Композитора Поклада намагалися вбити, замінувавши його піаніно
У вдови Ігоря Поклада Світлани спогадів вистачить на декілька книжок: і про окупацію, і про інше життя
Стало відомо коли та де відбудеться прощання з композитором Ігорем Покладом. Воно пройде у пʼятницю, 11 липня, з 10:00 до 12:00 у Національній філармонії України. Нагадаємо, що помер він 9 червня на 84-ому році життя. Більшості людей він відомий як автор музики до мультсеріалу “Як козаки…” та таких шлягерів як “Дикі гуси” та “Сіла птаха”, котрі співала Ніна Матвієнко.
Я познайомився з його дружиною Світланою Поклад, коли їхню сім’ю вдалося евакуювати з окупованого Ворзеля одному з іноземних волонтерів. Тоді вона розповіла, як сім'ї вдавалося пережити ці жахливі дні. Потім ми спілкувалися ще декілька разів і вона розповідала на що росіяни перетворили їхній будинок.
Одне відро снігу це каструля воли
Найстрашнішим тоді були не обстріли ракетами, які ми переживаємо досі, а період, коли у Ворзелі почалися автоматні черги.
“Ми подумали, що це вуличні бої. А виявилося, що це були розстріли”, - казала Світлана.
Прихистком тоді їм став підвал. Коли подружжя починало будувати його за власним проєктом Ігор Поклад планував там влаштувати кінозал, поставити більярд, але грунтові води не дали здійснити цей план і підвал став просто льохом. В перший день окупації в ньому зібралося одинадцятеро людей - сусіди, куми, діти та онуки. Всю цю компанію потрібно було годувати, а це в тих умовах було не просто.
Дуже швидко не стало води. Врятувало те, що на дворі був сніг, котрий Світлана топила, щоб потім було що пити, або у чому зварити їжу. Вона тоді навіть вивела для себе формулу - одне відро снігу це каструля воли. Рятувала також консервація, котрої у підвалі накопичилося багато. А от як врятуватися, ідей не було.
“Було зрозуміло, що виїхати всім разом не вдасться. Рашисти розстрілювали машини, але вибиратися потрібно було хоч якось. Наші сусіди по підвалу кілька разів виїжджали на своїй машині по коридору, який організував “Червоний хрест”, але доїжджали до блокпоста і їх повертали назад. А навздогін ще й стріляли з автоматів. Доводилося шукати якісь інші траси і лісові стежки”, - згадувала вона.
Були проблеми і в тому, що у Ігоря Дмитровича закінчилися сигарети і тоді їй доводилося робити самокрутки зі звичайної сушеної трави, котра цілком замінила тютюн. Але це були дрібнички у порівнянні з психологічним станом.
“У нас були і панічні настрої, і сльози, і істерики. Мені досі соромно за той момент, коли я не просто заплакала, а істерично і цим налякала дітей, які були з нами в підвалі. Я потім вибачилася”, - казала Світлана.
Відмовилися евакуюватися без собак
Сусіди по підвалу поступово роз'їжджалися і Покладами залишилися самі з двома собаками та котом. Вони також їх стримували, бо кидати їх не збиралися.
“Коли ми залишилися втрьох - я, мама і Ігор Дмитрович, та собаки з кішкою - сиділи на кухні і обговорювали, що будемо робити, якщо не захочуть брати собак. Тоді я сказала, що залишуся з тваринами, а вони вже якось мене витягнуть. Ми навіть не уявляли собі, як можна було їх тут залишити.
До речі, коли волонтер Костя, який нас вивіз, приїхав за нами, перша моя фраза була: “Ми без собак не поїдемо”. А він відповідає: “Та я собі й уявити такого не міг, що їх тут можна залишити”, - згадувала вона.
Після того, як Ворзель було звільнено Поклади почали рватися до свого будинку, в ньому їм комфортніше, ніж в місті. Але збори довелося зупинити, бо сапери повідомили, що після окупантів треба ще довго перевіряти будинок. Бо офіцери ФСБ облаштували собі там щось на кшталт будинку для відпочинку.
"Там стояв більярд, піаніно, музична апаратура. Але страшнішим було те, що вони залишили після себе. Після огляду саперів у будинку було знайдено чотири розтяжки. Одна граната лежала під кришкою піаніно, друга у вазі для квітів, ще дві в інших місцях”, - розповідала мені Поклада.
Крім того, у дворі будинку під час окупації, за її словами, стояв чи то танк, чи то БТР, який заїхав туди зламавши паркан та декілька ялинок, котрі ще декілька десятків років тому посадив популярний радянський комік Тарапунька (Юрій Тимошенко). І це були не єдині сліди, котрі вони залишили після себе. У вітальній кімнаті, де стояли нагороди композитора вони наклали кучу фекалій на стіл та розірвали на сторінки перший примірник авторської книги.
Стежте за нами у Viber
Зараз читають на Інформаторі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Юна зірка київського Динамо потрапив під чари досвідченої блогерки: спрацював приворот на винограді
- Усик змінює професію: культове шоу зазіхнуло на боксера
- Гірке зізнання Інни Мірошниченко: Чому я не можу любити власну дитину
- Колишня дружина Миколи Тищенка Алла Боня зрозуміла - воювати в судах можна роками
