Макаревич та БІ-2 винні у війні не менш ніж Кіркоров: чому українці продовжують слухати російську музику
Чи зможуть російські виконавці знову повернутися в Україну і на яких умовах - думки експертів
Пройшло вже майже два з половиною роки з початку повномасштабного вторгнення, але в чартах українських стрімінгових платформ продовжують з’являтися пісні російських виконавців. Причому, вони посідають доволі високі місця. Як правило це зірки молодого покоління. Частіше за все там опиняються хіти Моргенштерна, Клави Карнавал або Мінаєвої. На вулицях також іноді можна почути, як з вікон дорогої автівки волають Лепс або Шуфутинський.
“Інформаор Україна” поспілкувався з експертами українського шоубізнесу, щоб з’ясувати, чому так досі відбувається та коли відбудеться остаточний розрив українського слухача з російським контентом. А також, чи є зрадою прослуховування пісень тих виконавців, котрі підтримали Україну.
Тупість чи психологічна підтримка
Всі наші експерти погоджуються з тим, що російських виконавців українці досі слухають за інерцією. Але це лише поверхова причина, бо за нею криються більш глибинні проблеми. Якщо для одних це можливість психологічно себе заспокоїти, тому що стара радянсько-російська музика ассоціюється в людей із спокійним минулим. То для інших це або тупість, або, ще гірше, прояв того, що вони досі чекають на росіян та реставрацію “совка”. Але в усіх випадках ці прослуховування приносять нам дуже багато шкоди.
“Мені здається, що це дурість кожної окремої людини, яка не може досі усвідомити, що слухаючи російську музику вона фінансує війну проти себе, проти України і робить усе можливе, щоб російська ракета профінансована від цього прослуховування, нехай навіть частково, потрапила саме в її будинок, знищила саме її сім’ю, вбила її рідних та близьких. Тому що оце саме ностальгування за тими самими минулими часами присутнє, чомусь у багатьох українців. Вони відкопують старі пісні яки колись їм близьки по духу, коли ніхто не звертав увагу, хто їх співав - росіяни чи ні. Їх крутили по радіо і ці пісні якось впливали на становлення особистості українців, на жаль. Вони якось важко прощаються з тим етапом.
Я бачив багатьох людей, котрі у розмові кажуть: “А давайте послухаємо Кіркорова “Цвет настроения синий”. Ми ж під неї так класно танцювали у 2019 році. Вони хочуть повернути цю частинку щастя, яку в них забрали самі росіяни. А нещодавно мене дуже здивувало, коли я йшов ввечорі по своєму ЖК, а звідкись доносилося “Рюмка водки” Лепса. На жаль, я не зміг розібратися, звідки це лунає. Для мене це нонсенс і я категорично не розумію цих людей. За такі речі, мені здається, потрібно впроваджувати якусь відповідальність”, - вважає офіцер ЗСУ, радіоведучий Серж Гагарін.
Якби ж це була лише ностальгія, то це б було половина біди. Проблема в тому, що часто це прояв того, що ці слухачі свідомо чи не зовсім є проросійським електоратом.
“Досі є ждуни, які чекають, що прийде Росія, а з нею ковбаса по 3 карбованці і Кіркоров з Басковим. То що в такому разі можна казати про музику? Мені здається, досі на всі зрозуміли, що слухати російську музику це означає донатити в російське військо - кожне прослуховування монетизується. Ганяючись за ностальгією не всі розуміють, що кидають копійчину у скарбничку Росії, котра потім бомбить наші міста. Я не відмовляюся, що за 25 років роботи на радіо я багато крутила та слухала російської музика. Ми всі так робили. Але зараз я не можу слухати російське на фізичному рівні”, - каже програмний директорка Радіо П’ятниця Анна Свірідова.
Однак не треба вважати, що винні тільки люди, котрі не змогли або не схотіли мінятися самі та редагувати свої плейлисти. Це наслідок того, що більше двадцяти років Україна не впиралася проти російської експансії. У ЗМІ крутили та писали здебільшого про російських виконавців, а українських блокували.
