Обмундирування сучасних солдатів у своїй базі не дуже й відрізняється від екіпірування, яке мали їхні колеги тисячу років тому: змінювали хіба форму предметів вжитку, а по-справжньому багато речей стало в бійців вже після II світової війни
Обмундирування сучасних солдатів у своїй базі не дуже й відрізняється від екіпірування, яке мали їхні колеги тисячу років тому. Та ж форма, зброя, засоби захисту, дозвілля й посуд для харчування. Так, ложки (пізніше - ще й виделки) і тарілки носили з собою ще за часів норманського завоювання Англії. Такі висновки можна зробити з серії світлин колекції військових обладунків, що зробив британський фотограф Томас Аткінсон. Серед робіт Аткінсона є й предмети вжитку сучасного новобранця ЗСУ.
Власне, еволюціонувала спочатку зброя - замість довгих мечів з'явилися коротенькі, але гострі, як бритва; згодом додалися мушкети та пістолі. За нею підтягувалися засоби захисту: спочатку простенькі "сіткові" кольчуги, потім - важкі обладунки, щоб у XX столітті еволюціонувати вже у бронежилети з куленепробивними плитами всередині. А от інші предмети побуту залишилися такими ж, як були 300-500 років тому. Інформатор підготував детальну розповідь про устаткування солдатів британської армії на прикладі обмундирування окремих солдатів, що брали участь у визначних битвах.
1066 рік, Битва при Гастінгсі - вирішальна для норманського завоювання Англії. У ній нормани під керівництвом герцога Вільгельма Завойовника здобуло перемогу над англійськими військами Гарольда II - сам король англійців був уражений стрілою просто в око. На світлині - обладунки та зброя гускерла, цим терміном в Англії XI ст. називали представника особливої королівської гвардії - це було ядро армії королів данської династії та найближче коло соратників. Більша частина гускерлів загинула саме під час Битви при Гастінгсі, решта - емігрувала з країни. Одяг та обладунки пристосовані до умов британської зими, серед зброї ще є топірці. Також, що цікаво, серед речей - традиційна забавка солдатів того часу, набір для гри в кості. Загалом, амуніція і, головне, її якість не надто відрізняються від того ж британського "Томмі" в окопах Першої Світової - хіба що другий мав зубну щітку.
1244 рік, осада Єрусалиму. Внаслідок Шостого хрестового походу Свята Земля - Єрусалим, Вифлеєм, Назарет та кілька замків, розташованих поруч, перейшли під контроль імператора Священної Римської імперії Фрідріха II. Він отримав їх беззбройно, через свій авторитет в ісламському світі, за домовленістю з султаном Аль-Камілем (династія Айюбідів). Втім, вже за десять років айюбіди запропонували хорезмійським кланам відвоювати Єрусалим, і місто пало 15 червня 1244-го. Обладунки, зображені на світлині, носив кінний лицар-хрестоносець Священної Римської імперії - ним міг бути англієць, а міг - і солдат з німецького, північноіталійського чи чеського міста. Привертає до себе увагу покращена кольчуга у порівнянні зі слабенькою британською 200 років тому, довжина полегшеного списа-піки (під час бою солдати намагалися тримати максимальну дистанцію один від одного) та наявність чоток та паска для молитви - на ньому вишивали текст, вважалося, що він має захисні властивості.
1415 рік, Битва при Азенкурі - потужна битва часів Столітньої війни між французькими та англійськими військами у Північній Франції. Лучник, який носив ці обладунки, цього разу радувався перемозі: французька армія, що мала чисельну перевагу у декілька разів, зазнала великих втрат саме завдяки його зусиллям - англійці кмітливо використали свою перевагу у вигляді великих луків, у поєднанні з важкоозброєними вояками. 1,5-2-метрові луки, як той, що на фото, після цієї битви увійшли в широкий вжиток в арміях Європи на сотню років, а у Франції таку зброю зобов'язали мати кожну родину. Цікаво, що з іншої зброї в лучника - лише короткий меч і кортик, а захист майже повністю відсутній. Проте є чотки - відтак, лучник сподівався на допомогу господню більше, ніж на захист від обладунків. Також на кожному фото є ложка: їжа і способи її вживати не надто змінилися за останнє тисячоліття.
