Діана Глостер: Більше досвіду в розумінні, чого я хочу у стосунках – дав мій перший шлюб

Української співачка та інфлюенсерка Diana Gloster дала велике інтерв'ю до свого тридцятиріччя про сім‘ю, стосунки з батьком та психологічне насилля

Діана Глостер
“Треба бути обережним зі своїми бажаннями”: Діана Глостер про свої досягнення в кар‘єрі та мрії

Українська співачка, авторка пісень, інфлюенсерка Diana Gloster розповіла про навчання за кордоном, фемінізм, з чого починалась її кар’єра, родину та як вплинули стосунки з батьком на її життя, у великому інтерв'ю ексклюзивно для Інформатор-Україна до свого дня народження, яке відзначає 26 серпня. Також дізнаємось, що допомогло пройти випробування аб’юзом, як планує святкувати своє тридцятиріччя та які плани на найближче майбутнє.

- Діана, в тебе скоро день народження. При тому ще й ювілей. Які плани? Будеш святкувати?

- Ще з 2016 року я кожного року загадувала бажання, щоб в День народження в мене був концерт або зйомка кліпу. Я мріяла бути співачкою і дуже іронічно, що напередодні свого тридцятиріччя я буду виступати у Львові на великому фестивалі Незалежності, а потім одразу в Києві на Orange форумі. Насправді я дуже щаслива тому, що мрії збуваються! Тепер я жартую, що завжди треба бути дуже обережним зі своїми бажаннями.

- Можливо є традиції на день народження? Дехто обов'язково плаває в свій день, дехто – о дванадцятій ночі п'є шампанське. Як в тебе?

- Останні роки я робила укладку в G-Bar, їхала до мами і сестер на святковий сніданок-обід, де ми проводили час разом, а ввечері було святкування. На жаль, через війну, моя сім’я далеко. Я неймовірно сумую і дуже переймаюся, що моя мама не зможе бути присутня на моєму тридцятиріччі, але сподіваюся, що вже наступного року ця традиція повернеться. Цього ж разу я буду з самого ранку з мейком, укладкою, при параді в концертному костюмі! І нехай це буде моя нова традиція: давати концерти в день народження, а святкувати буду потім.

"Святкувати буду потім". 
"Святкувати буду потім". 

Зараз я є найкращою версією себе

- Яким досягнення сьогодні ти найбільше пишаєшся?

- Найбільше пишаюся тим, якою людиною я стала. Зараз я є найкращою версію себе і знаю точно: куди рости і над чим працювати. Я зробила великий стрибок в плані особистісного та кар’єрного зросту, розуміння себе та свого життя, розставлення пріоритетів. Всі кар’єрні досягнення для мене ще попереду, але я вже безумовно пишаюся тим, чого досягла попри всі перешкоди.

- Що б ти хотіла досягти?

- Окрім омріяного Олімпійського, який став символом мого шляху, в мене є ще дуже великий список моїх бажаних досягнень. Під час війни плани змінюються, зараз я хочу досягти свідомого ставлення до себе, не забувати про себе та свої потреби, хочу досягти балансу, коли ти працюєш, досягаєш, але при цьому приділяєш собі достатньо часу, даєш можливість відновитися і завжди бути в ресурсі для того, щоб виконувати поставлені задачі.

- Ти кримчанка, до того ж навчалась перші класи школи в Луганську. Скоріше всього для тебе дуже трепетне очікування, коли ти знов потрапила і на малу батьківщину і до міста, де прожила кілька років. Чи не так?

- В Криму я проводила майже кожне літо до 2014 року. Ми дуже любили всією сім’єю приїжджати туди, тому в мене залишилось багато теплих спогадів. Я мрію повернутися в український Крим зі своїм концертом, чи збірним, бо саме там я робила свої перші кроки як людина, як дитина, там були перші пісні, виступи на стільчику перед батьками – це все ті речі, які зробили мене сьогоднішню. В Луганській області досі живе моя бабуся, ми з нею спілкуємося по телефону, бо, на щастя, вона почала виходити на зв’язок. Я мрію приїхати до неї в село, походити в Луганську вулицями. Мені дуже цікаво, як переназвуть гастроном навпроти дому, де ми жили з батьками і мрію скуштувати знову тістечко «цепльонок» в ляльковому театрі – ось про що я мрію сьогодні.

- Коли востаннє була в Сімферополі? 

- Я достатньо давно була в Сімферополі. Ми вважаємо моєю батьківщиною Ялту і проживали ми саме в цьому місті. Останнього разу я там була в 2011-му чи 2012-му році.

- А в Луганську?