“Для мене ця історія не є несподіванкою. На третій рік повномасштабного вторгнення люди ослаблені ментально і морально. А щоб поринути у приємні спогади вони згадують свої юні роки та атмосферу, яку як раз дає музика. Тому я не здивуюся, якщо якісь Ірини Алєгрови, Михайли Круги або “Кармени” з Тітомирами будуть у стрімінгових майданчиках опиняться на топових позиціях.
Стосовно нової російської музики можу сказати, що проблема залишається та сама. На жаль Росія десятиріччями формували цілий пласт культури де меседж був спрямований на роботу з молоддю. І вони це робили добре. А в нас нема або часу, або розуміння того, що українська музика це альтернатива російській не тільки в сфері андеграунду, а й попсі. З людьми потрібно працювати на різних рівнях. Не в кожному соціумі слухають умовну “ДахуБраху”, ONUKA чи гурт Sinoptik. Ми повинні розуміти, що альтернатива російській музиці це не означає, взяти таку саму і перекласти на українську мову чи заспівати про патріотизм та перемогу. Це потрібно робити на ментальному рівні - брати популярні зараз тригери у Європі та проєктувати це на умовний постсовок і з цього робити конкурентну масову комерційну музику, а не естетську.
Для мене гарний приклад такої роботи це Skofka. Він російський кальян-реп максимально інтегрував у проукраїнський контент і має достатньо широкий успіх. Мені здається, що все що продукує Ваня Клименко та його лейбл ENKO, це так званий псевдоальтернативний контент для молоді правильно інтегрований у контекст. Хоча їх постійно критикують псевдоестети”, - пояснює директор Департаменту у справах ЗМІ та зв'язків із громадськістю Херсонської міської ради Деніс Путінцев.
Кіркоров та Басков вже рудимент навіть для росіян
Оскільки російська музика досі присутня в плейлистах багатьох українців виникає побоювання, що до нашого контенту згодом повернуться і ті виконавці котрі раніше вважалися найпопулярнішими та найяскравішими зірками. Це Кіркоров та Басков. Але наші експерти одностайно вважають, що цього не трапиться і це можливо тільки в тому випадку, що загарбники будуть змушувати людей це слухати.
“Ті, хто припинив їх слухати, переважно зробили це свідомо, тому навряд вони повернуться до творчості цих путінських посіпак. А ті хто після 14 або 22 років слухали їх, то й будуть слухати надалі. Але тихенько, під подушкою. Є правда ще один варіант, коли українці будуть слухати їх проти своєї волі, але сподіваюся, що він неможливий”, - каже продюсер Олі Полякової Михайло Ясинський.
На думку наших експертів майбутнього у цих зірок немає як у нашому просторі та і у молоді РФ, які б викрутаси вони не робили.
“Повернення Кіркорова та Баскова, як і Газманова з “Любе” в український простір не можливо, тому що всі ці персоналії вже не актуальні навіть в РФ. Вони роблять вигляд, що вони суперзірки, але їх аудиторія це 45+ і ця аудиторія за декілька років не буде спроможна створювати концертний ажіотаж. А для молоді, навіть російської, вони вже не актуальні. Все що Кіркоров та Басков роблять у медійному просторі, це фрікізм. Причому, свідомий, щоб бути цікавим молодому поколінню. Але їх сприймають як застарілих Петрушок та Арлекінів”, - вважає Путінцев.
Хороших руських не існує - слухати Макаревича та “БІ-2” теж зрада
На початку війни в українські чарти потрапляли також пісні тих виконавців, які засудили Путіна, війну та емігрували з Росії. Найчастіше там опинявся Макс Покровський, але зараз таких виконавців не з’являється навіть у топ-10. Тим не меньше найпопулярніших серед них продовжує слухати старша аудиторія, котра мало користується стрімінгами. Але ци виконавців продовжують слухати на фізичних носіях або платформах де не треба качати треки за гроші. Серед таких “БИ-2”, Андрій Макаревич, Борис Гребенщиков, Юрій Шевчук та Макс Покровський. Але реакція на них в українському суспісльстві дуже різна. Одні вважають, що це своєрідна підтримка нас, інші вважають, що це робота наративу про “хороших русских”.
