Конфлікт на Близькому Сході: 5 версій, чому Ердоган раптом підтримав ХАМАС
Влада Туреччини виступила з критикою Ізраїлю та заявила, що палестинські терористи - не терористи, а борці за свободу
Заяви президента Туреччини Реджепа Ердогана про те, що ХАМАС не терористи, стала шоком для багатьох, однак навряд вони були суто емоційними. Анкара мала низку причин, аби діяти саме таким чином, починаючи від ідеологічних симпатій і закінчуючи стратегічними мотивами. Інформатор зібрав 5 найцікавіших версій, які можуть пояснити дії турецького президента. Варто також пам’ятати, що перелічене може бути лише частиною більшого спектру причин і вони не є взаємозаперечними.
«ХАМАС — це не терористична організація»
Президент Туреччини Реджеп Ердоган у середу, 25 жовтня, шокував міжнародну спільноту заявою, що ХАМАС — не терористична організація, а «моджахеди», які захищають свою Батьківщину. Це викликало обурення західних союзників, які підтримують Тель-Авів.
«ХАМАС — це не терористична організація, а визвольна організація, яка бореться за захист своєї землі. Ізраїль, Захід вам дуже багато винен, Туреччина вам нічого не винна», — сказав він.
Пояснюємо. «Моджахед» — це той, хто веде джихад, тобто священну війну проти «невірних». У мусульманській традиції, якщо такий воїн загинув, то вважається «шахідом», «тим що засвідчив свою віру» і в потойбіччі на нього чекає рай. Ісламісти називають бойовиків ХАМАСу, «Хезболли», «Ісламського джихаду» та інших утворень, які воюють проти Ізраїлю, моджахедами. Така термінологія з уст лідера однієї з країн НАТО, як мінімум, насторожує. Інформатор пропонує п’ять версій, які дають пояснення, що змусило турецького президента до таких заяв.
№1. Близкість керівництва Туреччини до Ірану
Світ політики цинічний, але це не означає, що ідеологічним переконанням нема місця. До приходу Ердогана на посаду президента, Тель-Авів був регіональним союзником Анкари. Відносини остаточно зіпсувалися у 2010 році, коли ізраїльскі командос атакували корабель «Маві Мармара», що прямував у Газу з метою зруйнувати блокаду. Після цього Ердоган навів контакти з керівництвом ХАМАСу та дозволив терористичній групі відкрити офіс у Стамбулі, звідки, нібито, планували терористичні атаки проти Ізраїлю
Колишній лідер ХАМАСу Халед Машааль, казав, що «Туреччина повинна сказати Ізраїлю «стоп», пише Al-Monitor. У 2014 році він виступав перед партійцями Ердогана й заявив, що сподівається «звільнити Палестину та Єрусалим» разом із ними.
«Праву руку» Ердогана, міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана, звинувачують у симпатіях до вчення іранських аятол. Раніше він очолював спецслужби своєї країни. Під час його перебування на посаді Туреччина почала співробітництво у сфері безпеки з Іраном, зокрема з ліквідованим американцями Касимом Сулеймані, командиром підрозділу Аль-Кудс Вартових Ісламської революції (КВІР). Нещодавно Фідан звинуватив Ізраїль у «злочині проти людства» за бомбардування Гази.
Як відомо на прикладі путіна, авторитарні лідери чутливі до всіляких конспірологічних теорій, особливо, якщо вони засвідчують їхню «богообраність», хоча все ж, здається, Ердоганом керували не емоції.
№2. Намагання зберегти китайський транспортний коридор
У вересні на саміті G20 оголосили про старт стратегічної ініціативи зі створення торгового шляху від Індії через низку арабських країн та Ізраїль до Греції. У деяких східних столицях тоді була похмура атмосфера. У Пекіні чудово усвідомлюють, що цей маршрут стане викликом для їхнього проєкту реінкарнації шовкового шляху «Один пояс, один шлях», який мав пов’язати Китай із найбільшим ринком збуту — Євросоюзом.
У Тегерані занепокоїлися тим, що їхній екзистенційний ворог, Ізраїль, вливається в систему взаємовідносин із довколишніми арабськими країнами, а це означає втрату потенційних союзників. Операція ХАМАСУ «Потоп Аль-Акса» з 1400 жертв серед євреїв гарантувала війну і, як мінімум, довготривалу паузу, а, можливо, і заморозку цього процесу.
