Катували струмом, виривали нігті, постійно били та тримали в жахливих умовах: звільнені працівники ЗАЕС розповіли WSJ про жахи окупації

Запорізька АЕС перебуває в окупації майже з самого початку повномасштабного вторгнення рф. Росіяни намагаються примусити персонал працювати на росію за допомогою катувань та погроз. Працівники станції, які змогли потрапити на вільну територію України, розповіли про жахи, які їм довелося пережити в Енергодарі та на самій ЗАЕС.

Про те, через що пройшли співробітники Запорізької АЕС дізналися журналісти The Wall Street Journal. Самі керівники, їхні підлеглі та безпосередньо атомники розповіли жахливі історії знущань, до яких вдавалися росіяни. Тортури, погрози, примус та обман – типові методи військ рф. 

Історія гендиректора

Генеральний директор Запорізької АЕС Ігор Мурашов потрапив до росіян у полон, хоча він жодним чином не стосувався військових. Йому надягнули на голову мішок, посадили на кам’яну підлогу підвальної катівні, та кричали, що він зрадив росію. Чоловікові весь цей час доводилося чути крики свого шофера, якого катували росіяни. 

Рашисти поставили його перед відеокамерою, та заявили, що його слова зараз вирішать його долю. Чоловік розповідає, що до катівень росіян потрапили сотні робітник, з них – десятки підлеглих самого Мурашова. З деякими з них вдалося поспілкуватися WSJ. Першими в списку рф на катування стали представники технічного та обслуговуючого персоналу. Згодом перейшли і на керівництво, у тому числі й гендиректора. Звільнити його та інших його колег вдалося лише 30 вересня, після лобіювання ООН та президента Франції Еммануеля Макрона. 

Катівня «Діра»

Зараз Ігор Мурашов перебуває на підконтрольній Україні території. Він та інші ядерники розповіли, що керує підземними в'язницями біля станції підрозділ російської фсб. Там заручників б’ють, стріляють в ноги та лікті, тримають в голоді та катують струмом. 

Одну з таких катівень рашисти прозвали «Діра». Саме в цьому місті росіяни закатували підводного ремонтника Андрія Гончарука до коми. Згодом він помер. Працівники станції розповідають, що близько 200 співробітників рашисти затримали для своїх знущань – десятки з них й досі вважаються зниклими безвісти. 

«Їх саджають у в’язниці, як у діру, катують і викликають їхніх дружин. Вони думають, що таким чином вони можуть змінити думку цих людей», – розповідає Мурашов у своєму першому інтерв’ю після звільнення. 

49-річний підрядник заводу розповів, що він провів у полоні 53 дні. Його постійно били прикладами, а на одному з пальців у нього немає нігтя. Саме до таких методів вдавалося російські «слідчі». 

Більшість з 11 тисяч працівників ЗАЕС втекли. Залишилася підтримувати роботу станції бригада з приблизно 3 тисяч людей, як повідомили в Енергоатомі. Тих, хто залишився, рашисти тепер і не хочуть відпускати. Також в них конфіскують телефони та шукають докази спілкування з військовими України, або будь-ким поза Енергодаром. Навіть передача даних між станцією та віденською штаб-квартирою Міжнародного агентства з атомної енергії, ядерного регулятора ООН, неодноразово переривалася.

МЗС України зверталося до МАГАТЕ з проханням допомогти звільнити працівників нашої ядерної енергетики з полону. Мова йде не тільки про ЗАЕС, але й про Чорнобиль – звідти росіяни також викрали наших атомників. Агентство хоч і трохи допогло підсилити тиск задля звільнення деяких деяких працівників, серед яких і гендиректор, але особливо не вдається до обговорення питання ув’язнених українців. 

Атомний «трофей»

Запорізьку АЕС росіяни вважають «цінним трофеєм», оскільки її потужність важко недооцінити. Вождь рашистів путін видав ніким не визнаний указ 5-го жовтня, який начебто переводить станцію та її активи під контроль рф. У самій росії на запити журналістів ніхто не відповідає. 

Поки представники рф кричать про те, що всі радісно перейшли працювати під наглядом «Росатома», самі працівники, яким вдалося потрапити на вільну територію, розповідають зовсім про інше. Одразу після згаданого указу тортури, затримання та погрози посилилися, а працівників станції, керівників та підрядників примушували погоджуватися на роботу на рф. Чимало тих, хто зміг вибратися на підконтрольну Україні територію, демонструють синці та рвані рани від російських катів. 

«Якщо ви не хочете приєднуватися до нас, залиште завод, але ми не можемо бути впевнені, що нічого страшного не станеться з вами на вулиці», – передав слова керівництва «Росатома» до працівників станції Голова НАЕК «Енергоатом» Петро Котін.

Викрадення працівників

Серед затриманих росіянами працівників опинилися і Валерій Мартинюк, заступник директора пана Мурашова з кадрів, та Олег Ошека, помічник гендиректора заводу. Також до катівень потрапляли навіть офісні працівники, інженери електрики та підрядники. 