“Це не зрада. Це прояв звички слухати російське, сформованої роками. Або прояви ностальгії. Або бажання бачити підтримку збоку росіян, які не поводять себе агресивно до нас”, - вважає музичний оглядач Ігор Панасов.
Але частина наших експертів вважає, що ціі виконавці не менш винні у цій війні ніж і інші російські артисти. Тому слухати їх така ж сама зрада, як і прослуховування Кіркорова, або, навіть, Газманова.
“Звичайно зрада. Навіть отакі як Макаревич, попри всю свою лояльність до України вони за весь свій час проживання в Росії нічого не зробили як лідери громадської думки, щоб такі скоти як Путін і його поплічники не прийшли до влади. Вони могли формувати громадську думку, могли впливати, але їм було страшно. “Нет войне” в їхніх соцмережах, це найбільший ступінь прояву їхньої політичної громадської свідомості. Далі вони тільки можуть скиглити, як старі беззубі собаки, які вже кусати не можуть. Отакий вони мають вплив на росіян, а на нас взагалі вже ніякого. Бо вони також відповідальні за те, що зараз відбувається в Україні. Не прямо, але опосередковано”, - каже Гагарін.
Російська музика може повернутися до України через 50 років
Оскільки українці продовжують слухати російський контент постає логічне питання, чи здатні ми взагалі коли-небудь взагалі позбавитися цієї залежності від російського контенту? З одного боку одностайність наших експертів бадьорить. Всі вони кажуть, що це обов’язково станеться, але всі також переконані в тому, що на це потрібен тривалий час і українцям потрібно ще років сорок, як і єврейському народу, щоб бозбавитися цієї залежності.
“Ми можемо буркотіти, що все робиться не так швидко, як нам того хотілося. Але ми майже за два з половиною роки повномасштабного вторгнення зробили в цьому контексті набагато більше, ніж за попередні десятиріччя. Думаю, що через п’ять років ці процеси будуть вже фіналізуватися. Прослуховувати щось російське у публічному просторі вже стане моветоном. Але для того, щоб ми остаточно відірвалися від російської культури потрібно 40 років”, - вважає Путінцев.
Хоча в те, що в Україні люди повністю відмовляться від російського контенту важко віриться хоча б тому, що пройшло менше 50 років після закінчення Другої світової війни, як у плейлистах радянських слухачів з’явилися німецькs виконавці на різний смак: Modwrn Talking та C.C.Catch у поп-музиці, гурти Scorpions та Accept у важкому року. Всих цих зірок міжнародного рівня не тільки слухали але й копіювали російські та українські виконавці. Цілком ймовірно, що це на жаль трапиться і з нашими нащадками років через 40 або 50. Але повірити зараз в це важко.
“Назавжди і повністю ми ніколи не відірвемося від російського контенту, поки він існуватиме в реальності. Але він може зайняти в головах українців те ж скромне місце, яке на сьогодні займає узбецький, в'єтнамський або словенський контент. Це відбудеться тоді, коли увага і повага до власних артистів буде вищою за всіх інших. Не обов'язково всіх українських артистів любити. Але знати їх і віддавати належне їхнім старанням у створенні української сучасної музики - це обов'язковий чинник свободи і незалежності від будь-якої музичної експансії зовні. Російської - теж”, - вважає Панасов.
Можливість повернення у наш простір російських зірок не означає, що треба фатально ставитися до цього і чекати, коли це відбудеться. Просто у нас є декілька десятеліть, щоб зробити свою музику головною. Так, німецькі виконавці стали через 40 років після Другої світової зірками і для нас. Але якщо вимірювати відвідуваністю концерті та кількістю проданих в ті роки касет, то наші виконавці були не менш впливовими. Тож все залежить від того, як ми скористаємося цим часом.
“Остаточно українізуємося, коли перезавантажимо суспільно політичний уклад життя, відновимо та розвинемо економіку, побудуємо правову країну, де працюють закони, почнемо платити авторам та виконавцям роялті, коли станемо конкурентними та отримаємо творче визнання в цивілізованому світі, тоді ми нарешті побачимо та почуємо, що російська музика це низькосортна та неякісна підробка і вона нам буде просто не цікава”, - каже Ясинський.