1485 рік, Битва при Босворті - між арміями "Йорків", англійського короля Річарда III та "Ланкастерів", претендента на престол графа Річмонда, Генріха Тюдора, спадкоємця по жіночій лінії Плантагенетів (ланкастерська гілка династії). Проблеми в Річарда почалися через "поганий піар" - він захопив трон в 12-річного племінника Едварда V, після чого хлопчик і його маленький брат зникли. А коли померла дружина Річарда III, Анна Невілл, вся країна загула, чекаючи лиха. Воно прийшло з-поза Ла-Маншу у вигляді Генріха Тюдора, який швидко набрав популярність і прихильність частини лордів. У битві при Босворті армію Йорків розділили на три частини ("баталії"), і це стало хибним рішенням: коли авангард було атаковано, ар'єргард вирішив, що вже і так достатньо прислужився королю Річарду, внаслідок чого той загинув. У англійську "громадянську війну" носили вже потужні металеві обладунки: вершник Йорків, одяг та спорядження якого видно на фото, мав важке спорядження, що захищало від стріл і навіть списів, проте вже не мав щита. Меч та сокира створені, щоб пробивати обладунки ворога. Натільна білизна, кафтан, пасок і шкіряні чоботи єдині зроблені не з металу.
1588 рік, Битва при Тілбері - одна з не надто великих сутичок між британським флотом та іспанською Непереможною армадою, одразу перед тим, як у серпні того ж року Непереможна була все ж пішла на дно чи була змушена тікати. В битву за моря екіпірування солдата британського ополчення змінилося повністю: в широкий вжиток нарешті надійшов порох, тож у воїна вже був мушкет, порохівниця, відлиті зі свинцю кулі. А ще - ціла купа корисних дрібничок: кишенькове дзеркальце, франтівські рукавички та колода гральних карт, що замінили гру в кості. Зі зброї ближнього бою - коротенька шпага та гострий стилет.
1645 рік, Битва при Нейсбі - головна подія Громадянської війни у Британії, в ході якої роялісти, що підтримували принца Руперта Пфальцського, лідера "кавалерів", були розбиті силами, що підтримували британський парламент і якими особисто командував Олівер Кромвель. Мушкет вже більш досконалий у порівнянні з тим, що застосовувався сторіччя тому, і має чималу пробивну силу - втім, в екіпіруванні мушкетера немає й натяку на який-небудь захист. Коротка шабля має символічну функцію, а з цікавих елементів вжитку - виделка на два зубці, трубки для паління тютюну та вовняні гетри, які солдати стали вдягати, щоб захиститися від холоду.
1709 рік, Битва при Мельплаці - перше з дійсно великих міжнародних боєзіткнень Війни за іспанську спадщину. Бойові дії велися між французькою армією, у склад якої також входили іспанські, ірландські та баварські частини, а також "союзники" - англійці, австрійці та голландці. Саме вони здобули тактичну перемогу у битві над французькими військами, втім, стратегічно все ж втратили через відсутність узгодженості дій між розрізненим командуванням (окрім герцога Джона Черчилля Мальборо, військом керував Євгеній Савойський, принц та полководець Священної Римської імперії). На світлині - картатий одяг та екіпірування рядового дозорного: тут вже більше уваги приділялося комфорту солдата, судячи з посуду, на обід він має вже дві страви. Також, чи не вперше, увагу приділено його гігієні - на світлині з'явилася зубна щітка.
1815 рік, Битва при Ватерлоо - остання спроба Наполеона I відновити владу у Франції на полі біля бельгійського селища Ватерлоо. Французам протистояла потужна коаліція європейських держав: Британії, Нідерландів, Ганновера, герцогства Брауншвейг тощо. І, хоч французи задіяли новітні тактики на полі бою (а загальна чисельність втрат союзників була більшою, ніж у французів), битва скінчилася їхньою поразкою. Прикметно, що обмундирування та екіпірування солдатів у армії герцога Веллінгтона, британського головнокомандувача, якісно змінилися - черевики вже на жорстких підборах, що дозволяє дальні піші переходи, зручний ранець за спину зі "скаткою" для спання, безліч дрібничок, як-от кишеньковий годинник, записнички, бинти, змінні комплекти білизни, декілька щіток - окремо для одягу та взуття, гуталін. Рядовий, чиї речі зображені на фото, грав у шахи та карти - дозвілля також було організовано "на рівні".