«Хтось просто не з’явився на роботу, наприклад. Сусіди казали: «Його викрали з квартири», — розповідає начальник оперативного відділу заводу Олег Дудар, який у серпні втік, щоб не потрапити в тюрму. «Ті люди поверталися побитими, тремтіли, у них тремтіли руки, а деякі досі вважаються зниклими безвісти».

Водночас, страждає і місто-супутник станції – Енергодар. Місто, що знаходиться поруч із ЗАЕС, тепер не має стабільної електрики. Навіть нашим атомникам доводиться готувати їжу біля багаття надворі. По Енергодару розгулюють офіцери рф на викрадених авто – вони полюбляють пиячити у барах. Водночас, строковики охороняють приблизно 30 блокпостів, що розташовані для контролю над місцевими. 

«Люди, з якими я спілкувався, налякані, залякані, розчаровані, голодні, недосипають. Це погіршує безпечне робоче середовище. Поведінка прямо суперечить пактам, договорам і угодам МАГАТЕ», – розповів Морган Д. Ліббі, офіцер ядерного нагляду в Excel Services Corp., розташованому в Роквіллі, штат Меріленд, який багато років працював на заводах у колишньому Радянському Союзі, включаючи Запоріжжя, і продовжує спілкуватися з колишніми колегами там.

Початок окупації

До нападу рф Енергодар було не просто місто, а тісно згуртованою громадою. Дивних «новачків», що гуляли по барам і магазинах, почали помічати незадовго до вторгнення, але ніхто не приділив цьому багато уваги. Генеральний директор Ігор Мурашов станом на 24 лютого перебував на своїй посаді лише восьмий день. Він близько тижня провів у бункері, а коли вийшов, побачив свій розстріляний офіс, вбитих людей, та рашистів, що розгулювали стоянкою станції та грабували всі автомобілі. 

Російський снайпер на даху станції змусив Мурашова стояти на місці. Наступного дня його до себе викликав невідомий, який назвав себе як «представник нової військово-цивільної адміністрації». Він заявив, що ЗАЕС тепер наче частина рф, а співробітники станції наче працюють на «Росатом». Згодом, 11 березня, прибув чиновник «Росатома» Олег Романенко, після чого захопив підпільний кризовий центр. 

Демонстрація незгоди

Працівники станції демонстрували свою незгоду, як могли, зважаючи на умови. Вони ховали настільні прапорці, поки рашисти зристави наші прапори зі стін. Чимало носіїв російської мови навмисно перейшли на українську. Водночас, працівники носили робочі перепустки з синьо-жовтими шнурками, що завжди були на видноті. 

Гендиректор Мурашов зізнався, що він навіть почав використовувати в своїй мові шифри. Так, фраза «добрий вечір» від нього, навіть якщо на дворі день, означала, що росіяни зараз їх чують. 

9 травня та підрив псевдомера

Перед 9 травня рашисти намагалися примусити персонал приєднатися до недолугого свята в Енергодарі на честь «перемоги». Місцеві кажуть, що коли добровольців виявилося дуже мало, то до міста прибули переповнені автобуси. З них вийшли невідомі, які створили ілюзію натовпа та дуже раділи радянським гімнам, і самі вони розповідали рашистським псевдоЗМІ, як добре стало в Енергодарі, хоча й знаходяться там уперше. 

За два тижні бомба підірвала квартиру місцевого окупаційного псевдомера Андрія Шевчика. Він вижив, але його довелося транспортувати в Крим. Згодом почалися посилені перевірки – телефони працівників ЗАЕС могли перевірятися до декілька разів на день. 

23-го травня фсб напала на техніка-ремонтника Сергія Швеця, який раніше приєднувався до оборони міста. Українська розвідка навіть перехопила розмову, де офіцер російської спецслужби, що називав себе «Ваня Ловець», охарактеризував Швеця, як мішень. Коли Сергій підійшов до дверей, рашисти вистрілили в нього п’ять разів. Рани виявилися не смертельними – Швець потрапив до лікарні. Там до нього прийшов той самий офіцер фсб, звинуватив у підриві псевдомера, та пообіцяв, що після лікарні Сергій потрапить до рук фсб. Проте, Швецю вдалося втекти на підконтрольну Україні територію. 

Полон підрядника

Сусід Сергія Швеця, підрядник ЗАЕС Володимир Жайворонок, чув постріли, і боявся, що стане наступним. Він хотів утекти з міста, а до цього збирав дані для захисників України. На жаль, його затримали на блокпосту, примусили дати пароль від телефону, та знайшли там фото пішого патруля рашистів та список викрадених у цивільних авто. Це швидко визнали доказами диверсії та відправили чоловіка до однієї з трьох підвальних тюрем-катівень. Він провів 53 дні у камері, де його постійно допитували та катували фсб. 

Жайворонок розповів, що до кінця червня камери 6 на 12 футів у підвальній в’язниці були повністю переповнені. Полоненим доводилося спати майже один на одному. Самого Володимира згодом відвели на допит – перший з багатьох. Його били пістолетом, вимагаючи імена інформаторів української розвідки, які він ніяк не міг знати. Потім чоловікові прикріпили до вух електроди та облили водою – почалося катування напругою. 

