Ківшарівка, Кисліска, сам Купянськ атакували БПЛА, агресори розбили переправу на місцевій річці Оскіл. Сам райцентр через постійні обстріли вимушений сидіти то без електроенергії, то без води, зв'язок теж є не завжди.

Керівник прес-служби Східного угруповання військ ЗСУ Ілля Євлаш каже, що на Куп’янському напрямку лише за минулу добу військові РФ 117 разів обстріляли позиції українських захисників і завдали удару дроном-камікадзе.

«Супротивник намагається контратакувати й тиснути. Але завдяки умілим діям наших інженерно-саперних військ, артилеристів, операторів БпЛА та FPV дронів нам вдається стримувати, інколи переходити до контратак і закріплятися на нових рубежах», – зазначив Євлаш.

Українські військові на умовах анонімності повідомляють, що останнім часом на Куп’янському напрямку точаться позиційні бої – то одній, то іншій стороні вдається спочатку трохи просунутися уперед, проте за деякий час так само доводиться відходити.

«Окупантам допомагає те, що зовсім поруч – кордон. Вони спокійно доставляють все, що їм потрібно, ведуть бої, та відходять на перепочинок у тил», - каже військовий.  

 Позиційні бої

Військовий експерт Костянтин Машовець пояснює, що на Купянському напрямку біля села Синьківка тривають позиційні бої. Російське командування відвело частину військ та наступальної техніки з району Таволжанки Харківської області до Валуйського району Білгородської області.

Противник знову активізувався на напрямі Борової, намагаючись одночасно зберегти свій плацдарм на річці Жеребець. 15 окрема мотострілецька бригада робить спробу відтіснити ЗСУ біля села Сергіївка, а також захопити ставки біля села Острівське.  

Поповнені передові підрозділи 15-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника зробили спробу в районі с.Сергіївка знову відтіснити підрозділи ЗСУ у південно-західному напрямку. На цьому напрямку росіянам вдалося просунутися на відстань десь приблизно в 1 кілометр, проте досягнути поставлених цілей вони не можуть.

Шанси противника прорватися до Куп’янська чи Борової зменшуються з кожним днем.

«Командування противника, очевидно, зовсім не відмовилося від реалізації поетапного плану виходу на ближні підступи до м. Куп'янська (принаймні до Куп'янська-Вузлового). Про це свідчить поступове нарощування ним сил на цьому напрямку. Противник діє двома основними оперативно-тактичними угрупованнями. Проте росіяни не ввели в дію свої головні сили. Українське командування це розуміє, а тому розгортає на Купянському напрямку цілу низку досвічених частин і з’єднань. Тому противника не чекає тут «Неспішна прогулянка з сюрпризом наприкінці», - каже Машовець.

Військовий експерт Олександр Коваленко пояснює, що з кінця червня супротивник намагається імітувати наступ.

«Дві групи військ, чисельністю 100 тисяч чоловік тупцюють на місці, не здобувши вагомих результатів. На Півдні 150 тисяч людей не можуть утримати оборону, на сході 100 тисяч не можуть наступати на трьох вузьких напрямках. То скільки тоді російської армії потрібно людей, щоб успішно наступати? Наприклад, у 2022 році було мобілізовано 300 тисяч, а результат? Відповідь проста – ніскільки. Наступальний потенціал це не просто люди, це ще й їхні навички, а й окрім навичок, це ще й технічна компонента. А росія не має можливості формувати нові підрозділи, армії, ударні групи, які б відповідали наступальному функціоналу», - пояснює експерт.

 Важкий напрямок

17 липня у командуванні ЗСУ казали, що ворог накопичив 100-тисячне військо, 900 танків, 370 РСЗВ та 555 артилерійських систем. Навд ситуацією працює командувач Сухопутними військами генерал-полковник Олександр Сирський.

Відомо, що у складі окупаційних військ не тільки регулярна армія, але й увʼязнені зі складу «Шторм Z», різні приватні військові компанії та резерви.

У росіян Купянський напрямок вважається одним з найскладніших. У соцмережах вони скаржаться, що українці добре підготувалися, замінували територію, поставили декілька ліній оборони. Натомість їх щодня «женуть» наступати – як наслідок дуже великі втрати. А техніка, яку росіяни пригнали на цей напрямок - стара та несправна. Як наслідок - результатів немає, а втрати великі. 

В групах з пошуку росіянки не приховують свого розчарування наступом та намагаються знайти своїх рідних, сподіваючись, що вони потрапили у полон і ще живі.

Ситуація для росіян ускладнена тут тим, що сторона, яка наступає, несе втрати мінімум втричі більші, ніж сторона, яка захищається.

Раніше ми писали, що тиждень тому Сирський вже відвідував даний напрямок. Також "Інформатор" повідомляв і про загострення фронтової ситуації на Харківщині.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.