1854 рік, Битва на Альмі - це вже епізод Кримської війни між Росією з одного боку, і спільними військами коаліції Британії, Франції та Туреччини - з іншого. Власне, сама сутичка сталася на половині шляху від Євпаторії, де висадилися інтервенти, та Севастополем - оборонним форпостом росіян. У битві ключову роль зіграли наступи на Телеграфний пагорб - росіяни почали відступати після того, як дав задню Московський полк. Проте союзники зазнали великих втрат, тож не наздоганяли російські сили - що дало змогу підготувати Севастополь до облоги. Цікаво, що екіпірування рядового стрілецької бригади на фото простіше, ніж 30 років тому, та більш практичне. Є і скатки, і люлька з тютюном, і зубна щітка; посуд став суцільно металевим, з'явилася своя маленька аптечка. Серед незвичайних речей - маленька біблія та набір для шиття.
1916 рік, Битва на Соммі - одна з найбільших у Першій світовій війні між британськими та французькими солдатами з одного боку, та німецькими - з іншого. В ході битви загинуло та було поранено понад 1 млн людей, що робить її найкровопролитнішою в історії людства. Найгірше - те, що військам Антанти не вдалося розвинути успіх, якого вони попервах досягли, відтак, усі війська були витрачені марно. Рядовий британської королівської армії на фото вперше має вбрання захисного кольору, рушниця, як і раніше, - зі штик-ножем для ближнього бою. Окрім форменного кашкета, є ще каска з пробки - спадщина із заморських завоювань. Портупея складної комплектації, з відділеннями для медикаментів та комплектів патронів (для зручності заряджання). Історичний момент: в британських солдат з'явилися консерви та персональні ключі для відкривання бляшанок, а також найперші, ще примітивні, протигази. Окрім зубної щітки, є бритва (отже, була вимога голитися) та явний анахронізм - металева палиця-булава для близького бою у траншеї.
1944 рік, Битва за Арнем - містечко у східній частині Нідерландів, де війська союзників почали бойові дії невдовзі після успішного наступу у Франції та Бельгії. Так сталося, що командування Британських сил недооцінило небезпеку та кількість супротивника в Арнемі. Тож за тиждень після того, як поблизу міста скинули британський та польський десант, солдатів довелося евакуювати - деякі повітряно-десантні дивізії втратили три чверті складу. Цікаво дослідити, що ж мали з собою британські парашутисти (перед нами - речі звичайного єфрейтора). Є "формальні" речі, видані інтендантом: це, власне, сам парашут, форменний одяг, шолом, уся зброя - автоматичний пістолет, гранати, саперна лопатка, фляга тощо. Але цікавіші "неформальні": годинник, розп'яття, гребінець для розчісування, сірники, набір для гоління із помазків та станку. На фото також є консерви, але відкриваються вони вже без ключа (його вмонтовано всередину банки).
1982 рік, війна за Фолклендські острови - ця безглузда і нищівна по суті військова операція почалася через необхідність виграти вибори в аргентинських політиків (при владі тоді був генерал-лейтенант Леопольдо Ґальтієрі). Він вирішив покращити рейтинг шляхом "маленької переможної операції", захопивши Фолклендські, а також Південні Сандвічеви острови в Південній Атлантиці. Після того, як Британська корона вилила весь свій гнів, армія Аргентини була розтрощена, а збройні сили - втратили крейсер, субмарину, 4 транспортники, сторожовий катер і риболовецький траулер - та 649 загиблих на додачу. Британські втрати були дещо меншими, 258 солдатів, два фрегати і стільки ж есмінців, контейнеровоз, десантне судно і катер. Але на прикладі екіпірування спецпризначенця Королівської морської піхоти вже можна досліджувати сучасні військові дії: від зброї, серед якої вже є ручні гранатомети та автомат, до засобів зв'язку - персональні рації - елементи принципово не змінювалися дотепер. Вперше з'явилися натільні жетони та міни, які солдати встановлювали на островах. А загальна вага екіпірування робить майже неможливою одночасну переноску його деінде на тривалих марш-кидках.
2014 рік, бойові дії в Афганістані - одна зі сторінок британської історії, якою точно не буде гордитись армія. Після виведення з Афганістану військ коаліції, а згодом - і США, які починали вторгнення до Афганістану, правлячий там режим не протримався і десяти хвилин. Власне, американці вже виходили у момент, коли владу в країні перебирали на себе таліби. Відтак, цікаво, з яким обладнанням можна програти у війні, в якій Британія не могла не взяти участь. В солдата-сапера підтримки Королівських інженерних сил був міношукач, автомат з нічним прицілом, сучасні засоби комунікації, каска з пристроєм нічного бачення, фотоапарат, щоб робити селфі та планшет - переглядати завдання від керівництва (чи мультики - поза службою). Велику увагу приділяли безпеці та харчуванню - крім каски, є ще налокітники, наколінники, перчатки, протигаз, бронежилет з плитами, тактичні окуляри, аптечка з кровоспинними засобами й бинтами тощо. Стежили й за харчуванням: солдат носив з собою надлегкі протеїнові батончики, калорійне печиво з джемом (кінець кінцем, це ж британський солдат).