- Коли мені було 17 років. В мене дуже класні спогади пов’язані з цим гостюванням, оскільки тоді до бабусі я вперше приїхала зі своїм першим хлопцем з Горлівки, і ми разом тоді гуляли вулицями Луганську.

Досвід життя в Лондоні сформував мене 

-Ти вчилась мистецтва за кордоном. Що тобі запам'яталося найбільше з навчання? Та чим відрізняються студенти там і тут?

- Досвід життя, який отримала за кордоном, повністю сформував мене як особистість, і я дуже цьому вдячна. В навчанні там все побудовано на практиці, щоб не вивчав студент, він це одразу відпрацьовує. Викладачі спілкуються зі студентами на рівних, немає зверхнього ставлення та відчуття, що ти боїшся викладача чи відчуваєш дискомфорт. Не можу не відмітити, що саме в університеті в Лондоні мені вперше сказали, що я можу писати музику. Там я написала свою першу пісню до шматочка з фільму та потім записала її.

В тому віці я дуже любила дивне вбрання, яскраві помади, дивні підбори у формі єдинорогів, там цей спосіб самовираження дуже вітався, люди підтримували, фотографувались зі мною, ставилися до цього з цікавістю. Але коли я приїжджала до Києва, то відчувала себе дивачкою.

- Ти вже понад шість років ведеш свій ютуб. Як все починалось?

- Насправді я почала його близько 10 років назад, і в мене досі є підписники, які зі мною з 2013 року, з моменту мого першого відео на YouTube. Але я закрила свій російськомовний канал на початку повномасштабної війни і відкрила новий канал, якому ще немає й року, та вже дуже пишаюся результатами, які в нас є. Починалося все з того, що я поїхала навчатися до Лондона і мені було дуже самотньо, мені хотілося самовираження та креативу. Тому почала дивитися інших блогерів на ютубі та зрозуміла, що мені теж є що сказати. Я взяла камеру та почала знімати все, що бачила, що могла придумати, і це було неймовірно! Монтувати, знімати, налаштовувати камеру – всьому вчилася сама. Перші відео дуже смішні, але коли зараз їх переглядаю, я щаслива, що почала це робити. Бо розумію, що пройшла надважкий шлях подолання своїх страхів, комплексів, невміння і це є великою роботою.

- Чи думала ти тоді, що авторський проєкт настільки успішний?

- Я ніколи не думаю про те, чи буде проєкт успішним або ні, просто роблю найкраще з того, що можу. Хоча з «Глостер ФМ» розумію, що трошки недопрацьовую. Я так вважаю, бо мені не вистачає зараз людей в команді, хочеться деякі процеси більш делегувати окремо, щоб я могла більш сфокусуватись на концепції саме ведення. Але з тих можливостей, які є сьогодні – я роблю найкраще, що я можу.

Старша з п’яти сестер

- В тебе творча родина?

- Мама з дитинства співала, за фахом вона професійна акторка театру і режисер. Ми влаштовували з нею караоке, поки вона везла мене до школи, також мама завжди танцювала зі мною. Коли з’явилися сестри, ми співали під гітару, переодягались та створювали власний мюзикл. Дотепер в мене одна сестра грає на гітарі та співає, друга – неймовірно круто знімає і монтує відео, а третя сестра пише дуже красиві картини. Найменша сестричка робить вироби з підручних матеріалів і теж монтує ролики, причому так, що я не вірю, що це десятирічна дитина робить. Тому це просто доля, що в нас всі дівчатка та всі неймовірно талановиті.

- Як це бути старшою з п’яти сестер?

- Бути старшою сестрою – окремий вид мистецтва. Це велика відповідальність, і найбільша складність полягає в тому, що треба залишатися "своєю", при цьому демонструвати позитивний приклад, але й не бути занадто хорошою та ідеальною, щоб вони не ставали в контрпозицію. У мене не завжди все вдається, але нещодавно я вперше в житті це відчула: моя сестра залишила конверт для мене, і в ньому був лист, в якому від руки написано, що я її кумир і вона мріє бути такою, як я, що вона дуже надихається мною, та я для неї ідеал. Я цього не очікувала, тому мені надзвичайно приємно, що я для них теж приклад, який показує, що можна з нічого втілити свою мрію в життя. Тому сподіваюся, що і надалі в мене буде це виходити, а якщо ні, то вони стануть моєю підтримкою та будуть поруч завжди.

- Чи є у вашій родині якісь цікаві традиції? 

- У нас зараз немає традицій. Не дуже люблю їхню концепцію, бо для мене це "обязаловка", я не зовсім розумію, для чого вони. Мені подобається по ходу справи створювати просто класні моменти життя. Тим паче у всіх і так є загальні великі традиції, які є частиною культур, до яких я ставлюся з повагою. Але традиції всередині сім’ї, для мене це про створення класних моментів, і нехай вони будуть спонтанні, різні, не ідеальні, але – живі, про емоції, про класні спогади.

