Хто і як в Україні домагається рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків: інтерв'ю з уповноваженою з гендерних питань Катериною Левченко

В Україні залишаються невирішеними десятки гострих питань, які стосуються нерівності статей, дискримінації, насильства та беззахисності певних категорій людей. Більшість з них стосуються жінок, які менш захищені в нашій країні, та й у багатьох інших - теж. 

Домашнє насильство, нерівні зарплати і умови праці, дискримінація і сексизм на побутовому і державному рівнях, недостатня підтримка жінок з дітьми та одиноких матерів - це тільки частина проблем, які тільки належить вирішити. 

Інформатор поспілкувався з Уповноваженою з питань гендерної політики Катериною Левченко, щоб дізнатися, як на державному рівні ведеться робота з цього напрямку. 

Навіщо потрібна посада Уповноваженого з гендерної політики

«Посаду урядового уповноваженого фактично впровадили 4 роки тому, у 2017 році. Я працюю на цій посаді з весни 2018 року. Основні завдання у моєму «портфелі» - це сприяння координації міжсекторальної гендерної політики та проведення єдиної політики для органів виконавчої влади. Також це співпраця з громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування», - розповідає Катерина Левченко. 

За її словами, наразі питання гендерної політики підняте на максимально високий рівень, тому як його координує віце-прем'єр-Министерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина. 

«Що я можу, як уповноважена з гендерних питань? Це поліпшення взаємодії і координації. Минулого року ми створили комісію з питань координації органів виконавчої влади для забезпечення гендерної рівності. Ми обробляємо питання разом з центральними органами влади, створивши майданчик для того, щоб вони могли взаємодіяти горизонтально. 

Про які ще результати вже можна говорити? 

• Прийнята друга національна програма 1325 (докладніше про неї - тут),у виконання резолюції безпеки ООН.
• Створена секторальна робоча група «Гендерна рівність» третього рівня координації міжнародної технічної допомоги.
• Створена платформа «Рівні права і можливості», платформа співпраці з громадськими організаціями, яка також дає можливість постійно отримувати інформацію про проблеми і досягнення з перших рук. 

«Ми дуже багато працюємо з міжнародними організаціями. І важливо, щоб всі ці програми також мали гендерну складову. Впроваджувати цей принцип гендерної інтеграції - це зокрема і моє завдання», - розповідає Уповноважена. 

Ще одна важлива функція апарату - моніторити проекти нормативно-правових актів, які приймає Кабмін, на відповідність принципам забезпечення рівних прав та можливостей.

«Минулого року такий моніторинг був зроблений по відношенню до 3 тисяч актів. До 54 з них внесли пропозиції і доповнення, які стосуються обов'язків держави. Все для того, щоб документи, які приймалися, враховували гендерну складову». 

Коли в Україні ратифікують Стамбульську конвенцію

Стамбульська конвенція - це міжнародна угода Ради Європи про насильство проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі, Туреччина. Її основна мета - запобігти і боротися з насильством, захищати тих, хто від нього постраждав, справедливо карати тих, хто його здійснює. Більш детально можна дізнатися тут.Україна вже кілька разів намагалася підписати цей документ, але заважав опір народних депутатів, Ради церков та інших. 

«Мінсоцполітики вже підготувало ратифікаційний законопроект, зараз він знаходиться у Офісі Президента. Щоб прискорити процес, ми проводили навчання і тренінги спільно з Радою Європи для депутатів та їхніх помічників. Також провели круглий стіл із залученням держструктур. Активно співпрацюємо з офісом генпрокурора. І, звичайно, інтерв'ю, роз'яснювальна робота та мотивація громадських організацій до роботи з цією темою». 

На думку Катерини Левченко, для ратифікації документу потрібно проводити роз'яснювальну та адвокаційну роботу, пояснювати, про що він. Це необхідно, щоб показати переваги Стамбульської конвенції та знизити рівень напруги і радикалізації суспільства навколо цієї теми. 

«Ця напруга нагнітається окремими радикальними групами і не відповідає змісту документу. Конвенція дає переваги для захисту усім, хто страждає від усіх видів насильства, включаючи домашнє. При цьому, вона не руйнує сім'ю, не змінює визначення шлюбу і сім'ї. Вона говорить тільки про те, що будь-яка людина, незалежно від будь-яких ознак, не може бути об'єктом насильства», - підкреслює Левченко. 

Для прискорення процесу - впевнена Уповноважена з гендерної політики - потрібно працювати не тільки з народними депутатами, а й з їхніми однопартійцями з місцевих рад. 

Домашнє насильство в Україні

«Проблема домашнього насильства є дуже серйозною, вона знаходиться під наглядом і дружини президента, і віце-прем'єрки з питань євроінтеграції, тому я думаю, що спільними зусиллями ми повинні рухатися вперед для забезпечення прав потерпілих. І що дуже важливо - руйнувати толерантне ставлення до насильства. Незважаючи на велику кількість інформаційних кампаній, багато хто у суспільстві говорять, що насильство це нормально. Або не можуть ідентифікувати насильство. Навчання, інформаційні кампанії, небайдужість - повинні змінити ситуацію», - каже Катерина Левченко.  

Можна було б відкривати в Україні більше щелтерів, притулків для постраждалих від домашнього насильства. Але не все знаходиться в руках центральних органів влади. 

«У квітні уряд виділив субвенцію у 274 мільйони гривень на цей рік на створення притулків та інших служб постраждалим від домашнього насильства та насильства на ґрунті статі. Це мобільні бригади, кризові кімнати денного перебування і притулки для постраждалих. Але це субвенція для місцевих органів влади, ОТГ. Щоб ці гроші прийшли до регіонів, повинна бути заявка органів місцевого самоврядування до Мінсоцполітики. Вже після цього буде вирішуватися питання з приводу фінансування. Прийом заяв триватиме до середини липня. На наступні роки також заплановані субвенції на створення таких служб. Все дуже сильно залежить від активності на місцях, роботи над заявкою і оцінки потреб у конкретному регіоні», - додала Уповноважена з гендерних питань.  

Що ще? 

В Україні наразі є кілька пріоритетних напрямків у сфері гендерної політики. 

Перший - це Національна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Цей документ повинен продемонструвати, що гендерна політика стосується всіх і кожного, кожну сферу державного управління. Стратегічний документ готується до 2030 року у прив'язці до Цілей сталого розвитку ООН. Це має бути відповідь на проблеми національного та регіонального рівнів. 

«Також є викликом реалізація гендерної політики на місцевому рівні, тому як з децентралізацією частина функцій передається на місцевий рівень. Посадовим особам тут потрібні певні компетенції. 

Вчора в ДДУВС ми обговорювали питання можливостей впровадження магістерських програм навчання, які б включали гендерні знання, щоб фахівці відповідальних структурних підрозділів були професійними. За цю роботу ми беремося», - підсумувала Катерина Левченко. 

Раніше ми писали, куди звернутися за допомогою або що робити, якщо ви стали свідком домашнього насильства. Також ми давали відповіді на 10 дурних питань про фемінізм.Подивитися дебати Інформатора на тему фемінізму можна за посиланням .  

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал,щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live.Підписатися на канал у Viber можна тут .