Така війна може бути вигідна й Ердогану. Проєкт транспортного коридору, який оголосили на G20, передбачає залучення Індії, Саудівської Аравії, ОАЕ, Йорданії, Ізраїлю та Європейського Союзу через Грецію. Анкара втрачає свою унікальну роль посередника між Сходом і Заходом. Тому 27 вересня Ердоган заявив, що «не може бути коридору без Туреччини». Анкара пропонує свій варіант — через ОАЕ, Катар, Ірак та Туреччину, звісно. Але Вашингтону важливо пов’язати своїх ключових союзників на Близькому Сході взаємними інтересами, це дало б змогу прихилити Глобальний Південь у свою сферу впливу.
Чим більше проллється крові, тим більша ймовірність того, що на планах Заходу можна буде поставити хрест, адже громадська думка не дозволить лідерам арабських країн співпрацювати з Тель-Авівом. Але це означало б для Анкари крах взаємин зі США.
№3. Виклик Вашингтону
Заява турецького президента може бути сигналом Вашингтону. Стосунки між столицями далеко не найтепліші: Байден обмежив свої контакти з Ердоганом і не хотів запрошувати його, наприклад, з державним візитом до Сполучених Штатів. Коли держсекретар США Ентоні Блінкен розпочав тур регіональними столицями після вибуху кризи, він не поїхав до Анкари, а обмежився телефонною розмовою з міністром закордонних справ Туреччини Хаканом Фіданом.
Ердоган хоче відігравати роль посередника, зв’язався з багатьма лідерами країн регіону, з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем і, навіть, з вождем росіян володимиром путіним, але не з Байденом.
Вашингтон і Анкара давно сперечаються через низку причин, починаючи від підтримки Вашингтоном Сирійських демократичних сил (SDF), переважно курдів, яких Туреччина вважає терористами, і закінчуючи роллю Ердогана в обходженні росією західних санкцій.
5 жовтня дійшло до того, що американський винищувач F-16 збив турецький безпілотник, який наблизився до американської бази на півночі Сирії. Можливо, Ердоган намагається продемонструвати, що без нього Байдену не впоратися із цією кризою.
№4. Туреччина стримує велику війну
Це звучить парадоксально, але гучні заяви турецького президента можуть лунати якраз за погодженням із Вашингтоном. Білий Дім неодноразово наголошував, що хоче врегулювати ситуацію без масових жертв, які неминучі в разі сухопутної операції в Газі, але Тель-Авів не збирається відмовлятися від цього.
ЦАХАЛ рапортує про готовність, але наступу досі нема, можливо якраз через те, що Ізраїль остерігається непередбачуваних наслідків. Водночас Ердоган за свою позицію отримує підтримку та авторитет серед власного населення та мусульманських країн довкола.
У разі наступу ЦАХАЛу на ХАМАС, майже неминучою стане атака ліванської «Хезболли» та інших екстремістів на Ізраїль. Армія оборони Ізраїлю не матиме іншого вибору, окрім як завдавати ударів по Лівану та Сирії.
Власне, ізраїльські посадовці обіцяють, що знищать Ліван і завдадуть ударів по Ірану, якщо бойовики «Хезболли» втрутяться. Це може означати також вступ у війну США, які виконуватимуть свої союзницькі зобов’язання.
Економісти попереджають, що будь-яка нестабільність на Близькому Сході створить серйозні ризики для світової економіки, підвищуючи ціни на енергоносії та порушуючи ключові торговельні шляхи. Тож ціла низка держав докладає дипломатичних зусиль у надії стримати наслідки атаки палестинського бойовика ХАМАС на ізраїльських цивільних 7 жовтня.
№5. Це просто гра на публіку
Можливо, у традиціях східної політики, Ердоган каже одне, а робить протилежне. Варто зазначити, що після нападу 7 жовтня Ердоган зателефонував президенту Ізраїлю Іцхаку Герцоґу, щоб висловити свою підтримку, засудити дії ХАМАСУ й закликати до стриманою реакції. З’явилася, навіть, інформація, що він виганяє всіх представників палестинських терористів із країни, хоч згодом її заперечили.
Однак ситуація змінилася під тиском громадської думки. Будучи консервативним лідером мусульманської держави, Ердоган повинен демонструвати підтримку палестинців, однак насправді це не означає, що Анкара фінансуватиме чи якось інакше всерйоз підтримуватиме терористів.
Ердоган не збирається сваритися із Заходом, про що свідчить хоча б довгожданна ратифікація турецьким парламентом договору про вступ до НАТО Швеції. Це й не дивно, адже його перевага саме в посередництві між Сходом і Заходом.
Та й попри ту гарячу емоційність, з якою турки засуджують дії Ізраїлю щодо Сектору Гази, недавнє опитування показало, що більшість громадян хочуть, аби Ердоган залишався нейтральним або виступав посередником у війні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