Артистів рівня Пивоварова або MONATIK більш не буде
За останні два роки в Україні вже з’явилося багато нових артистів, котрі посунули з п'єдесталу старих зірок. Наприклад Артем Пивоваров зібрав тричі поспіль Палац спорту, чого раніше не вдавалося інших українським зіркам. Хоча “Океан Ельзи” вже мали не один сольним на НСК “Олімпійський”, а Monatik на єдиний поки що свій концерт на столичному стадіоні зібрав стільки глядачів скільки вмістилося б у п’яти Палацах спорту. А на додачу з’явилося декілька зовсім нових імен, котрі збираються зібрати цей майданчик декілька разів. Цього року це будуть KOLA та Клавдія Петрівна.
А що стосується стрімінгів, то нових виконавців, котрі тривалий час там тримали перше місце у чарту пісень ще більше. Нова плеяда українських зірок відрізняється від попередньої тим, що всі пісні тепер пишуться та співаються українською мовою. Доречі, це теж один з важливих факторів для відокремлення від російського контенту. Але експерти особливість майбутнього українського шоубізнесу бачать не лише в цьому.
“З глобальних тенденцій нас чекає розширення ринку по асортименту. Ми будемо мати багато класних артистів, але вони не будуть мати такої вселенської популярності яку мали великі зірки до війни. Їм буде складніше збирати по декілька Палаців спорту, але вони будуть мегапопулярні у своїй конкретній аудиторії. Не буде вже глобального спецефекту, як у Монатіка, чи Пивоварова. Будуть усереднені Монатікі та Пивоварови.
А ті, хто поїхав, на цьому їхнє життя скінчиться. Швидше за все вони перейдуть у сферу продюсування, як Потап. Як співаку йому в Україні, на жаль, вже робити нема чого. Не знаю, що у нього сталося в голові, бо він мав дотичність до певних добрих справ. Але не зміг втриматися від виступів на одній сцені з російськими виконавцями. Для інших, як то Вінник, чи Бабкін можуть повернутися завжди і мати хоча б частково ту аудиторію, яку вони мали раніше. Це та аудиторія, котра не сильно аналізує їхні вчинки і слухає їх музику лише заради музики, а не заради якогось більшого ефекту. Наш народ дуже сильно любить прощати, є у нього така не дуже хороша звичка забувати деякі речі”, - каже Гагарін.
При цьому, всі наші експерти кажуть, що на даний момент в Україні немає якоїсь єдиної авторитетної зірки на котру б всі орієнтувалися як серед слухачів, та і серед самих артистів.
“Зараз складно визначити взагалі поняття зірка. Є артисти, які збирають великі зали, є такі, які стрімко стали відомими, є такі, які роблять хіти кожні півроку, є такі, які популярні в стрімінгах, а є такі, які постійно звучать на радіо, є такі, які ніби нічого не випускають, але яких знають і обговорюють всі, а є Оля Полякова, яка була, є і буде.
Але однозначно, сьогодні найбільшу увагу привертають до себе Артем Пивоваров, який наполегливо пройшов свій непростий шлях до статусу зірки і підтверджує це своїми успіхами, та Клавдія Петрівна. Останню складно назвати зіркою, поки що, але її швидка популярність говорить про зміни усіх звичних до сьогодні алгоритмів розкрутки артиста в Україні”, - вважає Ясинський.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Випускниця вишу Ківалова з Одеси поїде на Міс Всесвіт від України
- Сценарист Кварталу 95 Еллерт, який втік до США, похвалився кадрами відпочинку на яхті - фото
- Вас викликає президент: долю чоловіка Маші Єфросиніної змінив один телефонний дзвінок
- Не дожив до 25-річчя: помер зірка серіалу Слуга народу та популярного київського театру
- Молода пасія ексчоловіка Ані Лорак зробила аборт та видалила фото з ним: Ставлю великий хрест та прибираю з життя