Вільний час від катувань полонені проводили так, аби хоч трохи покращити собі настрій. Вони розгадували кросворди, вирізані з газет, які викидали тюремники, розігрували пантоміми. Іноді через рідкісні можливості доставити їжу, сім’ї полонених передавали й приховані записки з новинами з дому. Єдина можливість, коли вдавалося відчути свіже повітря – це винесення сміття. Саме тому це була доволі бажана робота для в’язнів. 

Нові обмеження від рашистів

На території заводу незабаром після підрива псевдомера рашисти ввели нові обмеження. Так, телефони з камерою та доступом до Інтернету стали забороненими. Військові рф надто боялися, що працівники станції передадуть місця розташування їхньої техніки, адже стояла вона в заборонених для цього місцях. Атомникам доводилося користуватися старенькими кнопковими телефонами, і при цьому контролювали станцію. 

Новий призначений псевдомер від окупантів ще сильніше намагався примусити атомників погодитися співпрацювати з ворогом. Він стверджував, наче це неминуче, і що «росія тут назавжди». Враховуючи, що подібне ми чули щодо Херсону, то тепер рашистам варто замислитися. 

Ядерна в’язниця

Полоненим як у імпровізованих в’язницях, так і на самій станції, довелося важко. Ув’язнення затягнулося на місяці. З тюрем місцеві жителі могли звільнити своїх родичів за гроші, але тільки за кілька тижнів побиттів, допитів та катувань. Альтернативною оплатою могла бути відеозаява для російських телеканалів. У ній вони мали заявити, наче в Енергодарі все чудово, росіяни молодці, а людям варто повертатися. 

Технік реактору №2 розповів WSJ, як його били кабелем, струмом і тримали довго у холодному підвалі разом із інженером щитової, який мав би керувати турбіною енергоблоку. Інший технік обслуговування провів 70 днів у таких катівнях. Він описував «Діру» як підземну кімнату без вікон з одним виходом та купою охорони. Спати доводилося на дерев’яних ящиках і дошках. Про санітарію мова взагалі не йшла. Одного разу йому прострілили ногу – в рану потрапила інфекція. Рашисти погрожували йому, що зґвалтують його дружину, або навіть його самого. Варіант з записом відео з його участю не розглядався – він був надто побитим. У підсумку, визволити з полону його вдалося тільки за хабар, але залишити Енергодар йому заборонили. 

«Тепер працівникам заводу майже неможливо вийти», — сказав він, зв’язавшись із зашифрованим месенджером. «Ми в ядерній в'язниці».

До вересня ЗАЕС втратила майже три чверті персоналу – хто зміг втекти, кого забрали рашисти. Гендиректор Мурашов зіштовхнувся з купою криз безпеки. Російський обстріл 5 вересня ще й позбавив станцію електричного з’єднання, через що вона перейшла в аварійний ізольований режим. 

Викрадення гендиректора

30 вересня путін заявив, наче тимчасово окупована територія Запорізької області тепер частина рф. Станцію він поставив передати новій державній компанії рф, а керувати цим має «Росатом». Мурашова почали схиляти до праці на рф, але він продовжував відмовлятися. Після відмови на вулиці його зупинили російські військові – Мурашова та його водія забрали в кайданах та з мішками на голові. 

Викрадення гендиректора стало міжнародним інцидентом. До вимог звільнити керівника станції вдавалися Володимир Зеленський, Еммануель Макрон, МАГАТЕ та інші. У цей час, Мурашов перебував у полоні, проте росіяни таки не вдалися до прямих катувань – схоже, наслідків вони таки боялися. 

Сам Мурашов уже готувався до знущань. Проте, вони вдалися більше до психологічного тиску. Три дні його тримали в підвалі, а після цього офіцер фсб приніс аркуш паперу з підготовленою промовою. Гендиректора поставили перед камерою і наказали «зізнатися» в передачі секретів уряду України. Зараз, у коментарі для WSJ він заявив, що не робив цього, що підтвердили його колеги. Проте, на відео йому довелося це сказати, аби зберегти як своє життя, так і життя своїх підлеглих. 

Окупація Запорізької АЕС

Злочинці з росії на початку повномасштабного вторгнення рф захопили територію найбільшого в Європі ядерного об’єкту. Рашисти розмістили на території станції війська, техніку та вибухівку, чим грубо порушили всі існуючі міжнародні норми безпеки ядерних об’єктів. Водночас, окупанти постійно вчиняють обстріли ЗАЕС, провокуючи все більше небезпечних проблем на станції. Усе для того, аби звинуватити у цьому Україну. 

Водночас, окупанти постійно викрадають та катують персонал станції. Частину співробітників замінили некомпетентними представниками «Росатома». Станція постійно перебуває в стані небезпеки через дії росії та її недолугих ставлеників. 

Нагадаємо, що у МАГАТЕ розповіли про наслідки обстрілів ЗАЕС – снаряди розривалися біля реакторів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.