Діана Глостер з мамою та сестрами. 
Діана Глостер з мамою та сестрами. 

Психологічне насилля у родині 

- Якщо була б змога спокійно сказати щось своєму батьку, що б ти сказала?

- Я б спокійно закрила двері й вийшла з кімнати. Моя історія психологічного насилля з боку батька відкрила для мене масштабність цієї проблеми і того, що все не таке, яким воно здається. Моя сім’я виглядала для людей ідеальною, щасливою, і мені здавалося, як дитині, нормою, що вона повинна так виглядати, бо не можна "виносити сміття із хати". Але коли почала вивчати цю тему, я зрозуміла, що психологічне насилля є дуже поширеною проблемою. Вивчаючи ознаки, причини, як з цим працювати, я навчилася не боятися говорити про це вголос, бо таким чином можна врятувати комусь життя.

- Що тобі та твоїм рідним дівчатам допомогло пройти випробування з аб’юзом?

- Допоміг психолог, час і дуже сильне бажання свободи, нормального життя. Найбільше допомогли мої природні якості, які в мені закладені: стійкість та внутрішня незалежність, віра у свої мрії та в себе. Пізніше вже дізналася, що є алгоритм, як виходити з аб'юзу, до кого звертатися за поміччю. Але коли нам потрібна була допомога, на жаль, не було жодних підказок і розуміння. Мені дуже сильно допомогло, що в мене вже була на той момент аудиторія, якій я вперше не побоялася розказати, що відбувається. Вона стала поштовхом для мене тоді, коли я не знала, що робити, як повертати сестру, і це єдине, що допомогло зробити перший крок.

- Зараз ти допомагаєш дівчатам справитись з аб’юзними стосунками. Що робите?

- Моя відповідальність, я вважаю, як сестри – це просто бути поруч і розповідати їм, щоб вони були обізнані в цій темі, тому що, чим більше ти знаєш, тим більше ти розумієш, тому потрібно займатись просвітницькою діяльністю. У своєму блозі я дуже багато говорю про фемінізм, мої пісні пронизані цією темою. Говорю про віру в себе, відчуття себе, патріархальні цінності, які закладені, на жаль, вихованням. Мені дуже подобається бачити, чути, відчувати і читати результати своєї діяльності, коли дівчата дякують і пишуть листи про те, як змінилося їхнє життя, ставлення до стосунків – це для мене найбільше щастя.

- Окрім соціального проєкту, що ти зараз готуєш?

- Планів багато, я готую EP, новий реліз, дуже незвичайну відеороботу, теж частково соціального характеру про жінок, нові випуски подкасту і ми з командою оновлюємо зараз його. Це можна побачити вже по стилістиці, заставкам, скоро зміниться і сама картинка, буквально завтра в мене зйомка у новому проєкті! Думаю, що ви будете приємно здивовані, я дуже хвилююся, але впевнена, що проєкт сподобається глядачам.

- Як ти встигаєш все: і соцпроєкт, і спів, і виступи, і блог, і ютуб? Що тебе надихає?

- Блог, YouTube, виступи, мої пісні – для мене це все дуже тісно пов’язані речі, це моє життя, пристрасть, любов, і я не бачу в цьому щось таке надлюдське або щось екстраординарне. Поєднання цього всього наповнює моє життя, а не обтяжує його. В мене багато енергії, і я її направляю туди, де вона та я реалізовуємося. Надихають мої мрії, люди, яких я бачу навколо. Надихає відчуття того, що життя в мене одне, і воно достатньо коротке, що воно може закінчитися будь-якої миті, тому хочеться прожити його не безслідно, хочеться зробити щось корисне для людей, змінювати життя. Коли я знаю, що навіть одна людина, подивившись мій блог, відео, stories, послухавши мою пісню, прийшовши до мене на концерт, зловила інсайт чи вирішила щось змінити у своєму житті, тоді розумію, що в цьому є сенс, я відчуваю себе корисною, важливою в контексті свого життя. Це і є натхненням та найбільшою мотивацією для мене сьогодні.

Розуміння, чого хочу у стосунках дав мій перший шлюб

- Чи вплинули стосунки з батьком на бачення свого майбутнього чоловіка?

- Я не вірю в те, що партнера можна обрати тільки логічно і збирати його, як конструктор. Не треба забувати про те, що першочерговим все одно є кохання та спільні цінності. Оскільки в моїх цінностях немає нічого про насилля, то і таких людей не буде в моєму оточенні. Мені більше досвіду в розумінні, чого хочу я у стосунках – дав мій перший шлюб. Але не думаю, що на вибір чоловіка зараз вплинула саме історія з батьком. Більш того, вони прям нічим не схожі, немає жодної спільної риси.

