Агресія Росії – це не лише прямий напад на Україну, але й загроза основам світового миру. Нездатність Ради Безпеки ООН зупинити імперіалістичні амбіції свого постійного члена підриває її авторитет та легітимність міжнародного права
Луна знаходиться в зростаючій фазі, а значить сприяє новим починанням, дає нам додаткову енергію
“Як би я хотів” — це була та пісня, яка народилася одразу під час нашої першої зустрічі з Артемом. Це вийшло дуже легко, вже в перший день. Так би мовити, терапевтичним способом — ми одразу сублімували успіхи, бо це був якийсь такий стан, коли ця пісня стала зізнанням. Коли ти говориш людині: “Я дійсно бажаю тобі щастя будь-якою ціною, байдуже, чи буду я з тобою. Я хочу, щоб ти була щаслива. Якщо я не та людина, яка зробить тебе щасливою, то я хочу, щоб точно була людина, яка тебе зробить щасливою”.
Великі справи великих людей
Актор театру та кіно Станіслав Боклан нещодавно став гостем у проекті «Тихий вечір з Оленою Кравець» на телеканалі «Дім». Актор розповів, чим займається під час війни і як зібрав довкола себе багато тварин. А також згадав своє найперше акторське місце роботи – Маріупольський театр.
Актор Станіслав Боклан зараз не грає у театрі – немає вистав. Але й не сидить без діла. Як розповів актор, він зараз займається всім, що може наблизити перемогу.
Під час війни страждають не лише люди, а й тварини. Станіслав Володимирович дав притулок у себе 20 котам та одному песику.
«Ми почали годувати тварин. Спочатку їх було небагато, а потім стало значно більше. Немов, вони розказували один одному, що там є дурні, які годують. І вони потроху приходили. Ми давали їм всім імена, і я їх всіх знаю в обличчя».
Утримувати таку кількість тварин досить дорого. Особливо для безробітного актора. Але світ не без добрих людей.
«Мені допомагають волонтери. До того ж я співпрацюю із “Зоопатрулем”. Цю організацію знає навіть президент, він якось казав, що є така чудова організація. Це в Ірпені відкрили такий прихисток, і я теж маю до цього відношення».
Довгий час Станіслав Боклан працював у Маріупольському театрі. Для молодого актора-початківця цей театр став трампліном у професійне життя. Тому Станіслав Володимирович не може спокійно говорити про ті трансформації, що сталися у цьому театрі.
«10 років я пропрацював в цьому театрі, якого, на превеликий жаль, вже немає. Також немає багатьох людей, з якими я працював. Хтось не зміг вижити, ховаючись у підвалах, хтось загинув і так далі. Нема того будинку, де я жив, в якому була у мене квартира. Це взагалі був мій перший театр. Деяких акторів з театру прихистили в Ужгороді. А зараз цей театр має назву “Театр ДНР, місто Маріуполь”. І багато людей, яких я знав, тепер працюють там».
Раніше Інформатор повідомляв, як Сальма Хаєк нагодувала піцою дикого єнота.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.