Козелецький районний суд засудив військовослужбовця за непокору та відмову від несення служби в умовах воєнного стану на 5 р. 3 міс. позбавлення волі
Мобілізований військовослужбовець з Чернігівщини отримав реальний термін за відкриту відмову проходити базову підготовку і нести обов'язки військової служби. Козелецький районний суд ухвалив вирок у червні 2026 року за двома статтями Кримінального кодексу одночасно. Під час шикування чоловік публічно заявив, що не виконуватиме наказ командира - у присутності офіцерів і особового складу. Суд не знайшов підстав для пом'якшення покарання і призначив реальне ув'язнення.

За матеріалами справи, чоловіка призвали на військову службу за мобілізацією у вересні 2025 року та призначили курсантом навчального батальйону. Деталі справи викладено у вироку, опублікованому в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Командир частини видав наказ про проходження базової загальновійськової підготовки з 28 жовтня до 18 грудня 2025 року. Військовий, якому зачитали наказ під час строю, відмовився його виконувати - відкрито, перед командирами і побратимами.
Обвинувачений у судовому засіданні вину не визнав. Як заявив сам підсудний:
"Базову загальновійськову підготовку не відмовлявся проходити. Військову форму одягу не носив, не видавали. Отримував грошові кошти у сумі 1500 гривень у місяць, правил дотримувався і допомагав у будівельних роботах. Має намір нести обов'язки військової служби. Перебував на обліку у лікарні, має захворювання."
Проте суд відхилив ці доводи як непідтверджені. Ключовим доказом став відеозапис з 28 жовтня 2025 року, на якому зафіксовано момент оголошення наказу і відмову солдата. Крім того, військово-лікарська комісія тричі - у вересні та грудні 2025-го, і в червні 2026-го - визнала чоловіка придатним до служби. Жодних скарг на стан здоров'я під час оголошення наказу від нього не надходило.
Суд зафіксував два самостійних злочини. Перший стосувався безпосередньої відмови виконати наказ командира - так звана непокора за частиною 4 статті 402 КК України. Другий охоплював ширший період: з моменту прибуття до частини 24 вересня по 28 жовтня 2025 року включно чоловік відмовлявся від усього комплексу обов'язків служби:
Це кваліфіковано як відмову від несення обов'язків військової служби в умовах воєнного стану за частиною 4 статті 409 КК України. Суд наголосив, що такі дії, навіть не спричинивши тяжких наслідків безпосередньо, стали передумовою зниження бойової готовності підрозділу і підривають авторитет військового командування.
Покарання призначили окремо за кожним епізодом: за непокору - 5 років 3 місяці позбавлення волі, за відмову від служби - 5 років. За правилами поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточний термін склав 5 років і 3 місяці. Відлік строку суд розпочав з 28 жовтня 2025 року - з моменту фактичного затримання. При цьому з обвинувачення виключили окремий епізод про відмову від складення Військової присяги: чоловік вже присягав під час строкової служби у 2012 році, тож повторного складання закон не вимагав.
Стаття 402 Кримінального кодексу передбачає відкриту відмову виконати наказ начальника як самостійний злочин. Четверта частина цієї статті встановлює відповідальність за непокору в умовах воєнного стану - і саме за нею суди кваліфікують усі подібні справи зараз. Передбачена санкція - від п'яти до десяти років позбавлення волі - є найтяжчою з усіх частин статті.
Непокора входить до трійки лідерів за кількістю засуджених серед військових кримінальних правопорушень - після самовільного залишення частини та перед дезертирством. За динамікою ж стаття 402 КК попереду всіх: за рік кількість справ, які розглядали суди, зросла у понад чотири рази. Це свідчить про системний характер проблеми з дисципліною в умовах тривалої мобілізації.
З липня 2025 року в усіх навчальних центрах, що готують мобілізаційні кадри ЗСУ, запроваджено шосту редакцію програми базової загальновійськової підготовки (БЗВП). Тривалість курсу у шостій редакції зросла до 51 доби - проти попередніх 1,5 місяця - для якіснішої підготовки з урахуванням досвіду війни. БЗВП є комплексом навчальних заходів для формування базових військових знань і навичок у військовослужбовців рядового складу.
Якщо мобілізована особа не має досвіду військової служби, після призову її обов'язково направляють на курс БЗВП. Осіб з досвідом служби також направляють на підготовку, але безпосередньо у військову частину, до якої їх розподілили за результатами мобілізаційних заходів. Проходження БЗВП є невід'ємною частиною військового обов'язку і відмова від нього тягне кримінальну відповідальність.