- Здається, тому ти нелегко підпускаєш до себе?

- Я дуже відкрита людина і люблю знайомитися. Але через те, що я сильний інтроверт, в мене майже одразу відбувається з людиною магія, що я відкриваюся і не можу замовкнути, але й буває, я взагалі не можу з себе видавити ні слова. Не багато людей можуть зрозуміти мене, оскільки не зі всіма мені цікаво. Дуже подобається, що в мене закрите маленьке коло добрих друзів, близьких мені людей, команди, і я не маю потреби в більшому. Цінніше мати небагато людей, але дуже схожих за цінностями, за поглядами, які вірять в тебе, в яких віриш ти, з якими у вас відбувається енергообмін.

- Нещодавно бачили твій пост, де ти підкреслила: "Більше не закриваю очі на знецінення з боку оточуючих чи на корисливе ставлення до себе. Більше не терплю невігластво та зверхність. Люблю своїх, працюю зі своїми і більше не йду на компроміси з внутрішніми відчуттями щодо людей". Що підштовхнуло до таких висновків? 

 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Diana Gloster💫 (@dianagloster)

 - Я дуже чутлива людина, дуже емоційна, вразлива, сентиментальна. Пости бувають моїми емоційними сплесками, я не пам’ятаю точно, про що я думала саме в той момент, але останнім часом, після того, як я прочитала книжку про есенціалізм, я почала частіше казати "ні" на те, що мені не потрібно, чого я не хочу і що мені незручно робити. Після цього я побачила справжнє обличчя багатьох людей, і чим популярніше ти стаєш, тим більше навколо тих, хто хоче скористатися твоїми ресурсами, аудиторією, впізнаваністю, а не спілкуватися по-справжньому з тобою, як з людиною. Після розуміння цього ти приходиш до саме таких висновків і стаєш трошки жорсткіше в цьому відборі.

- Розкажи про себе в 5 фактах, маловідомих - може є такі ще.

- Всі свої пісні пишу у своїй спальні, сидячи або лежачи на ліжку. Я обожнюю кабачкову ікру і булку з маком! Це знають мої підписники, навіть коли мене зустрічають і хочуть зробити мені приємно, то дарують чи десь залишають саме ці два продукти. Я обожнюю писати від руки і в мене є щоденник, який я веду вже четвертий рік поспіль кожного дня. Четвертий факт, я зустрічаюсь зі своїм колишнім хлопцем, і це найкраще рішення в моєму житті, я ніколи не була щасливішою у стосунках, ніж зараз, і знаю точно, що це плідна праця нас обох! Мене дуже легко розчулити. Я плачу на всіх комедіях, мультиках, можу побачити просто зворушливе відео з собачкою або з гендер-паті та почати ридати. Все своє свідоме більш-менш доросле життя, я казала, що ніколи не буду заводити домашніх тварин. З моїм графіком, активністю, з моєю зайнятістю, ще не вистачало тварини в ліжку. А зараз моя собака просто спить в мене на голові, і це теж одне з найкращих рішень в моєму житті за 30 років.

Нагадаймо, Діана народилася 26 серпня 1993 р. у Сімферополі. Початкову школу закінчила у Луганську. Старшу — у Києві. З дитинства професійно займалася бальними та латиноамериканськими танцями, грою на фортепіано та вокалом. У 2009 році вступила до КНУ ім. Тараса Шевченка на юридичний факультет. 2012 року перевелася на заочну форму навчання та вступила до коледжу CATS у Кентербері, Велика Британія. У 2012 році вступила до Лондонського університету Ravensbourne на факультет Music Production. 2013 року отримала диплом з відзнакою по спеціальності «поп-вокал» у Лондонському університеті музики. З раннього дитинства Діана мріяла стати співачкою. Перші записи на студії було зроблено у 2006 році, а через 10 років виступила з першим живим концертом у Києві. У 2022 році після повномасштабного вторгнення росії в Україну Діана закрила свій старий YouTube канал, на якому було понад 300 000 підписників, і відкрила новий канал Gloster FM, на якому почала випускати україномовні подкасти, куди запрошує на теплі та інформативні розмови зіркових гостей, серед яких Lida Lee, Ксенія Мішина, Tayanna, Оля Цибульська, Наталка Денисенко та ін. Також зараз Діана активно займається музичною кар'єрою і випускає свої авторські пісні.

А раніше ми повідомляли: Скрипка теж тепер Іво Бобул. Музикант хотів похвалити українок, але образив.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі «Інформатор Live». Підписати на канал у Viber можна тут.

Головна Актуально Informator.ua Україна на часі Youtube