Обладнання та екіпірування солдата ЗСУ має певні відмінності від його англійських колег, властиво, вже й тих, що воювали в Афганістані якихось 5-7 років тому. У базі, звісно, всі елементи зберігаються - як питомо військові (зброя, набої, гранати), так і захисні (від наколінників та тактичних окулярів до "розгрузок" з важкими бронеплитами). Але в деталях є цікавинки.
По-перше, поліпшеними засобами комунікації. Зв'язок на передовій підтримується через декілька систем, які були зав'язані на спеціалізованому військовому зв'язку ЗСУ. Нині ж комунікацію здійснюють за допомогою терміналів Starlink та рацій покращеної дії.
По-друге, воїни мають у розпорядженні сучасні системи для атаки - передовсім, FPV-дрони та "Мавіки". Здатність керувати БпЛА згодом буде входити до притаманних кожному бійцю навичок - саме цьому нині готують новобранців на військових полігонах.
По-третє, багато хто з українських бійців має екшн-камери: кадри з передової вже так рясно розміщені у Мережі, що їх можна вважати окремим жанром відео, і це також одна з рис, притаманних суто війні за звільнення українських територій.
По-четверте, сподіваємося, що скоро до обладнання можна буде додати й інші розробки. Так, на Донецькому напрямку під час боєзіткнень використовують "робопсів" Unitree Go - для проведення дорозвідки місцевості, де може бути ворожа жива сила. Це дозволяє зберігати людські життя, а заодно - і перетворює нинішню визвольну війну на "війну майбутнього". Відтак, українці вносять свою вагому частку в еволюцію військового устаткування, притаманного нинішнім арміям світу.
Британський фотохудожник Том Аткінсон почав свій проєкт декілька років тому. Він назвав його "Інвентар солдата" і витратив 9 місяців, спочатку збираючи реманент, а потім - фотографуючи і викладаючи його в Мережу. Крім того, Аткінсон має окремі проєкти, присвячені чаю і чашкам, палітрам з фарбами, старим фермам.
Слід зазначити, що, коли почалося масштабне вторгнення РФ в Україну, Том Аткінсон не лишився байдужим. Він приїхав до України, щоб зробити детальне фото реманенту, яким користуються українські вояки. Так, він розклав "на молекули" обладнання штурмовика з Іноземного легіону, що воює на сході України. З особливих речей, що є на світлині, - паспорт громадянина іншої країни (адже боєць не є українцем - саме на цьому робиться акцент), перетягнути синім скотчем захисні елементи - шолом, розгрузка, колонка ля програвання музики, екшн-камера та... іграшкова качечка, яку з сентиментальності носить з собою боєць.
Ще однією фотографією Том Аткінсон передав побут звичайного українського новобранця ЗСУ. На світлині вже зимова військова форма (верхній маскхалат - білого кольору), декілька пар взуття, серед якого як кросівки, так і тактичні берці, балаклава, рукавички. А ще - аптечка з ножицями та кровоспинними препаратами, шампунь, гель для душу, бездротові навушники й книжки. В українських солдатів, ніби каже фотограф, своє дозвілля.
Нагадаємо, у липні Інформатор розповідав про враження від місяця служби в ЗСУ киянина, журналіста Артема Ільїна. Він каже, що на мотивацію новобранців ЗСУ дуже впливають корупційні скандали у країні. А вони в України виникають майже щодня. Він дійшов висновку, що "звичайний українець живе у всесвіті, який не перетинається з думками в колонках відомих філософів і публіцистів”.
Також ми писали про те, що після відправки до України російські солдати живуть ще в середньому 60 днів, а тоді - потрапляють до списків пропалих безвісти. Про це йдеться у дослідженні, яке провели, аби встановити, наскільки серйозною є проблема зі зниклими безвісти окупантами. Виявилося, що проблема не тільки доволі розповсюджена, але й має накопичувальний ефект, оскільки нікого так і не знаходять.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.