“Балістична ракета проти України є черговим доказом, що миру Росія точно не хоче. Путін просто щоразу плює в обличчя тим у світі, хто справді хоче відновлення миру. Його треба зупинити. Потрібно, щоб він відчував, чого коштують його хворі амбіції”
"Ми використовуємо всі засоби для захисту нашої країни, тому ми не будемо вдаватися в деталі. Але ми просто даємо зрозуміти, що ми здатні та можемо відповісти"
Світила сприятимуть успішному просуванню наших планів
Ми не завжди цінуємо тих людей, які поруч з нами, і нажаль, їх дуже легко втратити в одну лише мить. Бо жінка — це муза, вона надихає, розуміє, підтримує. Але якщо вона вже йде — то в більшості випадків назад не повертається. Ця одна помилка може розривати твоє серце багато років поспіль, а, можливо, і до кінця життя.
Великі справи великих людей
Актор театру та кіно Станіслав Боклан нещодавно став гостем у проекті «Тихий вечір з Оленою Кравець» на телеканалі «Дім». Актор розповів, чим займається під час війни і як зібрав довкола себе багато тварин. А також згадав своє найперше акторське місце роботи – Маріупольський театр.
Актор Станіслав Боклан зараз не грає у театрі – немає вистав. Але й не сидить без діла. Як розповів актор, він зараз займається всім, що може наблизити перемогу.
Під час війни страждають не лише люди, а й тварини. Станіслав Володимирович дав притулок у себе 20 котам та одному песику.
«Ми почали годувати тварин. Спочатку їх було небагато, а потім стало значно більше. Немов, вони розказували один одному, що там є дурні, які годують. І вони потроху приходили. Ми давали їм всім імена, і я їх всіх знаю в обличчя».
Утримувати таку кількість тварин досить дорого. Особливо для безробітного актора. Але світ не без добрих людей.
«Мені допомагають волонтери. До того ж я співпрацюю із “Зоопатрулем”. Цю організацію знає навіть президент, він якось казав, що є така чудова організація. Це в Ірпені відкрили такий прихисток, і я теж маю до цього відношення».
Довгий час Станіслав Боклан працював у Маріупольському театрі. Для молодого актора-початківця цей театр став трампліном у професійне життя. Тому Станіслав Володимирович не може спокійно говорити про ті трансформації, що сталися у цьому театрі.
«10 років я пропрацював в цьому театрі, якого, на превеликий жаль, вже немає. Також немає багатьох людей, з якими я працював. Хтось не зміг вижити, ховаючись у підвалах, хтось загинув і так далі. Нема того будинку, де я жив, в якому була у мене квартира. Це взагалі був мій перший театр. Деяких акторів з театру прихистили в Ужгороді. А зараз цей театр має назву “Театр ДНР, місто Маріуполь”. І багато людей, яких я знав, тепер працюють там».
Раніше Інформатор повідомляв, як Сальма Хаєк нагодувала піцою дикого єнота.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.