Коли Водохреща 2023: дата, традиції та історія свята

Водохреща або Хрещення Господнє – найдавніше православне свято.  Проводиться воно для того, щоб очистити душу та тіла від негативу, гріхів. Людина відкриває свою душу перед Богом. Але крім купання в ополонці, Водохреще має ще багато різних традицій та обрядів, які наповнені глибоким змістом та історією. 

Дата Водохреща у 2023 році

У всіх християнських конфесіях Хрещення Господнє має одну дату — 6 січня. Однак дехто святкує за григоріанським календарем, а інші — за старим стилем (юліанським календарем). Тому за останнім Водохреще припадає на 19 січня. 

Це свято відзначають вже давно. Ще за життя апостолів щороку проводилося Хрещення. Тільки на той час це свято припадало на Різдво. У 9 столітті Хрещення було перенесено іншу дату. Свято Водохреща  має й іншу назву – Богоявлення. Може виникнути закономірне питання: чому Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день. Відповідь проста: справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду. 

Цього року християнське свято припадає на четвер. Після Водохреща - 20 січня, християни східного обряду відзначають собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. В цей день віряни вшановують пам’ять Іоанна Предтечі, який хрестив Ісуса Христа у річці Йордан. 

Історія свята Водохреща

Святкувати Богоявлення християни почали ще з апостольських часів. Збереглося свідчення святителя Климента Олександрійського від II століття про нічне пильнування, яке вчиняється перед святом Водохреща Господнього. 

На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято. Воно прийшло до нас із запровадженням християнства. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді.

Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення – одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина ніби наново народжується для життя во Христі. На честь євангельської події в цей день, а також напередодні (у водохресний Святвечір) у всіх православних храмах відбувається чин Великого водоосвячення. До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. 

Обряди і традиції на свято

За тиждень до свята чоловіки вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубують престол побіч хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки.

На березі річки, знову ж таки біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священник занурює в річкову воду (в ополонку, йордань) хрест. Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду. Після всіх процедур громада повертається додому.

За народними віруваннями, коли священник опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє вона землею до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду — хай побільше її загине від сильних морозів. За легендою, на Водохреща вода в річці на якусь мить перетворюється на вино.

Принісши додому свячену воду, господар кропить усе в оселі й господарстві. Уся родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися йорданською водою — задля вроди та здоров’я. Подекуди зберігається звичай співати господарю оселі величальні пісні. У відповідь на щедре побажання всього найкращого, господар дому обдаровує співців грішми. Перший понеділок після Водохрещення — святий. Цього дня можна їсти тільки пісні страви.

Чи треба на Водохреща купатися у крижаній воді?

Сьогодні пірнання в ополонки часто називають неукраїнською традицією. Мовляв, наші предки не влаштовували таких купань. А сучасні українці запозичили цей обряд із російської культури. Авторитетний дослідник дохристиянських вірувань українського народу митрополит Іван Огієнко, описуючи урочисте йорданське водосвяття у Києві, зазначав, що “завжди кілька хлопців кидалися в Дніпро, щоб викупатися в освяченій воді”.

Справді, купання у водоймах на Водохреще не було поширеним явищем на українських етнічних землях. Зрештою цей звичай і сьогодні не є масовим. І все ж, свідчення низки українських народознавців доводять, що традиція купання на Водохреще таки існувала. Занурення в йорданську ополонку були поширені в центральних та східних областях України. Зазвичай в освячену воду стрибали найсміливіші чоловіки й парубки. Згідно з народними уявленнями, вони на весь рік могли вберегтись від різних хвороб.

Купання в ополонці фіксували науковці в різних історико-етнографічних районах України: на Волині та Поділлі, Середньому Подніпров’ї, Закарпатті та Буковині. Обряди різнилися залежно від конкретної локальної традиції.

Практика купання на Водохреще в Україні набула популярності вже після розпаду Радянського Союзу. Занурення у крижану воду доповнилось новими світськими елементами – зігріванням спиртними напоями, частуванням біля ополонки. Але водночас стало своєрідним публічним проявом релігійності, який, однак не надто схвалюють традиційні українські Церкви. 

Раніше ми писали, що століття тому центрального опалення ще не існувало, проте скаржитися на владу через холод в оселі все одно було за що. Як мінімум вона мала забезпечити продаж дров у місті. А з цим часто виникали проблеми, особливо коли Україна потрапила у вир війн та революцій.

Тетяна Самойлова